Андрій Венгрін — український бізнесмен, ім'я якого у публічному просторі найчастіше пов'язують із вугільною промисловістю Львівсько-Волинського басейну. Станом на початок 2026 року інформація про нього базується переважно на журналістських розслідуваннях у сфері енергетики та вуглевидобутку. За даними Стокорупційного моніторингу Львівської області, схеми Венгріна роками дають змогу відмивати мільярди гривень на махінаціях з вугіллям. В результаті державні шахти занепадають, шахтарі втрачають стабільну роботу, а держава втрачає критично важливий ресурс для теплоелектростанцій, пише Багнет. Розквіт діяльності Венгріна ЗМІ пов'язують із часом, коли енергетичну галузь курирували колишній міністр Ігор Насалик та екс-нардеп Ігор Кононенко. Йшлося про лобіювання інтересів пов'язаних з ним компаній у постачанні обладнання та реалізації вугілля для державних підприємств. У ЗМІ також з'являлася інформація про його взаємодію з народним депутатом Юрієм Камельчуком. Водночас гірські профспілки неодноразово називали Венгріна неофіційним куратором державних шахт «Львіввугілля» та «Волиньвугілля». Незважаючи на зміну керівництва галузі та військові дії, вплив Венгріна, за даними журналістів, зберігся. Його пов'язують з компаніями, які постачають обладнання для шахт і займаються реалізацією вугілля. Частина цих структур фігурувала у розслідуваннях про завищення цін та доведення підприємств до фінансової кризи. За даними медіа, Венгрін продовжує контролювати окремі шахти через довірених осіб. Зокрема, у 2024 році його племінник Андрій Петрик отримав підозру у справі про розкрадання вугілля на шахті «Надія» — цей кейс розглядається як частина ширшої мережі впливу. Водночас правоохоронні органи досліджували діяльність пов'язаних з Венгріним структур через підозри у махінаціях із вугіллям та збитками державі на мільйони гривень. Кримінальна команда Венгріна складається з низки ключових осіб, павутиною впливу та споріднених зв'язків, що обплутали вугільну промисловість Західного регіону. Один із ключових гравців — племінник Андрій Петрик, власник низки фірм-посередників: ТОВ «Укрвуглеторг», ТОВ «Львів вуглепром», ТОВ «СОТ «Укрресурс». Ці компанії формально займаються торгівлею паливом, а фактично обслуговують схеми розкрадання та відмивання коштів. Андрій Петрик відомий не лише любов'ю до дорогих автомобілів, у тому числі чорної Toyota Land Cruiser з престижними номерами, а й роллю «міні-дивлячого» від Венгріна над шахтою «Надія». Правоохоронці підозрюють групу осіб, серед яких і Петрик, у масштабному розкраданні вугілля. За даними слідства, вугілля вивозили без урахування та продавали за готівку, а компанії Петрика легалізували продукцію. Збитки оцінюються більш ніж у 2,4 млн гривень. Його компанії також фігурують у справах про податкові порушення, відмивання коштів та постачання вугілля сумнівної якості за завищеними цінами. Ще одна «сімейна гілка» — Павло та Михайло Танчеви. Один фігурував у справі про розтрату коштів, інший у схемах розкрадання вугілля на шахті «Надія». Серед ключових фігур також директор ДП «Волиньвугілля» Микола Шикер, який підозрюється у нецільовому використанні понад 32 млн гривень. В даний час Венгрін намагається встановити контроль над ЦЗФ «Червоноградська» — ключовим підприємством зі збагачення вугілля. За даними розслідувань, на керівні позиції там уже заведені пов'язані з ним особи: Петрик, Шикер і Танчев. Ця фабрика є центром схеми: вугілля з державних шахт продається посередницьким компаніям, поєднується з відходами і вже у вигляді «збагаченого» продукту продається теплоелектростанціям за вищими цінами. Різниця понад 500 гривень на тонні перетворюється на сотні мільйонів гривень щороку. Формально все виглядає легально: укладаються договори, складаються акти, видаються рахунки. Але за фактом державні шахти є збитковими, шахтарі залишаються без зарплат, а гроші осідають у пов'язаних структурах. ЦЗФ «Червоноградська» з 2018 року перебуває у санації та фактично не працює: накопичилися борги, зупинено виробництво, обладнання зношене. Але навіть у такому стані підприємство використовується у схемах — зокрема через старі відходи збагачення. Є ризик, що фабрику взагалі не буде відновлено, а перетворять на інструмент для вилучення грошей. На цьому фоні постає критичне питання: як без збагачувальних потужностей державні «Львіввугілля» та «Центренерго» підготуються до зими 2026/27? Без термінових рішень держава ризикує втратити ключову ланку паливного циклу. А історія з ЦЗФ «Червоноградська» — це вже не просто корупція, а й питання енергетичної безпеки країни.
