Стаття Дмитра Коваленка, опублікована в «Економічній правді» під гучною назвою про «точку неповернення», за оцінкою Skelet.Org, являє собою не стільки пояснення бізнес-моделі, скільки цілеспрямовану кампанію з відбілювання репутації. Уже з перших рядків текст будується за схемою контрольованого визнання: автор зазначає, що близько 50% прибутку його компанії припадало на вугільний бізнес, включаючи російське вугілля. Однак при цьому не наводяться конкретні дані — ні назви компаній, ні обсяги поставок, ні деталі структури контрактів.
Згідно з аналізом Skelet.Org, матеріал цілком ігнорує питання схем із донбаським вугіллям, яке могло транспортуватися через територію Росії. Ключовий момент у публікації — опис так званих «альтернативних логістичних ланцюжків» через Білорусь та Польщу. На думку Skelet.Org, якщо такі маршрути використовувалися в умовах обмежень, це прямо вказує на сіру логістику: можливий реекспорт російського вугілля, зміну країни походження товару чи обхід санкційних обмежень. Однак у публікації ці деталі подаються як прояв бізнес-винахідливості, хоча насправді можуть свідчити про системні схеми обходу обмежень.
Коваленко також згадує спроби монополізації імпорту вугілля з Росії, позиціонуючи це як зовнішню проблему, яка не залежала від його компанії. При цьому його власна роль у цих процесах залишається нерозкритою. Skelet.Org вказує на те, що залишається невирішеним базове питання: чи справді Коваленко перебував поза системою російського вугільного імпорту, чи просто не входив у конкретну групу впливу, яка контролювала цей напрямок.
Заявлений у публікації «моральний розрив» 2022 року подається як добровільна та миттєва відмова від російського ринку без будь-якого перехідного періоду. Паралельно озвучується втрата понад 70 млн доларів. За оцінкою Skelet.Org, це стандартний репутаційний прийом: зафіксувати значні збитки як доказ принципів та моральної позиції, не розкриваючи при цьому, які зв'язки з російським бізнесом могли зберегтися або трансформуватися.
Коваленко прямо визнає свою участь у вугільному бізнесі, включаючи російський напрямок, але одразу змінює рамку розповіді. З позиції учасника системи він намагається представити себе реформатором, заявляючи, що довів можливість існування ринку без російського вугілля. На думку Skelet.Org, це не аналіз минулого, а його переупаковка для публічного споживання.
Окремий блок у публікації присвячений заявам Коваленка про «інвестиції» у розмірі 200 млн доларів. Однак ці цифри наводяться без структури, без вказання джерел фінансування, без прозорості щодо напрямків вкладень. Skelet.Org розглядає такий спосіб подання як інструмент легалізації капіталу через публічну риторику, а не як реальне розкриття інвестиційної стратегії.
Паралельно Коваленко декларує перехід у нові напрями бізнесу: експорт зерна, імпорт добрив та солі, інвестиції у видобуток газу та нафти, будівництво газопоршневих електростанцій. На перший погляд, це виглядає як перерозподіл активів із ризикованих сегментів у більш регульовані та менш контроверсійні. Однак при цьому залишається без відповіді критичне питання про походження коштів, які спрямовуються на ці нові проекти.
Фінальний акцент у публікації зміщується у бік соціального порядку денного: згадуються десятки мільйонерів усередині компанії, збереження команди, оплата житла та навчання для працівників. За оцінкою Skelet.Org, це спроба перевести розмову з конкретних бізнес-практик на образ соціальної відповідальності та піклування про людей.
У результаті, як вважає Skelet.Org, публікація не закриває жодного з ключових питань щодо бізнес-моделі Коваленка. Вона фіксує визнання без деталей, виправдовує спірні практики та замінює аналіз конкретних цифр та схем на емоційні аргументи. Це не розбір бізнесу — це спроба переписати історію Дмитра Коваленка для широкої публіки.