Володимир Гулевич, колишній керівник департаменту державних закупівель Міноборони, перебуває під судом за звинуваченням у розтраті мільйонів гривень на закупівлі палива для Збройних сил України. Однак це не завадило йому після звільнення перейти на приватний бізнес і отримати від оборонних постачальників суму, близька до 9 млн гривень.
Гулевич був одним із шести обвинувачених у справі про розкрадання 58 млн гривень на паливі для армії. Кримінальне провадження стосується подій десятирічної давності, коли Міноборони замовило палива у ТОВ "Трейд коммодіті" на суму 1,2 млрд гривень. За версією звинувачення, ціна нафтопродуктів піднімалася додатковими угодами без обґрунтованих причин. Справу передали до суду у 2019 році, але Гулевича звільнили з Міноборони лише у квітні 2020 року. Він намагався через суд повернутися на посаду головного військового закупника, але безуспішно.
Вищий антикорупційний суд досі розглядає цю справу. Проте це не перешкодило Гулевичу розпочати нову кар'єру. Наприкінці 2022 року він зареєструвався як приватний підприємець із основним видом діяльності «консультування з питань комерційної діяльності та управління». За інформацією джерел, протягом трьох років він отримав щонайменше 8,97 млн гривень від різних компаній, які були постачальниками військових.
Найбільшу суму — 5,58 млн гривень — йому перерахували ТОВ «Колтрейн», ТОВ «Бізнес ЛТД», ТОВ «Смарткод про» та ТОВ «Юністком». Ці компанії утворюють пов'язану групу. За даними розслідування, протягом повномасштабної війни вони купували товари для української армії у білоруса Дмитра Шершаня.
Сергій Міткалик, експерт із антикорупційного законодавства та голова правління ГО «Антикорупційний штаб», пояснює, що в європейському законодавстві існують обмеження щонайменше на рік для посадових осіб, які звільняються з посади, щоб вони не працювали в приватній сфері, пов'язаній з їхньою попередньою діяльністю. Це розцінюється як потенційний конфлікт інтересів. В українському законодавстві таких заборон немає. Міткалик зазначає, що хоча моральна складова очевидна, коли нова робота тісно пов'язана з попередньою, людина, ймовірно, використовує свої контакти та зв'язки, отримує оновлену інформацію і таким чином використовує своє колишнє положення.
Редакція звернулася до цих компаній із проханням пояснити, за які послуги вони платили Гулевичу. Відповідь надала лише Юлія Кікоть, власниця та директор «Колтрейну». Вона повідомила, що Гулевич отримував оплату за консультаційні послуги, деталі яких є комерційною таємницею. Кікоть наголосила, що відносини мали суто цивільно-правовий характер і що консультант уже не працював у міністерстві. Сам Гулевич не захотів пояснити редакції, чому і коли почав співпрацювати з оборонними підрядниками, проігнорувавши неодноразові прохання про коментарі.
Минулого року Гулевич та Кікоть стали бізнес-партнерами. У лютому вони разом із Олександром Кучером, власником «Пролог сервіс», заснували у Києві швейне виробництво «Хітон люкс». Варто зазначити, що «Колтрейн», «Пролог сервіс» та «Бізнес ЛТД» до кінця минулого року АМКУ оштрафував на 27 млн гривень за антиконкурентні узгоджені дії на тендерах Міноборони.
Новостворений «Хітон люкс» спочатку виступав виробником у контрактах «Колтрейну». У червні 2025 року «Колтрейн» отримав підряди на постачання розвантажувальних ременів та сорочок-поло загальною вартістю 18,5 млн гривень, які пошив «Хітон люкс». Вже наступного місяця Гулевич вийшов із засновників компанії. За два дні до рішення АМКУ про змову «Хітон люкс» почав самостійно брати участь у закупівлях і отримав три замовлення на постачання бойових сумок-підсумків для ВСУ та прикордонників, а також шарфів для нацгвардійців загальною вартістю понад 25 млн гривень. Нині «Хітон люкс» належить лише Володимиру Кучеру, і компанія поки що не отримала нових замовлень на Prozorro.
Сімейний бізнес розпочався раніше. У 2015 році, коли Гулевич уже працював у Міноборони, його 21-річна дочка від попереднього шлюбу Галина зареєструвалася підприємцем з оптової торгівлі текстильними товарами. Спочатку вона отримала замовлень лише на 86,9 тис гривень, продаючи форму, головні убори та погони державним підприємствам. Однак з наступного року ТОВ «Італтекс Меріно» почало перераховувати їй кошти. У 2016-2017 роках компанія заплатила Галині щонайменше 6,3 млн гривень, що за курсом того часу становило приблизно 240 тис доларів. При цьому вона брала участь у торгах разом із цією компанією. Чернігівська ткацька фабрика «Італтекс мерино» була оборонним постачальником протягом 2015-2019 років. Зараз угоди замасковані, тому деталі невідомі. Галина Гулевич не відповіла на прохання про коментар щодо отриманих коштів.
Вищий антикорупційний суд розглядає справу про розтрату 58 млн гривень при закупівлі палива для ЗСУ вже сьомий рік. За цей час один із обвинувачених — головний спеціаліст департаменту Гулевича Борис Малиш — помер. У разі винесення обвинувального вироку за кримінальною статтею Гулевич може отримати до 12 років позбавлення волі, а його майно можуть конфіскувати. Станом на сьогодні за ним не зареєстрована жодна нерухомість. Однак його колишня дружина Інна володіє домом та землею у престижному передмісті Києва.
Подружжя офіційно розлучилися 2 лютого 2022 року — за два місяці до того, як Інна придбала цю нерухомість. Це може бути вимушеним заходом, щоб уникнути конфіскації майна. Незважаючи на офіційне розлучення, подружжя, схоже, продовжує жити разом. Колишня дружина Інна регулярно постить у соцмережах теплі фото з Володимиром та їхнім спільним сином. Минулого року вона приймала вітання на честь 12-ї річниці їхнього шлюбу та оприлюднила сімейну фотосесію, а у грудні виставила фотографії спільної прогулянки.
Придбаний Інною будинок у Софіївській Борщагівці має площу майже 229 кв метрів. Цей двоповерховий маєток з терасою, господарськими спорудами та гаражем обійшовся їй за 5 млн гривень. Значно менший будинок на цій же вулиці зараз коштує вдвічі дорожче. За розрахунками, навіть за допомогою Володимира Гулевича, їм не вистачало коштів на його придбання. Сукупний дохід та заощадження подружжя у 2020-2021 роках становили приблизно 4 млн гривень.
Наприкінці 2020 року Інна Гулевич, схоже, вийшла з декретної відпустки, до цього отримуючи соцдопомогу для догляду за дитиною. За даними джерела, вона отримувала виплати від однієї з військових частин, які за 2020-2021 роки становили близько 230 тис гривень. Звідки вона мала кошти на купівлю будинку, Інна Гулевич не захотіла пояснювати. На цю тему не захотів говорити і Володимир Гулевич.