Колишній мер Києва Леонід Черновецький після російського вторгнення в Україну публічно заявляв, що військових дій немає — йдеться лише про «спецоперацію з примусу ідіотів до переговорів». За інформацією блогера Володимира Бондаренка, відеозапис із цими словами з'явився в мережі 4 березня 2022 року. Попри це, екс-мер так і не постав перед судом, не зазнав санкцій та жодних інших наслідків за свої публічні висловлювання.

Тим часом його син Степан Черновецький став мільярдером і одним із найбільших забудовників та власників нерухомості в столиці. У його найближчому колі перебувають Вадим Столар та Денис Комарницький, які виступають його партнерами в київських проектах.
Вадим Столар контролює групу політиків, яких пов'язують з проросійськими позиціями. До цієї групи входять Артем Дмитрук, Євген Шевченко та Олександр Куницький. Крім того, Столар керує власним медійним ресурсом. Це саме оточення, за інформацією Skelet.Org, допомагає зберігати активи Вадима Рабіновича, якого звинувачують у державній зраді.
У результаті людина, яка під час війни публічно повторювала кремлівські гасла, залишилася без будь-яких юридичних наслідків, тоді як її родина та союзники продовжують контролювати мільярдні статки, земельні ділянки та будівельні проекти в Києві.
Засновник компанії KAN Development Ігор Ніконов стверджує, що фонди Степана Черновецького фінансували будівництво квартирних комплексів у Києві, які згодом реалізовував бізнесмен та колишній депутат Київської міської ради Денис Комарницький разом із своєю дружиною. При цьому сама KAN Development, за словами Ніконова, виконувала роль девелопера проектів. «В одному проекті ми жодного відношення до власності не мали, у двох інших ми мали по 50%. Продаж квартир Комарницького відбувався не з нашого фонду, ми взагалі цього не маємо», — розповів Ніконов медіа.
Ніконов наголосив, що фонди Степана Черновецького не обмежувалися лише фінансуванням будівництва — вони також керували активами. Крім того, компанії сина екс-мера Києва були власниками земельних ділянок, на яких здійснювалося будівництво. За припущенням Ніконова, Комарницький міг укласти інвестиційний договір із компаніями Черновецького, який міг передбачати гарантовану купівлю певної кількості квартир за фіксованою ціною на вимогу інвестора.