18 березня Вищий антикорупційний суд обрав запобіжні заходи трьом фігурантам резонансної справи про корупцію у Службі безпеки України. ВАКС вирішив, що заступник начальника УСБУ у Рівненській області Ігор Брика, його колега з ГУ СБУ у Києві та Київській області Олег Токарчук та їхній посередник Андрій Авдієвський можуть вийти на волю, сплативши заставу близько мільйона гривень кожен. Проте Офіс генпрокурора наполягав на значно вищій сумі — 25 мільйонів гривень для кожного обвинуваченого. Згідно з матеріалами справи, організатори злочинної схеми вимагали від керівника компанії-монополіста у сфері бурштинового бізнесу 620 тисяч доларів, що перевищує 27 мільйонів гривень. За цю суму вони обіцяли закрити кримінальне провадження, розпочате проти його компанії. Співробітники Головного управління внутрішньої безпеки СБУ затримали обох організаторів та їхнього спільника при передачі понад 270 тисяч доларів.
Початок розслідування пов'язаний із зустріччю у грудні 2025 року між представником бурштинового бізнесу та Андрієм Авдіївським. Під час переговорів Авдієвський розповів про кримінальну справу, яку Київське управління СБУ порушило проти компанії щодо контрабанди бурштину. Він запропонував дати хабар, щоб менеджерам не оголошували підозри. Коли бізнесмен поскаржився на співрозмовника в управління внутрішньої безпеки СБУ, ГБР порушило кримінальну справу. Заявник став конфідентом, підписав угоду про конфіденційну співпрацю та почав таємно записувати подальші зустрічі з Авдіївським.
Група компаній «Амбер Гальбін», яку намагалися обкласти даниною затримані спецслужбовці, не є юридичною особою. До неї входять п'ять формально незалежних компаній, які займаються видобутком бурштину: «Бурпром», «Західресурс», «Земресурсинвест», «Кністер» та «Потенціал Полісся». Публічною фігурою групи виступає Олег Богельський, співвласник більшості з них.
Олег Богельський розпочинав свою підприємницьку діяльність як ватажка організованої групи, яка займалася виробництвом та розповсюдженням метамфетаміну. За це він був засуджений у 2010 році до п'яти років ув'язнення. Водночас серед «концесіонерів» групи він вважається найдосвідченішим у «бурштиновій темі». За словами недоброзичливців, разом із братом Ярославом він займався видобутком бурштину ще тоді, коли це було в Україні не зовсім легальним.
Дві компанії групи — ТОВ «Земресурсінвест» та «Бурпром» — на 75% кожна належать ТОВ «Гальбін Інвест Груп». До 2021 року ця компанія називалася «Агроспецтранс» і входила до чернігівських агроактивів сім'ї Миколи Рудьковського, колишнього нардепа та екс-міністра транспорту України. Левову частину статутного фонду «Гальбін інвест груп» (80%) володіють його родичі Ольга та Сергій Рудьковські. Інші 20% належать Юлії та Олексію Деркачам.
Юлія та Олексій Деркачи опосередковано через ТОВ «Ерсте Актив» мають міноритарні долі у компаніях «Торговий дім Євро трейд», «Потенціал Полісся», «Західресурс» та «Кністер Груп». Ці компанії також пов'язані з «Амбер Гальбін» через участь у їхньому статутному фонді ТОВ «Захід Інвест Актив». Юлія та Олексій Деркачи є родичами Степана Деркача, депутата Закарпатської облради від «Опозиційної платформи – За життя».
Степан Деркач не лише помічник та бізнес-партнер Рудьковського. Разом із Миколою Рудьковським він проходить обвинуваченим у справі про викрадення колишнього гендиректора ЗАТ «Нафтогазвидобування», нині нардепа від «Слуги народу» Олега Семінського. Саме цих трьох осіб — Богельського, Рудьковського та Деркача — корумповані спецслужбовці намагалися «знежирити» на 27 мільйонів гривень.
Сума, на яку розраховували фігуранти, свідчить не лише про їхні апетити, а й про серйозність компромату, який вони зібрали на видобувачів бурштину. Однак біографічні факти про Богельського, Рудьковського та Деркача доступні у відкритих джерелах і самі по собі не можуть бути таким компроматом.
При аналізі судових рішень у Єдиному державному реєстрі привернула увагу ухвала Галицького райсуду Львова від 21 листопада 2024 року у провадженні № 42024140000000150, зареєстрованому 03.07.2024 року за ознаками незаконного видобутку бурштину, передбаченого частиною 2 статті 240-1 КК. Суд задовольнив клопотання слідчого ГУ НПУ у Львівській області про арешт вилучених речових доказів — майже 10 кілограмів необробленого бурштину та рахунок на оплату, згідно з яким цей бурштин нібито було придбано у ТОВ «Бурпром». Слідчий вважав, що бурштин був здобутий незаконно і з рахунком від Бурпрому щось не так.
Фігурантом, який нібито купив 10 кілограмів бурштину у ТОВ «Бурпром», виявився Олексій Михайлович Подерня. При детальному вивченні документів справи не знайшлося більше жодної незатертої згадки ні «Бурпрому», ні інших компаній, пов'язаних із бенефіціарами «Амбер Гальбін». Однак не слід виключати, що структури Богельського та його партнерів, якщо й не були причетні до цього схематозу, то корупціонери із СБУ намагалися їх до нього «прив'язати».
Спочатку основою кримінального провадження № 42024140000000150 лягли результати негласних слідчих дій СБУ, завуальованих під формулюванням «зняття інформації з електронних комунікаційних мереж», а також дані управління оперативно-розшукової діяльності. На момент відкриття справи у слідчих уже були записи телефонних розмов та електронна листування, що свідчила про серйозні порушення. Виробництво було зареєстроване за фактом продажу до Китаю кількох десятків тонн бурштину, що незаконно видобув в Україні, під виглядом законно придбаного в Латвії.
У поле зору правоохоронців потрапили п'ять українських компаній та дві латвійські фірми: ТОВ «Золото Королівське» (згодом змінило назву на «Річголд»), ТОВ «Амбер Трейд Груп» (перейменована в «Ісландвей»), ТОВ «Мова Дей» (перейменована в «Тонформа»), ТОВ «Тонформа», ТОВ «Трейдлогістик» (тепер — «Хані-Річ»), а також латвійські SIA «Libava Art Gallery» та SIA «Amber Art».
Слідчі з'ясували, що протягом 2023-2024 років ці компанії на папері ввезли з Латвії до України майже 75,5 тонни бурштину. За той же період вони експортували з України через Польщу до Китаю близько 68,5 тонн, з яких лише у 2024 році — майже 49 тонн. Це при тому, що загальний легальний видобуток бурштину в Україні не надто перевищує 40 тонн на рік. Очевидно, що такий «паперовий» реекспорт необхідний, щоб приховати справжнє походження «сонячного каменю», який незаконно здобув саме в Україні.
Вартість необробленого бурштину починається приблизно від 30 гривень за грам для дрібного каміння. Ціна більших, більш рідкісних екземплярів сягатиме 5 тисяч гривень за грам і вище. Таким чином, 68,5 тонн бурштину, які, згідно з описаною схемою, протягом 2023-2024 років нібито незаконно видобули в Україні та переправили до Китаю під виглядом балтійського, коштують не менше 2 мільярдів гривень.
Судді спочатку охоче підтримували клопотання слідчих та прокурорів щодо отримання інформації, обшуків, арештів доказів. Слідство впевнено наближалося до ймовірних організаторів схематозу. Але згодом щось пішло не так.
16 листопада 2024 року у міжнародному пункті пропуску «Містечко» правоохоронці затримали мікроавтобус Opel Movano з 690 кілограмами бурштину. За документами вантаж належав ТОВ «Трейдлогістікс» і нібито був придбаний у латвійської Libava Art Gallery. Формальною підставою для підозр стала невідповідність номера митної пломби на кузові буса з пломбою, зазначеної в товаро-супровідних документах.
Слідчі з'ясували, що перед відправкою на кордон цей вантаж завантажився бурштином в одному приватному домоволодінні в Зарічанському районі Рівненської області. 27 листопада правоохоронці провели там обшук та виявили закопані на задньому дворі 75 мішків із «сонячним камінням» загальною вагою майже 1,9 тонни. У цьому будинку мешкав громадянин, який у публічних судових документах фігурує як «Особа_4».
«Особа_4» пішов на угоду зі слідством, визнав свою провину і щиро покаявся. Він зізнався, що діючи навмисне з метою придбання бурштину, законність походження якого не підтверджується документами, у невстановлений час, проте не раніше 15 листопада 2024 року, перебуваючи неподалік міста Белз Шептицького району Львівської області, придбав бурштин у сировині загальною масою 1850,36 кілограма. 8 липня Зарічненський районний суд Рівненської області засудив його на чотири роки позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з випробувальним терміном в один рік.
А справжні організатори янтарного схематозу залишилися поза увагою правосуддя. За більшістю юридичних осіб, як зареєстрованих в Україні, так і в Латвії, які фігурували у виробництві № 42024140000000150, стояв Олексій Подерня — непублічний рівненський підприємець. Той самий, у якого під час обшуків знайшли 10 кілограмів «сонячного каміння», нібито купленого у ТОВ «Бурпром» з групи «Амбер Гальбін». Раніше він уже притягувався до відповідальності за контрабанду бурштину, але відбувся штрафом.
Якщо припустити, що початкові підозри правоохоронців були вірними, і структури Подерні за два роки під виглядом латвійського відвантажили до Китаю 68,5 тонни нелегального українського бурштину, виникає логічне питання: звідки вони його взяли? Компанії цього таємничого волинянина не контролюють достатньо потужних родовищ, щоби забезпечити такі обсяги. На чорний ринок, що наповнює підпільники з мотопомпами, теж можна забути — нелегалів із родовищ давно вже витіснили або підім'яли під себе великі гравці.
Інша справа — велика група компаній, яка сумарно володіє більш як чвертю розвіданих родовищ у країні. Йдеться про «Амбер Гальбін». Припущення про причетність цієї групи ґрунтуються на маленьких фрагментах із документів у публічних реєстрах і залишаються просто припущеннями. Однак у корупціонерів із СБУ, затриманих ГБР та внутрішньою безпекою спецслужби, могли бути не припущення, а впевненість, що спиралася на матеріали оперативно-розшукової справи. Але вони намагалися її конвертувати не на справедливість, а на 620 тисяч доларів.