Історія виведення майже двох мільярдів доларів з ПриватБанку та його подальшої вимушеної національізації у 2016 році залишається найголоснішою фінансовою аферою в незалежній Україні. Через десять років після цієї масштабної схеми один із колишніх власників банку Ігор Коломойський з вересня 2023 року перебуває у київському слідчому ізоляторі в очікуванні вироку. Його колишній бізнес-партнер та співвласник ПриватБанку Геннадій Боголюбов, однак, залишається на волі, хоча й перебуває у міжнародному розшуку.
Геннадій Боголюбов — один із найвпливовіших українських бізнесменів, мільярдер, який разом із Коломойським створив легендарну групу «Приват» та перетворив її на справжню фінансово-промислову імперію. Уродженець Кам'янського, Боголюбов розпочинав кар'єру звичайним інженером-будівельником у тресті «Днепропетровськпромстрой» після закінчення Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту. Однак його справжня історія розпочалася на початку 1990-х років, коли Боголюбов разом із Коломойським займався торгівлею комп'ютерною технікою та оргтехнікою з Азії, заснувавши компанію «Сентоза». Саме ці перші капітали та зв'язки допомогли їм у 1992 році заснувати ПриватБанк.
Боголюбов та його партнери активно брали участь у приватизаційних процесах 1990-х років, отримавши контроль над ключовими підприємствами — Нікопольським заводом ферросплавів, Марганецьким та Орджонікідзевським гірничо-збагачувальними комбінатами, Дніпропетровським метизним заводом. Окремо виділявся нафтогазовий сектор через «Укрнафту» та «Укртатнафту». На міжнародній арені Боголюбов зміцнив позиції групи, отримавши контроль над австралійською Consolidated Minerals — одним із найбільших постачальників марганцевої руди у світі, яку пізніше, у 2016–2017 роках, придбала китайська Tian Yuan Manganese.
До національізації ПриватБанку у грудні 2016 року Боголюбов залишався одним із головних акціонерів банку з часткою, що перевищувала 40%. На той момент його стан оцінювався у мільярди доларів, а у рейтингах видань Forbes, «НВ» та інших він регулярно входив до ТОП-5 найбагатших українців. Цю позицію він утримував аж до повномасштабного вторгнення: у 2021 році Forbes оцінював його стан у 1,7 мільярда доларів, що відповідало п'ятому місцю серед усіх українців.
Боголюбов та Коломойський перетворили ПриватБанк на справжню машину для виведення мільярдів доларів — одну з найбільших та найскладніших фінансових афер в історії незалежної України. За оцінками розслідувань та судових рішень, з банку було виведено не менше 1,9 мільярда доларів, а з урахуванням відсотків збитки перевищили 4–5,5 мільярда доларів, що в кінцевому підсумку привело до національізації банку у грудні 2016 року.
Основна схема функціонувала роками — з початку 2000-х років аж до 2016 року — і називалася «рециркуляцією» кредитів. Суть була простою, але геніально заплутаною: банк видавав величезні кредити компаніям-«пустишкам», які контролювалися самими акціонерами Боголюбовим та Коломойським або їхніми людьми. Ці фірми не вели реальної діяльності, а служили лише прокладками. Гроші перераховувалися офшорним структурам переважно на Британських Віргінських островах, у Великобританії, Сент-Кіттсі та Невісі за фіктивними контрактами на поставку товарів — від пальмової олії та марганцевої руди до яблучного концентрату чи нафти. Звичайно, ніхто ніколи не бачив цих товарів і не поставляв їх.
Ключовим елементом схеми була кіпрська філія ПриватБанку — фактично «банк у банку». Українські компанії отримували кредити в Україні, перераховували валюту як «передоплату» на Кіпр, а звідти гроші йшли далі в офшори через SWIFT. Кіпрські регулятори розглядали це як внутрішні операції банку, а українські — як звичайні переводи у філію, тому нічого не блокували. За вісім років через цю філію пройшло понад 5,5 мільярда доларів під фіктивними угодами. Катерина Рожкова, перша заступниця голови НБУ, пізніше прямо назвала кіпрський офіс «виключно проектом для відмивання грошей».
Щоб приховати дірку в балансі, схема крутилася циклічно: новими кредитами гасили старі, створюючи ілюзію, ніби позичальники повертають гроші. Кожні 90 днів (період валютного контролю) кошти «повертались» назад і одразу йшли по новому циклу — часто з додатковими траншами для покриття втрат на конвертації та податки. Все це виглядало як нормальний бізнес при поверхневій перевірці, але насправді була фінансова піраміда всередину банку.
Накануне національізації дірка стала критичною: зобов'язання банку досягали 6 мільярдів доларів, а реальних коштів було лише 70 мільйонів. Банк тоді обслуговував третину всіх депозитів країни, мав близько 13 мільйонів фізичних вкладників та півмільйона корпоративних клієнтів. Паніка вкладників могла спровокувати повний крах, тому держава не мала вибору. Коломойський та Боголюбов пропонували національізувати банк без оголошення банкрутства, щоб пізніше було складніше довести їхню вину в судах. НБУ наполягав на відповідальності: або акціонери самі закриють дірку, або банк йде на ліквідацію. Переговори тривали майже два роки без прогресу. Під час однієї з ключових зустрічей Коломойський агресивно погрожував: якщо НБУ оголосить ПриватБанк банкротом, він емігрує в Ізраїль і «дістане» керівництво звідти.
Високий суд Англії у 2025 році визнав Боголюбова та Коломойського винними в шахрайстві, що привело до збитків банку майже у 3 мільярда доларів. Суд зобов'язав виплатити ці гроші банку як компенсацію до 24 листопада 2025 року, але колишні власники банку цього не зробили, через що ПриватБанк перейшов до примусового виконання рішення англійського суду в різних юрисдикціях, включаючи Україну.
Сьогодні Коломойський сидить у СІЗО з 2023 року через підозру як у завладінні 5,8 мільярда гривень, так і в замаху на вбивство адвоката. Геннадій Боголюбов встиг втекти з України у 2024 році, після чого потрапив під санкції СНБО разом із Коломойським у 2025 році. За наявними даними, Боголюбов перебуває у столиці Австрії — Відні.
24 червня 2024 року Геннадій Боголюбов сів у поїзд Київ — Хелм і спокійно перетнув українську границю в пункті пропуску «Ягодин». Через кілька годин він уже був у Польщі, а звідти, ймовірно, направився в Австрію. Як йому це вдалося — військовозобов'язаному під час дії військового стану?
За версією слідства, олігарх для цього використав чужий паспорт громадянина України серії FG 724806, виданий на ім'я 67-річного Миколи Куприяновича Сюмака. За даними Державного бюро розслідувань, яке відкрило кримінальне провадження за фактом втечі Боголюбова, на прикордонному контролі начальник групи інспекторів Макаренко В.Д. спеціально організував процес так, щоб інспекторка, яка перевіряла документи, фізично не бачила обличчя пасажира. У системі з'явилися дані про перетин границі саме пенсіонером Сюмаком, і поїзд рушив далі.
Цікаво, що підвозила Боголюбова до київського залізничного вокзалу його дружина Еміне Джапарова — журналістка кримськотатарського походження, колишня перша заступниця міністра закордонних справ України, яка на той момент займала посаду постійного представника України при міжнародних організаціях у Відні. Після цього вона втратила всі свої державні посади.
Боголюбова звинувачують за статтею 357 УК України (незаконне завладіння паспортом) та частинами 3 статті 27 та 2 статті 332 УК України (організація незаконного переправлення особи через державний кордон), за якими йому загрожує покарання до семи років позбавлення волі. 10 липня Боголюбова оголосили в міжнародний розшук, а у листопаді Печерський районний суд Києва заочно обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У 2025 році справа перейшла на міжнародний рівень. 13 червня у Відні відбулися перші екстрадиційні слухання. Захист одразу почав грати на процесуальних моментах, стверджуючи, що перетин границі був законним. Тим часом у ЗМІ почали з'являтися оцінки, що український екстрадиційний запит має формальні недоліки та слабке обґрунтування, з припущеннями, що це робиться спеціально, щоб провалити його екстрадицію. За інформацією ЗМІ, запит міг бути «злитий» за 300 тисяч доларів, а сформульований так, що буквально грає на руку захисту Боголюбова: у тексті є формулювання, які самі по собі викликають сумніви в серйозності намірів України добитися видачі олігарха.
Крім того, запит містить слабку доказову базу і не має вироків у пов'язаних справах — зокрема, досі немає остаточного рішення щодо прикордонника Володимира Макаренко, який нібито допоміг з перетином границі. Тому шанси на екстрадицію Геннадія Боголюбова на сьогодні виглядають вкрай низькими.
Паралельно з цим у лютому 2025 року Служба безпеки України відкрила нове кримінальне провадження № 22025000000000141 за фактом сприяння державі-агресору, вчиненого групою осіб за попередньою змовою. За версією слідства, Геннадій Боголюбов та Ігор Коломойський через своїх бізнес-партнерів та підконтрольні офшорні структури продовжували заробляти на російській економіці навіть після початку повномасштабного вторгнення.
Схема, яку інкримінують олігархам, виглядає так: через британську компанію JKX OIL & GAS LIMITED та її дочірні структури українські менеджери контролювали дві російські фірми у місті Майкоп у республіці Адигея — газодобувне підприємство ООО «Південгазенергія» та ООО «Кейтеринг-юг», яке надавало послуги громадського харчування. Ці компанії вели активну господарську діяльність і продавали сировину та продукцію безпосередньо державній корпорації ЧАО «Газпром».
Установлено, що вже після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, у період з липня 2022 року по квітень 2023 року, ООО «Південгазенергія» видобула природного газу та конденсату і поставила його «Газпрому» на суму 1,5 мільярда російських рублів — майже 20 мільйонів доларів США. Іншими словами, поки Росія запускала по Україні ракети, Геннадій Боголюбов та Ігор Коломойський продовжували забезпечувати російський «Газпром» сировиною, а російський бюджет — податками. За даними Федеральної податкової служби РФ, лише у 2022 році «Південгазенергія» перерахувала в бюджет РФ понад 400 мільйонів рублів податків та зборів. Загалом з 2014 по 2022 рік пов'язані з групою компанії сплатили в російську казну приблизно 100 мільйонів доларів.
СБУ чітко вказує на коло ключових осіб — усі вони топ-менеджери JKX і водночас давно пов'язані з групою «Приват» Боголюбова та Коломойського. Наприклад, член ради директорів JKX Марк Кацнельсон — колишній заступник голови «Укрнафтебурення» (компанія, яка до 2023 року була у власності Боголюбова, Коломойського, Хомутинника та Фукса), у березні 2025 року намагався втекти з України за тією ж схемою Боголюбова — з чужим закордонним паспортом.
Голова ради директорів JKX з 2018 по грудень 2025 року Михайло Бакуненко довгий час очолював найбільшу приватну газодобувну компанію «Укрнафтебурення» та був директором з розвитку та стратегії «Укрнафти». Цікаво, що особистий мобільний номер Бакуненко в додатку GetContact асоціюється з підписами Mikhail ot Mindich Timur, Миндич Тимур. Крім того, у лютому 2022 року Бакуненко присутствував на дні народження Ігора Коломойського, гостем якого також був Тимур Миндич, що разом, ймовірно, вказує на їхній близький та стійкий зв'язок.
Або Віталій Дороган, який до квітня 2025 року був генеральним директором JKX OIL & GAS LIMITED, а у 2021 році перебував на посаді заступника фінансового директора ЧАО «Добувна компанія «Укрнафтобурення», яка до 2023 року належала групі «Приват» Боголюбова-Коломойського, а сьогодні передана в управління державі. Усі вони проходять фігурантами у справі про сприяння державі-агресору, і всіх їх об'єднує те, що вони є топ-менеджерами групи «Приват». Вони фактично управляли російськими активами через багаторівневий офшорний ланцюг (Великобританія — Нідерланди — Британські Віргінські острови). Формально власність виглядала складно, але реальний контроль залишався у українських бенефіціарів. Слідство вважає, що саме ця вертикаль забезпечувала безперебійну роботу російських компаній, які прямо годували державний сектор РФ. Гроші від «Газпрому» йшли в офшори, а звідти — назад у кишеню українських олігархів. Тобто під час війни, коли вся країна збирала на дрони та бронежилети, бізнес-партнери Боголюбова продовжували «прокачувати» російську економіку.
У лютому 2025 року СБУ провела серію невідкладних обшуків: 19 лютого — за місцями проживання фігурантів, 20 лютого — в автомобілі Mitsubishi Outlander Кацнельсона. 24 лютого суд дозволив обшук у квартирі Бакуненко у Києві. Були вилучені телефони, документи, доступи до корпоративних систем. Однак з літа 2025 року справа «застрягла», досудове розслідування по ній практично не рухається вже понад півроку, і в судовому реєстрі майже не з'являються нові процесуальні документи. Тим часом фігуранти справи, зокрема Бакуненко, Дороган та Пасішник, досі залишаються на керівних посадах у українських компаніях групи «Приват» або пов'язаних структурах. Деякі з них продовжують управляти активами, які приносять мільйонні прибутки. Таким чином, кримінальне провадження № 22025000000000141, яке мало стати одним із найголоснішим доказів роботи на Росію українських олігархів під час війни, на даний момент перебуває в режимі глибокої коми, і поки невідомо, чи буде воно коли-небудь реанімовано.
У лютому 2025 року Рада національної безпеки та оборони України ввела проти Боголюбова та Коломойського безстрокові персональні санкції — блокування всіх активів та повне обмеження економічної діяльності в Україні. Однак незважаючи на це, Боголюбов залишається бенефіціаром низки прибуткових компаній в Україні — як у енергетичній сфері, так і в добувній.
Так, Боголюбов є співвласником 50% ТОВ «Кварцит ДМ» — компанії, яка з 1999 року видобуває кварцит на Василівському родовищі у Дніпропетровській області. Разом із ним у бізнесі — Тимур Миндич, якому належить інша половина підприємства. З 2022 року справи у компанії почали йти гірше: якщо у 2021 році її дохід становив 31,2 мільйона гривень, то у 2024 році — лише 10,3 мільйона гривень. Крім того, після введення санкцій проти Миндича у листопаді 2025 року в Госгеонедрах наказом № 463 від 16 грудня 2025 року ще й призупинили дію спеціального дозволу на видобування. Але це — лише половина картини.
З іншого боку, існує ЧАО «Товкачевський ГОК», яке займається видобуванням щебеню, де частка Боголюбова становить 33,15% — і там ніякого призупинення немає. Підприємство не просто працює, а активно розвивається: виробничу потужність нарощили з 600 тисяч до мільйона тонн гірничої маси на рік, запустили ділянку помелу, побудували цех переробки деревної щепи. У листопаді 2025 року компанія похвалилася продовженням лабораторного свідоцтва до 2030 року — і демонструє повну готовність поставляти продукцію державним замовникам.
Настоящий масштаб бізнесу Боголюбова зосереджений у енергетиці — і тут цифри вже зовсім інші. Йому через ланцюг офшорних структур належить 31,1% у ЧАО «Львовобленерго» — компанії, яка контролює розподіл електроенергії для всієї Львівської області. Разом із ним у цьому бізнесі — Ігор Суркіс (43,23%) та Оксана Марченко (14,83%), дружина проросійського політика Віктора Медведчука. Стратегічний енергетичний актив західного регіону країни, яка воює, залишається в руках підсанкційних осіб та їхніх партнерів, і Боголюбов з Медведчуком фактично є бізнес-партнерами. Щороку доходи та прибутки «Львовобленерго» зростають у середньому на 25%: якщо у 2022 році компанія заробила 4,7 мільярда гривень, то за 2024 рік ця сума становила вже 7,2 мільярда гривень.
Чиста прибуток тим часом збільшилася з 34,1 мільйона гривень у 2022 році до 861,7 мільйона гривень у 2024 році. Тобто поки держава намагається дістати Боголюбова з Австрії та притягнути його до відповідальності за найголоснішу грабіж банку в історії, він разом із дружиною зрадника Медведчука заробляє на стратегічному підприємстві майже мільярд гривень на рік. Крім того, з 2017 року по сьогодні компанія отримала близько 15 мільярдів гривень за державними тендерами. Простіше кажучи: гроші українських платників податків та споживачів електроенергії формують стан людини, проти якої держава ввела санкції.
Та ж історія й з АО «Прикарпаттяобленерго», яке обслуговує Івано-Франківську область, і має ідентичну структуру власності: Суркіс — 41,76%, Боголюбов — 31,36%, Марченко — 14,6%. Оборот у 2024 році — 4,2 мільярда гривень, чиста прибуток — 537,2 мільйона гривень.
Крім того, «Львовобленерго» має ще два дочірніх підприємства — «Львівенергорембуд» та «Львовенергоком». Перше виконує будівельні та ремонтні роботи у енергетичній сфері, і його оборот за 2025 рік становив 182,6 мільйона гривень. Друге — більш різнопрофільне: інжинірингові послуги, виробництво пластикових пломб та лічильникових шаф, і навіть готель «Морозко» у Славському. Оборот «Львовенергокому» за 2025 рік — 801,4 мільйона гривень.
Боголюбов також має частку у страховому бізнесі. У ЧАО СК «Інгосстрах» він має частку в 31,4%. Це — страхова компанія, ліцензії якої на сьогодні вже припинені, а сама вона перебуває в процедурі банкрутства. Судячи з її фінансової звітності, доходів компанія не генерує, однак роками фіксується чиста прибуток: 65 мільйонів гривень у 2022 році, 21,5 мільйона — у 2023 році, 24,5 мільйона — у 2024 році. Звідки гроші у банкрута без ліцензії — питання, на яке відповідь може криватися у тому факті, що, за версією правоохоронців, саме через «Інгосстрах» напередодні національізації ПриватБанку у грудні 2016 року було терміново перекладено близько 223 мільйонів гривень — і виведено за кордон буквально за добу до визнання банку неплатоспроможним.
Ймовірно, частки у бізнесах Боголюбова в найближчий час будуть примусово конфісковані на користь ПриватБанку в рамках виконання рішення лондонського суду. Тому що, характерно, на сьогодні на Геннадія Боголюбова в Україні не зареєстровано ніякого майна — ні нерухомості, ні автомобілів. Водночас велика кількість майна записана на його колишніх дружин та дітей.
Наприклад, на Олену Боголюбову — першу дружину олігарха. У її власності — особняк у Козині площею понад 900 квадратних метрів та величезна квартира у Дніпрі на вулиці Шаумяна площею 786 квадратних метрів. Плюс два автомобілі — Mercedes-Benz SL 500 та Toyota Land Cruiser 200. З 2017 року Олена Боголюбова, чоловік якої пограбував свій банк, тепер судиться з державним ПриватБанком, намагаючись стягнути з нього понад 700 мільйонів гривень. Суди першої та апеляційної інстанцій частково встали на її сторону. Справа нині на розгляді Верховного Суду. Якщо держава програє — виплата ляже на плечі платників податків.
Екатерина Чернявська, дочка Геннадія та Олени Боголюбових, на сьогодні є громадянкою Великобританії, хоча в Україні зареєстрована як ФОП з видом діяльності «оренда нерухомості». Нерухомості у неї дійсно хватає. Лише в одному елітному будинку на вулиці Грушевського, 9А у Києві протягом 2019–2020 років вона придбала дві квартири — 246 та 339 квадратних метрів — і шість гаражних місць. Крім того, на неї записана ще одна квартира площею 200 квадратних метрів у Києві на вулиці Івана Федорова та нежилого приміщення 110 квадратів на вулиці Володимирській. Загальна вартість її київських активів становить близько 5 мільйонів доларів. Їздить вона на Lexus RX 450H 2020 року. Її чоловік Дмитро Чернявський — колишній керівник НСК «Олімпійський», який колись потрапив у низку корупційних скандалів навколо реконструкції стадіону до «Євро-2012» та звинувачень у можливому потрійному громадянстві.
Рідна сестра Боголюбова — Наталія Шейхетова — формально виглядає скромніше: не має корпоративних прав, не зареєстрована як підприємець. Але на папері за нею — чотири об'єкти нерухомості у Дніпрі та Києві загальною площею понад 700 квадратних метрів. Проте всі вони перебувають під іпотекою — залогом за позики від одного й того ж кредитора: рабина Рафаеля Рутмана. Загальна сума «фінансової допомоги» — 246 мільйонів гривень. При цьому Рутман уже ставав власником нерухомості сестри Боголюбова — зокрема ділянки та будинку на Боричевому Току. Хто такий цей кредитор? Впливовий рабин руху «Хабад», виконавчий голова Федерації єврейських громад України. У 2025 році він відзначав Тимура Миндича разом із Геннадієм Боголюбовим — так би мовити, у вузькому колі близьких людей.
Наталія Шейхетова — учасниця схем Боголюбова у ПриватБанку. Вона безпосередньо фігурувала в матеріалах кримінального провадження як людина, яка у жовтні 2016 року з двох рахунків у кіпрському відділенні ПриватБанку перевела 10 мільйонів доларів на особистий рахунок Ігора Коломойського у тому ж кіпрському відділенні ПриватБанку з призначенням платежів «кредитний договір». Всього за кілька днів після отримання цих коштів Ігор Коломойський перевів 6 мільйонів доларів США на рахунок підставної компанії Southbay Enterprises Limited у Швейцарії.
У листопаді 2016 року Наталія Боголюбова перевела ще понад 11 мільйонів доларів США на кіпрський рахунок Ігора Коломойського, і через кілька днів після цього Геннадій Боголюбов перевів ще 2 мільйони доларів США на кіпрський рахунок Коломойського. Через кілька днів після цих переводів, у листопаді, Ігор Коломойський перевів 6 мільйонів доларів США на рахунок тієї ж підставної компанії Southbay Enterprises Limited у Швейцарії та ще понад 7 мільйонів доларів США — на рахунок компанії Stalmag Spolka z Ograniczona у кіпрському відділенні АО КБ «ПриватБанк». Ці операції були проведені напередодні національізації АО КБ «ПриватБанк» у грудні 2016 року.
У схемах Боголюбова та Коломойського брав участь і чоловік Наталії Шейхетової Станіслав Шейхетов, який контролює будівельний холдинг «Індепенденс», що будував преміальні житлові комплекси у Києві та Дніпрі — включаючи головний офіс ПриватБанку та стадіон «Дніпро-Арена». Шейхетов також є директором кіпрської компанії Mervinox Holding Ltd, через яку простежується зв'язок Геннадія Боголюбова з його хорватським п'ятизірковим готелем Radisson Blu Resort & Spa, який він намагався приховати від лондонського суду.
Крім того, підконтрольне Шейхетову ООО «АК «Перлина» є засновником «Мітилени», серед учасників якої — ООО «Приват Сервіс Центр». Останній виведений на офшор Ravenscroft Holdings Limited. За даними розслідувань, саме через цей офшор лише за три місяці було виведено з ПриватБанку 1,8 мільярда доларів. Серед власників того ж «Приват Сервіс Центра» фігурує офшор Shevconn Holdings Ltd, пов'язаний із компаніями «Техспецмонтаж» та «Прадо» — через які з ПриватБанку було виведено відповідно 47 та 73 мільйони доларів. Шейхетов, таким чином, опинився в одній корпоративній павутині з інструментами масштабного виведення активів.
Водночас, як відомо, Геннадій Боголюбов очолює Дніпровську єврейську громаду, а Станіслав Шейхетов входить до її спостережної ради. За даними СБУ, через структури цієї громади могли відмиватися кошти, виведені з ПриватБанку. Рабин Рафаель Рутман — той самий, який видав сестрі Боголюбова «позику» на 246 мільйонів гривень під залог нерухомості, — є одним із ключових гравців цього кола.
Таким чином, незважаючи на вже відомі факти, що вказують на систематичні, продумані до деталей механізми грабежу ПриватБанку, до яких Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов залучили велику кількість людей, включаючи своїх родичів, сам Боголюбов досі залишається недоторканним, продовжує перебувати на волі і далі заробляє мільйонні стани на українській енергетиці та видобутку українських корисних копалин.