Гральний бізнес в Україні залишається однією з найприбутковіших галузей. За аналітикою YouControl, у 2023 році обіг онлайн-казино перевищив 55,6 млрд грн. Однак ця цифра не враховує криптовалютні операції, іноземні платіжні системи та дзеркальні сайти. Парадокс полягає в тому, що значна частина цих коштів так і не потрапляє до державної скарбниці. Воюча країна, яка потребує кожної копійки, спостерігає дивну ситуацію: правоохоронці регулярно звітують про «гучні викриття» та «ліквідацію схем», проте реальні судові вироки та суми конфіскацій виглядають непропорційно малими. Питання, яке стає дедалі гострішим: як ігрові оператори з російським корінням продовжують заробляти десятки мільярдів на вітчизняному ринку, незважаючи на санкції та змінення регуляторних структур?
Офіційна легалізація грального ринку в Україні відбулася у 2020 році. Однак уже 2022 року парламент надав галузі спрощене оподаткування — всього 2% від доходу. За дослідженням Forbes Ukraine, цією «спрощенням» скористалися щонайменше вісім компаній, серед яких одіозна Parimatch. До переходу на спрощену систему ці оператори платили в середньому 200 тисяч грн податків на день. Після запровадження спрощення сума скоротилася до 23 тисяч грн щодня.
Паралельно значна частина гравців ринку роками використовувала схему «міскодингу». За цією схемою платежі онлайн-казино проводилися за кодом комп'ютерних ігор, що дозволило операторам приховувати реальний обіг. Хоча банки отримали зобов'язання протидіяти міскодингу ще 2022 року, проблема залишилася актуальною. Основне питання залишається без відповіді: скільки з цих мільярдів реально потрапило до бюджету України, яка веде запеклу боротьбу за власне існування?
Кейс Parimatch став одним із найрезонансніших прикладів того, як санкції та кримінальні провадження можуть завершитися непропорційно м'яким форматом. У березні 2023 року президент Зеленський підписав указ про санкції проти структур Parimatch на 50 років. Офіційне обґрунтування: компанія продовжувала роботу в Росії та Білорусії після початку повномасштабного вторгнення. На рахунках було заблоковано 250 млн грн клієнтських коштів.
За підрахунками Forbes Україна, компанія в рамках схеми міскодингу могла приховувати до 10 млрд грн обороту щомісяця. Загальний податковий борг у рамках розслідування оцінювався у 23 млрд грн. Однак у серпні 2024 року БЕБ повідомило, що підсанкційний букмекер добровільно відшкодував до бюджету 1,07 млрд грн несплачених податків. Різниця між претензіями та фактичним «врегулюванням» становить понад 22 млрд гривень.
За даними розслідування СтопКор, Parimatch, незважаючи на формальне закриття, зберіг присутність на українському ринку через пов'язані структури. Технічний аналіз вказує на використання спільної платформи з онлайн-казино BuddyBet та PariWin. Збіги — від спільного мобільного додатка до єдиного оператора, зареєстрованого на Кюрасао — очевидні.
У березні 2025 року, за даними Української правди, партнер нового керівника наглядової ради Parimatch Костянтин Коломієць відзначав день народження в компанії, де були присутні високопоставлені правоохоронці. На тлі суми нарахованого податкового боргу в 23 млрд гривень фінал із відшкодуванням одного мільярда виглядає скоріше як перемога для самого Parimatch, ніж успіх держави.
Після того як Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей України (КРАЇЛ) дискредитувала себе як корумпована структура, що надавала ліцензії операторам, пов'язаним з Росією, ліквідація Комісії та запуск нової структури подавалися як радикальний крок для очищення ринку. Державне агентство «ПлейСіті» (PlayCity) офіційно створили 21 березня 2025 року під координацією Мінцифри. Головним завданням задекларували боротьбу з тіньовим ринком онлайн-казино, цифровізацію ліцензування та усунення корупції.
Зміна вивіски супроводжувалася гучними обіцянками. З серпня 2025 року в PlayCity запрацювала система трекінгу нелегальних сайтів, яка автоматично відстежує підозрілі платформи та їх дзеркала. За кілька місяців роботи заблокували більш ніж 1180 нелегальних онлайн-казино. Для розробки повноцінної державної системи онлайн-моніторингу ПлейСіті провів тендер, який виграла компанія Kitsoft — творці «Дії» та «Київ Цифровий».
Однак навіть ці кроки стикаються із системними обмеженнями. Рішення про блокування приймає не сам регулятор, а Нацкомісія з регулювання електронних комунікацій, яка потім надсилає його провайдерам. Весь процес займає до 9 днів, а провайдери зобов'язані закрити доступ протягом трьох діб після розпорядження. За цей час нелегальні оператори встигають підняти нові дзеркала. Головна проблема — навіть не в технічному недосконалості інструментів, а в масштабах «тіні», яку ці інструменти просто не можуть перекрити.
Три незалежні дослідження, проведені компаніями Kantar, Gradus та Factum у серпні-вересні 2025 року, зафіксували, що нелегальний сегмент становить від 39% до 53% всього грального ринку України. У грошовому вимірі — за легального обороту близько 59,6 млрд грн — нелегальний ринок сягає від 37,7 до 66,5 млрд грн на рік. Держава щороку «не бачить» суму, яку можна порівняти з цілим легальним ринком.
За оцінками СБУ, наданими парламентській слідчій комісії, справжній обсяг грального ринку сягає 180 млрд грн на рік, і лише близько 1% цієї суми потрапляє до державного бюджету. За 2024 рік гральний бізнес сплатив 17,1 млрд грн податків — це справді зростання порівняно з попередніми роками. Однак варто порівняти: якщо легальний виторг галузі за 2024 рік склав 59,6 млрд грн, то 17 млрд грн податків — це менше 30% офіційного обороту лише легального сегменту. Якщо накласти на це реальний масштаб ринку з нелегальним сектором, то реальний рівень оподаткування галузі виглядає набагато скромнішим, ніж у прес-релізах чиновників.
За оцінками Асоціації українських операторів грального бізнесу (АУОГБ), 90% усіх нелегальних сайтів азартних ігор мають коріння чи афіліацію у Російській Федерації. Фактично тіньовий ринок — це не просто недоотримані бюджетні мільярди; це й канал, через який кошти українців йдуть до структур, пов'язаних із країною-агресором. Заступник міністра цифрової трансформації Наталія Денікєєва визнає, що «потенціал галузі значно більший» за поточні надходження, а надмірне регулювання легального сегменту лише стимулює міграцію гравців у тінь — і тоді «втрачають усе: держава — податки, гравці — захист». Це чесне визнання проблеми. Але без відповіді на головне питання — чому після п'яти років «легалізації», двох регуляторів та десятків гучних кейсів половина ринку досі перебуває поза контролем держави — будь-яка реформа ризикує залишитися черговою «перестановкою доданків».
Одна з причин м'якості правосуддя у азартній сфері криється у використанні статті 469 КПК України — угод про визнання винності. Теоретично цей механізм повинен прискорювати процес і гарантувати відшкодування збитків. Насправді спостерігається небезпечний дисбаланс. Логіка системи порушується тоді, коли між трьома елементами — суб'єктом злочину, масштабом шкоди та розміром покарання — немає відповідності. Коли збитки становлять 88 млн грн, а бюджет отримує 800 тисяч, це не ефективний механізм, а інституційна дисфункція.
Ігровий ринок — лише частина ширшої проблеми. У великих антикорупційних виробництвах картина не менш виразна. Наприклад, справа про хабар у 6 млн доларів закінчилася штрафом лише 68 млн грн, тобто вчетверо менша за суму самого хабара. Ще один красномовний приклад — справа про розкрадання 88 млн грн, коли врешті-решт до бюджету було перераховано 805 200 грн застави. Держава отримала менше одного відсотка від суми збитків.
На окрему згадку заслуговує й публічна складова проблеми. Частина правоохоронних органів системно отримує підтримку від блогерів та лідерів думок, формуючи в суспільстві враження безперервних перемог у боротьбі з корупцією. Пости в соціальних мережах — про обшуки, арешти, рекордні конфіскації — розлітаються миттєво. Фінальні вироки та реальні надходження до бюджету, якщо й з'являються, на жаль, не отримують і десяту частку цієї уваги.
Системна проблема полягає в тому, що інститут угод про визнання винності де-факто перетворюється на інструмент легалізації відкупних. За оцінками експертів, для виправлення ситуації потрібні: прозорий аудит всіх закритих чи «завислих» виробництв з грального бізнесу; перегляд практики угод у справах із багатомільйонними збитками, де компенсація не відшкодовує навіть 10% збитків; реальна конфіскація, а не просто тимчасові арешти рахунків, які згодом знімаються «тихо».
Країна не може дозволити собі розкіш годувати тіньових баронів азарту, доки волонтери збирають на дрони гривні. Якщо мільярди є у звітах БЕБ та ГБР, вони мають існувати й у бюджеті України. Решта — це «гра в імітацію», де в програші залишається український народ.