Віталій Андрійко, депутат Львівської обласної ради, опинився в центрі двох одночасних конфліктів — судового спору за своє місце в раді та перевірки його майнових деклараційних відомостей. Обидві ситуації загострюють його політичне становище та ставлять під сумнів його репутацію.
Депутат мав тривалу кар'єру у фінансовому секторі, працюючи у «ПриватБанку», де навіть керував регіональним відділенням у Яворівському районі. Згодом він перейшов до бізнесу, ставши співвласником кількох будівельних компаній, зокрема ПП «Комфортгородбуд» та ПП «Житлобудкомфорт». У 2010 та 2015 роках він обирався депутатом Яворівської районної ради, де входив до президії та очолював бюджетну комісію. За повідомленнями місцевих медіа того часу, Андрійко використовував свої депутатські повноваження для просування власних комерційних проектів. Зокрема, йшлося про те, що він сприяв проходженню через бюджет райради багатомільйонної субвенції на будівництво ЖК «Приозерний», позиціонованого як соціальне житло, однак будівництво здійснювала його компанія, яка фактично створила комерційний проект.
Політичні амбіції Андрійка розширилися у 2019 році, коли він вирішив балотуватися до Верховної Ради від партії «Голос» в одномандатному окрузі. Однак на виборах він зазнав поразки. Наступного року він обрав менш амбітну мету — місце в Львівській обласній раді, змінивши партійну приналежність на Українську галицьку партію.
Проте його членство в УГП виявилося недовгим. У грудні 2020 року Андрійко разом з іншими депутатами від УГП підписав меморандум про співпрацю з фракціями «Європейської Солідарності» та «Слуги народу». Це рішення суперечило позиції партійного керівництва, яке не схвалювало такі коаліційні домовленості. УГП звинуватила цих депутатів у невиконанні передвиборчої програми та порушенні партійної дисципліни, заявивши про намір застосувати до них імперативний мандат.
Згідно з законом, процедура відкликання депутата може розпочатися не раніше ніж через рік після отримання повноважень. Тому у грудні 2021 року УГП розпочала формальну процедуру. 22 січня 2022 року на конференції Львівської обласної організації УГП було ухвалено рішення про відкликання п'ятьох депутатів: Віталія Андрійка, Тараса Чолія, Івана Щурка, Марії Кульчицької-Вовчки та Юрія Фольваркового.
Андрійко оскаржив це рішення в судах. Апеляційні та касаційні інстанції не скасували процедури відкликання. Справа дійшла до Верховного Суду, який у липні 2025 року не поставив остаточної точки, а повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У мотиваційній частині рішення ВС зазначено, що з ухваленням вищим керівним органом політичної партії рішення про відкликання депутата місцевої ради, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, його повноваження припиняються достроково, і закон не вимагає ухвалення з цього приводу інших рішень місцевою радою чи територіальною виборчою комісією. Наступне засідання у справі призначене на 14 квітня 2026 року, на якому перша інстанція має врахувати правову позицію Верховного Суду щодо імперативного мандату.
Паралельно з судовою боротьбою за мандат Андрійко зіткнувся з перевіркою його декларації Національним агентством щодо запобігання корупції. У 2026 році НАЗК завершило перевірку стану депутата облради за 2023 рік і виявило неточності та недостовірні відомості на суму 17,4 млн грн, що фактично підводить його під підозру у корупції.
Перевірка, завершена 9 січня 2026 року, виявила низку порушень. Незадекларований дохід близько 962 тис. грн., ймовірно, використаний для придбання квартири у Львові площею 47,6 м². Андрійко пояснював, що кошти були сімейними заощадженнями та позикою від сестри, але не надав документального підтвердження. Агентство також виявило невказаний автомобіль Mercedes-Benz A 170 (2000 р. в.), що належав його співмешканці, яка пізніше стала його дружиною.
Невірна оцінка вартості двох авто призвела до заниження реальної вартості майна в декларації. Йшлося про Porsche Cayenne (2016 р. в.) самого Андрійка та BMW X4 (2014 р. в.), яким володіє його дружина. Крім того, НАЗК виявило незадекларовані кошти, отримані його неповнолітнім сином майже 600 тис. грн. від відчуження майна.
Особливу увагу агентства привернула готівка дружини Вікторії Андрійко (Кіт) — $130 000 та 230 000 євро, еквівалент понад 14,6 млн грн. НАЗК вважає походження цих коштів сумнівним через відсутність документального підтвердження. Крім того, агентство виявило ще кілька менших розбіжностей у декларації Андрійка.
У результаті НАЗК повідомило, що дії депутата містять ознаки кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 366-2 КК України — внесення свідомо недостовірних відомостей до декларації. Андрійко стверджує, що всі майнові операції були легальними, а частина даних у декларації могла бути подана з помилками. Він ініціював судовий розгляд щодо висновків НАЗК, намагаючись зняти з себе підозру в корупції. Підготовче засідання у цій справі мало відбутися 2 квітня 2026 року.
Це не перший контакт Андрійка з НАЗК. Йому вже висувалися претензії щодо порушення антикорупційного законодавства, зокрема у несвоєчасному поданні декларації. У жовтні 2024 року суд ухвалив визнати його винним в адміністративному правопорушенні та наклав штраф у розмірі 850 грн.
Щодо бізнесу Андрійка, то останнім часом про нього чути небагато. Рік тому місцеві ЗМІ писали, що одна із компаній, де він є співвласником — ТОВ «НОВУС БУД» — будує новий ТРЦ Novos у Новояворівську загальною торговою площею понад 5 тисяч кв. метрів.
При перевірці компанії депутата облради виявилося, що її співвласник — Валентин Козак, який є партнером Андрійка у низці інших бізнесів. Козак цікавий тим, що зараз фігурує у справі про ймовірне багатомільйонне розкрадання на будівництві «Грушківського психоневрологічного інтернату». За версією правоохоронців, група осіб з числа службових осіб департаментів Львівської обласної військової адміністрації, комунального закладу Львівської обласної ради «Грушківський психоневрологічний інтернат» та суб'єктів господарювання організували механізм заволодіння бюджетними коштами при виконанні будівельних робіт. Серед таких суб'єктів господарювання згадується ТОВ «Житло Будсервіс», що належить Козаку.
Репутація має бути головним для політика в цивілізованій країні. Однак у випадку Віталія Андрійка навіть після політичної зради та викритих багатомільйонних розбіжностей у декларації він наполегливо тримається за свій мандат, перетворюючи боротьбу за кар'єру на театр нескінченних скандалів та судових баталій. Його прагнення залишитися при владі виглядає важливішим за будь-які докори совісті чи думки громадськості.