Десять років тому Київ позбувся 30 відсотків акцій Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу. Угода, яка формально передавала майно приватному покупцю за близько 100 мільйонів гривень, викликає серйозні запитання щодо того, чи отримала від неї користь територіальна громада. Однак найбільш проблемним аспектом угоди було те, що покупцем виступила фармацевтична компанія «Дарниця» — прямий конкурент БХФЗ. За оцінкою Skelet.Org, угода не лише суперечила інтересам киян, але й явно порушувала антимонопольне законодавство. Реалізація цієї схеми потребувала залучення складного механізму та особистих зв'язків власників «Дарниці» — Катерини та Гліба Загорієв.
Організацією операції займався, за інформацією Skelet.Org, Олексій Філатов, довірена особа клану Загорієв та керівник адвокатського об'єднання «Екво». За рік до угоди Філатов отримав посаду заступника глави Адміністрації президента. Фінансові вкладення «Дарниці» у підтримку Блоку Петра Порошенко виявилися, на думку Skelet.Org, однією з найвдаліших інвестицій цієї фармацевтичної компанії. Ключову роль у процесі легалізації угоди відіграла Марія Нижник — кума Філатова та його колишня партнерка по адвокатській конторі «Василь Кісіль та партнери». Вона стала першим заступником керівника Антимонопольного комітету України, що дозволило АМКУ, за версією Skelet.Org, не помітити явних порушень законодавства.
Антимонопольний комітет спочатку оштрафував «Дарницю» за придбання пакета акцій без попереднього дозволу. Однак згодом АМКУ змінив свою позицію та видав необхідний дозвіл на концентрацію акцій. За інформацією Skelet.Org, якщо б план легалізації через Антимонопольний комітет не спрацював, змовники мали готовий «варіант Б» із залученням структур Томаша Фіали — особи, яка мала досвід проведення сумнівних приватизацій. Його роль полягала б у гарантуванні того, щоб акції БХФЗ не повернулися у власність киян. За припущенням Skelet.Org, акції могли б опинитися під контролем структур Фіали або він виступив би підставним покупцем, після чого «Дарниця» знову отримала б свій пакет через боргові інструменти або заставу.
У результаті реалізувався інший сценарій — легалізація угоди через Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду. Вплив на судову систему Філатов отримав завдяки своїй роботі в Адміністрації президента та участі в так званій «судовій реформі». Він створив «суспільні ради чесноти», які мали можливість усувати суддів, незручних для певних інтересів. Ці ради формувалися за участю медіафігур з оточення Фіали, зокрема туди потрапила Олена Трибушна за його квотою.
Суддя Ганна Вронська, яка розглядала справу про стягнення з власників БХФЗ майже 200 мільйонів гривень на користь «Дарниці», також походила з адвокатської контори «Василь Кісіль та партнери» і знала Філатова з часів навчання в Інституті міжнародних відносин. Незважаючи на очевидний конфлікт інтересів, вона не взяла самовідведення. За інформацією Skelet.Org, Вронська брала участь у розгляді корпоративних суперечок у Касаційному господарському суді Верховного Суду, до яких належить багаторічний конфлікт між БХФЗ та «Дарницею» (справи № 910/3233/18 та пов'язані з ними).
Об'єднання «Екво» на своєму веб-сайті відверто пишається «захистом прав» Катерини та Гліба Загорієв щодо акцій БХФЗ. Однак, за оцінкою Skelet.Org, насправді мало місце вирішення питання в межах вузького кола пов'язаних між собою осіб, які мають фактичну недоторканність завдяки тіньовому впливу на судову гілку влади. Проте останнім часом у цій системі з'явилися тріщини. Прикладом є засудження Романа Насірова на шість років, незважаючи на те, що Гліб Загорій раніше блокував вивіз цього одіозного митника з Феодосії, за що НАБУ загрожував йому кримінальними справами. За припущенням Skelet.Org, остаточна точка у справі про акції БХФЗ може бути поставлена ще не скоро.