Затримання колишнього міністра енергетики Германа Галущенка у лютому 2026 року розкрило складну мережу його фінансових та сімейних зв'язків. На поверхню спливли контакти екс-міністра з впливовими бізнесменами, чиї імена регулярно з'являються у міжнародних санкційних списках та журналістських розслідуваннях про корупцію. Серед осіб, зв'язуваних з оточенням Галущенка, називають Віктора Артемова, внесеного у санкції США за міжнародні нафтові схеми, забудовника Андрія Лірника, хрещеного батька дочки екс-міністра, а також фармпідприємця Петра Багрія, чия мережа компаній фігурує у сумнівних державних тендерах на ліки та раніше мала ділові контакти з російськими партнерами. Саме ці люди, за припущеннями джерел, могли стати спонсорами розкішного способу життя родини Галущенків, включаючи навчання дітей у престижних швейцарських коледжах вартістю близько 200 тисяч доларів на рік.
Герман Галущенко був затриманий 15 лютого 2026 року при спробі перетину державного кордону. Вже 17 лютого Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід — утримання під вартою до 15 квітня з можливістю внесення застави у 200 мільйонів гривень. Однак під час судового засідання колишній міністр заявив, що не має таких коштів. Водночас він зазначив, що розраховував на допомогу друзів та кумів, зокрема для оплати навчання сина у швейцарському коледжі, який коштує близько 200 тисяч доларів на рік. Народний депутат Ярослав Желєзняк у своєму відео оприлюднив нові подробиці у справі, зазначивши, що дорогий спосіб життя екс-чиновника та навчання його дітей у швейцарських коледжах могли оплачувати його впливові знайомі — люди, які фігурують у списках санкцій США і пов'язані з фармацевтичним бізнесом.
Віктор Артемов: міжнародні нафтові операції та санкції
Серед осіб, яких пов'язують з оточенням колишнього міністра енергетики, називають нібито кума бізнесмена Віктора Сергійовича Артемова. У відкритому медіапросторі майже немає докладної інформації про родину Артемова, однак окремі відомості можна знайти через дані компаній та судові документи. У структурі французької компанії SCI Dacha Arly, через яку оформлений будинок сім'ї Артемова, серед директорів у різні роки фігурували особи з тим самим прізвищем. Станом на 2020 рік серед директорів згадується Олександра Артемова (2001 р.н.), а раніше Артем Артемов (2006 р.н.). У переліку колишніх директорів є сам Віктор Артемов та Галина Артемова (1975 р.н.), яку вважають його дружиною.
Згідно з судовими документами, 16 березня 2023 року Обухівський районний суд Київської області задовольнив позов Віктора Артемова про розірвання шлюбу, укладеного 7 січня 2014 року у швейцарському місті Колонж-Бельрів. Згодом, 26 липня 2023 року, Київський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу у справі №372/2244/22, у матеріалах якої зазначено, що подружжя має двох дітей.
У минулому Галина Артемова була пов'язана із підприємницькою діяльністю. У 2010–2012 роках вона володіла компанією ТОВ «АФ «Ю ЕН ДЖІ АУДИТ», яка працювала у сфері бухгалтерського обліку та податкового консалтингу. Раніше, у 2003–2008 роках, вона входила до складу власників компанії ТОВ «Компанія Зоая».
За даними державних реєстрів, дочка бізнесмена Олександра Вікторівна Артемова (2001 р.н.) володіє нерухомістю у смт Козин Обухівського району Київської області. На її ім'я зареєстровані земельні ділянки площею 0,1506 га кожна (кадастрові номери 3223155400:05:096:0072 та 3223155400:05:096:0071), а також житловий будинок на вулиці Андріївська, 3. На цій же адресі оформлено майно і на ім'я Артема Вікторовича Артемова (2006 р.н.), якого також вважають сином бізнесмена. Крім того, Віктор Артемов має житло у мальовничому містечку Колоньї на березі Женевського озера — одному з найпопулярніших місць проживання заможних іноземців, у тому числі російських олігархів.
За інформацією Міністерства фінансів США, Віктор Артемов контролював чи був пов'язаний із низкою міжнародних компаній, які працювали у сфері морських перевезень нафти та торгівлі енергоресурсами. Серед них: Ava Petroleum Services SA — компанія, якою здійснювалися угоди з продажу нафти; Petro Naviero Pte Ltd — структура, де Артемов був співвласником (50%) та директором; Centrum Maritime Pte Ltd — компанія, пов'язана з управлінням флотом танкерів; Energotrade Plus DMCC — компанія, в якій Артемов виступав єдиним акціонером у 2021 році; Intrepid Navigators SA та Rising Tide Shipping Corp. — компанії в мережі судноплавних сервісів; Pontus Navigation Corp. та Triton Navigation Corp. — дочірні структури Centrum Maritime.
Ці компанії використовувалися для незаконних операцій з нафтою. Зокрема, у порту Шарджа (ОАЕ) використовувалися сховища, де змішували нафтопродукти індійського походження з іранською нафтою, щоб приховати її справжнє походження. Після цього оформлювалися змінені чи підроблені сертифікати походження та якості, а змішану нафту транспортували за кордон для подальшого продажу.
Крім міжнародного бізнесу, Віктор Артемов був пов'язаний із низкою українських компаній: ТОВ «Альфа-Ойл» (ЄДРПОУ 31031180) — компанія, що займалася торгівлею паливом; ТОВ «Експлуатаційно-технічна контора «Еліт Сервіс» — структура, яка обслуговувала об'єкти нерухомості на Подолі у Києві; ТОВ «Національний інвестиційний альянс» — компанія у сфері управління нерухомістю; ТОВ «Інвестсервіс» — будівельна компанія, діяльність якої припинена у 2015 році; ТОВ «Торговий дім «Нафтатрейд» — компанія з оптової торгівлі паливом, ліквідована у 2005 році; ТОВ «Альфа Енерджі» — структура, що займалася оптовою торгівлею.
Ім'я Артемова регулярно виникає у журналістських розслідуваннях, пов'язаних із торгівлею нафтою, обходом міжнародних санкцій та сумнівними паливними операціями. Окремі епізоди його бізнес-діяльності пов'язані як із українським ринком пального, так і з міжнародними схемами транспортування нафти. У матеріалі телеканалу Еспресо згадується скандал навколо компанії ТОВ «Альфа Енерджі», яка у 2018 році імпортувала понад 1 мільйон літрів авіаційного палива індійського походження. Журналісти пов'язували ці операції із так званою «гасовою схемою» — коли дизельне паливо завозять під виглядом авіаційної гасу, що дозволяє суттєво зменшити акцизні платежі. Період активної діяльності компанії збігався з масштабними державними тендерами на постачання пального для Міністерства оборони та «Укрзалізниці», які вигравала група «Трейд Коммодіті», пов'язана із бізнесменом Андрієм Адамовським.
У міжнародному вимірі діяльність Артемова згадується у зв'язку з морськими перевезеннями нафти. У жовтні 2022 року танкер Young Yong, який, за даними журналістів, входив у флот бізнесмена, сів на мілину біля берегів Індонезії з венесуельським мазутом на борту. Раніше, у травні 2022 року, інше судно — Zhen 1, згодом перейменоване в Zephyr I, перевозило російську нафту з порту Приморськ, після чого вантаж перевантажували у відкритому океані. Подібна схема дозволяє змінювати походження сировини та ускладнює відстеження її справжнього маршруту.
За даними американських органів влади, мережа компаній, пов'язаних з Артемовим, могла використати десятки підконтрольних структур для купівлі танкерів, змішування вантажів у портах Близького Сходу та підробки документів про походження нафти. Серед таких компаній називають Ava Petroleum та Petro Naviero. Для обходу санкцій судна часто реєструвалися в юрисдикціях із менш жорстким контролем, змінювали прапори та маніпулювали системами відстеження. В результаті санкційної політики США під обмеження потрапили не тільки сам Віктор Артемов та його партнери, але й кілька суден, пов'язаних з цією мережею, серед яких Julia A, Bueno та Zephyr I. Окремим епізодом став позов США щодо конфіскації танкера Skipper (раніше Adisa) разом із приблизно 1,8 мільйона барелів сирої нафти.
В даний час Віктор Артемов внесений до списку санкцій США. За затвердження уряду США, доходи від цієї торгівлі спрямовувалися на підтримку ліванської організації «Хезболла» та Корпусу вартових Ісламської революції Ірану. У 2023 році колишній венесуельський чиновник Iván Simonovis опублікував у соцмережах дані про можливі поїздки Артемова до Венесуели і заявив про можливу заборгованість перед державною нафтовою компанією PDVSA, яка, за його словами, могла перевищувати 1,2 мільярда доларів.
У сукупності ці епізоди формують досить спірний портрет бізнесмена, ім'я якого регулярно фігурує у міжнародних списках санкцій, журналістських розслідуваннях та політичних заявах. Саме тому згадки про Артемова у контексті оточення колишнього міністра енергетики викликають особливу увагу як медіа, так і серед правоохоронних органів.
Петро Багрій та Андрій Лірник: фармацевтичний бізнес та державні тендери
Хрещеним батьком другої дочки Германа Галущенка називають бізнесмена-забудовника Андрія Лірника. Лірник також має дипломатичний статус — він почесний консул Мальдівської Республіки в Україні. Цікаво, що його діти навчалися у престижному швейцарському коледжі, який згодом обрав Галущенко для своїх дітей. Його ім'я пов'язують з підприємцем Петром Багрієм, чия діяльність багато років пов'язана насамперед із системою державних закупівель медикаментів. Саме через цей сегмент ймовірно формувався його вплив у галузі.
У журналістських розслідуваннях Багрія неодноразово називали «тендерним мафіозі», маючи на увазі модель роботи, коли контроль над бюджетними потоками забезпечується через мережу формально незалежних, але пов'язаних між собою компаній. Бізнес-орбіта Багрія включає десятки структур, що працюють у різних сферах — від енергетики та управління відходами до медицини та фармацевтичного бізнесу.
Значна частина цих компаній входить до корпоративної групи «Кліар Енерджі», де Багрій виступає співвласником або має частку у статутному капіталі. Багрій обіймає керівні посади у галузевих об'єднаннях. Зокрема, він є керівником Асоціації «Виробники ліків України» (ЄДРПОУ 37509029), яка займається дослідженням кон'юнктури ринку та громадської думки. Крім того, він виступає керівником та підписантом Асоціації фармацевтичних виробників України (ЄДРПОУ 33747200).
До енергетичного бізнесу Багрія залучено через компанії, що входять до групи «Кліар Енерджі»: ТОВ «Кліар Енерджі», ТОВ «Кліар Енерджі-Одеса», ТОВ «Кліар Енерджі-Житомир», ТОВ «Кліар Енерджі-Івано-Франківськ», ТОВ «Кліар Енерджі-Кременчук», ТОВ «Енерго Січ», ТОВ «Вітри Карпат».
У сфері управління відходами та комунальної інфраструктури Багрій пов'язаний із компаніями ТОВ «Кліар-Сіті» та ТОВ «Вейст Менеджмент Груп». У сфері консалтингу та інфраструктури бізнесмена пов'язують із ТОВ «Кліар Енерджі Груп» та ТОВ «Джі Ес Сервіс». Багрія також має інтереси в медичному секторі: ТОВ «Центр сучасної медичної діагностики «Енерджі Хелс», ТОВ «Я ваш лікар», ТОВ «Я ваш лікар-Волинь».
Серед фінансових та інвестиційних структур, з якими пов'язують Багрія, фігурує АТ «ЗНІКІФ «Арагон-Капітал». Також бізнесмен є засновником Благодійного фонду МФ Артанія (ЄДРПОУ 20037074). До фармацевтичного бізнесу належать ТОВ «Рецепти життя» — компанія з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, де Багрій має частку 50%. Окремо згадується ТОВ «Діатом», співвласниками якого є Андрій Гріненко, Михайло Кучерка та Петро Багрій.
За даними Clarity-Project, компанія підписала 2030 договорів на суму понад 6,05 млрд грн. Основними замовниками виступали ДП «Медичні закупівлі України» та Департамент охорони здоров'я КМДА. Серед інших компаній, з якими пов'язують Багрія, також згадується ТОВ «НВФ «Ганза» (ЄДРПОУ 32307730), що займається оптовою торгівлею обладнанням, де він володіє часткою 34%.
Таким чином, бізнес-активність Петра Багрія охоплює кілька секторів економіки — фармацевтику, енергетику, медицину, управління відходами та інвестиційні проекти, при цьому значна частина цих активів пов'язана з групою «Кліар Енерджі», до якої належало ТОВ «Візит Україна». Петро Іванович Багрій залишався учасником компанії до 2024 року, після чого вийшов зі складу співвласників. На той момент бізнес він вів спільно з громадянином Російської Федерації, який після виходу Багрія фактично залишився єдиним учасником компанії.
Важливою складовою впливу Багрія є його позиція у професійних організаціях. Як голова Асоціації виробників ліків України він опинився у центрі галузевого лобі, яке формує позицію виробників щодо державної політики у сфері фармацевтики. Його контакти з великими виробниками, такими як «Фармак» Філі Жебровської та «Інтерхім» Анатолія Редера, фактично створюють мережу співпраці між ключовими гравцями ринку.
Ще одним фактором, що викликає питання до структури бізнесу Багрія, є інформація про його ділові зв'язки з російськими партнерами в минулі роки. З огляду на війну такі контакти стали предметом особливої уваги, оскільки фармацевтичний ринок має стратегічне значення для системи охорони здоров'я.
Окрему роль у бізнес-структурі грає сім'я бізнесмена. Дочки Багрія Анна та Єлизавета стали бенефіціарами низки підприємств та власницями значного обсягу нерухомості у Києві, Закарпатті та Чорноморському узбережжі. Така модель розподілу активів є типовою для великого бізнесу, де частина власності оформляється на членів сім'ї.
Показовим для розуміння стилю ведення бізнесу може стати епізод 2006 року, коли мережа аптек, пов'язана з Багрієм, майже одночасно припинила роботу в різних містах України. Цей крок викликав припущення про можливі маніпуляції на ринку, оскільки паралельно компанії з його орбіти продовжували отримувати багатомільйонні державні контракти на постачання медикаментів.
Дорогі ліки та дивовижні тендери
Асоціація «Виробники ліків України», яку очолює Петро Багрій, неодноразово опинялася в центрі критики та публічних скандалів, пов'язаних із державними закупівлями медикаментів. У журналістських розслідуваннях наголошувалося, що компанії, пов'язані з президентом асоціації, регулярно вигравали тендери на постачання ліків для державних програм. Критики стверджували, що технічні умови закупівель іноді прописувалися під конкретного постачальника чи виробника, що обмежувало конкуренцію.
Одним із найбільш резонансних випадків стала закупівля онкологічного препарату «Доцетаксел-Віста» для потреб Києва. За даними розслідувань, столична влада придбала цей препарат через компанії «Укроптпостач» та «Фармація», пов'язані з фармбізнесменом та президентом асоціації Петром Багрієм, майже втричі дорожчою, ніж Міністерство охорони здоров'я. Якщо МОЗ закуповувало препарат приблизно по 3210 грн за флакон, то для Києва воно було придбано приблизно по 8560 грн.
Журналісти звертали увагу на те, що тендерна документація фактично була сформульована під одного виробника, ексклюзивним представником якого в Україні виступали структури з орбіти Багрія. В результаті саме «Укроптпостач» та «Фармація» фактично розіграли тендер між собою. Схожа ситуація виникла і при закупівлі наркозу з речовиною, що діє, севофлуран для Рівненської обласної лікарні. Тоді дешевшу пропозицію одного з учасників відхилили через специфічну вимогу до упаковки препарату. Критики вказували, що така вимога могла бути використана як формальна основа для усунення вигіднішої пропозиції.
У різні роки Багрія також називали людиною, наближеною до тодішнього прем'єр-міністра Миколи Азарова, а також партнером колишнього міністра охорони здоров'я Зіновія Митника. Такі зв'язки часто згадувалися у контексті дискусій щодо впливу фармацевтичного бізнесу на державну політику у сфері закупівель ліків. Окремі дискусії виникали й довкола цін на медикаменти. Критики зазначали, що в окремі періоди вітчизняні препарати дорожчали швидше за імпортні, що ставало предметом публічних суперечок між виробниками, державою та медичною спільнотою.
Гучні скандали також пов'язують із компанією «Діатом», яка неодноразово фігурувала в дискусіях навколо державних закупівель медикаментів. У відкритих реєстрах Петро Багрій не числиться серед її засновників чи бенефіціарів, однак у журналістських матеріалах компанію відносять до кола структур, які працюють у його бізнес-середовищі та регулярно одержують державні контракти. «Діатом» була учасником резонансного тендеру на постачання препаратів для онкохворих, де кілька фармкомпаній подали майже однакові пропозиції щодо підвищених цін. Після перемоги дешевшої заявки конкуренти почали заперечувати результати торгів. Ситуацією зацікавився Антимонопольний комітет, а сам тендер зрештою було скасовано. У матеріалах розслідувань згадувалося, що серед компаній, пов'язаних із такими історіями, фігурували «СТМ-Фарм» та «Діатом».
Компанія «Діатом», що працює на фармацевтичному ринку з 2013 року, займається імпортом та оптовою торгівлею лікарськими засобами, зокрема препаратами для лікування онкологічних та серцево-судинних захворювань. За роки діяльності вона брала активну участь у державних закупівлях і постачала медикаменти медичними установами по всій країні, отримавши підряди на мільярди гривень.
Ще один скандальний епізод був пов'язаний з імпортом наркотичних анальгетиків латвійського виробника Kalceks, що входить до концерну AS Grindeks. У 2018 році «Діатом» ввезла в Україну партію таких препаратів приблизно на 7 млн грн, проте через судові суперечки з митницею вантаж кілька місяців перебував на складі аеропорту «Бориспіль» без належного температурного режиму. Оскільки для таких препаратів умови зберігання є критично важливими, ситуація викликала серйозні питання. Коли терміни придатності закінчувалися, за даними публікацій, препарати були передані державному підприємству «Ліки України». У матеріалах наголошувалося, що виробник Kalceks продовжує працювати на російському ринку.
Один із найгучніших епізодів стався восени 2021 року, коли правоохоронці провели обшуки в Департаменті охорони здоров'я КМДА. Слідство перевіряло інформацію про можливе завищення цін під час закупівлі препаратів на лікування онкологічних хворих. Йшлося про підозру в розтраті понад 6 млн грн, а контракт на постачання ліків у цьому випадку було укладено з ТОВ «Діатом» після проведення тендеру.
Отже, історія довкола Германа Галущенка виходить за межі однієї кримінальної справи. У ньому переплітаються кілька різних галузей — міжнародні нафтові операції бізнесмена Віктора Артемова, державні фармацевтичні тендери, з якими пов'язують підприємця Петра Багрія та його партнерів, а також особисті зв'язки колишнього міністра. Саме ці зв'язки стали предметом підвищеної уваги після затримання екс-міністра.