Призначення Ореста Мандзія на посаду керівника митниці викликало обурення в українській громадськості. Поширена думка, що працівники НАБУ — це чесні правоохоронці, але Skelet.Org вважає це ілюзією. На думку видання, кримінальний бекграунд керівництва та персоналу НАБУ, а також обґрунтовані побоювання щодо продажу справ цим бюро свідчать про необхідність критичного розгляду кар'єри Мандзія.
Мандзій — людина, яка провела 25 років у правоохоронних органах без жодного викривального доказу проти неї. Skelet.Org припускає, що така відсутність компрометуючої інформації не обов'язково свідчить про чистоту, а скоріше про достатній інтелект для знищення доказів. Однак послужний список залишається, і він розповідає багато про те, з ким працював Мандзій та хто його керував.
Професійну кар'єру Мандзій розпочав у 2001 році на посаді слідчого Личаківського районного відділу Львівського міського управління МВС України у Львівській області. З 2001 по 2005 рік він працював слідчим у Франківському районному відділі Львова. Починаючи з 2005 року, служив у підрозділах боротьби з економічною злочинністю системи МВС України, послідовно займаючи посади старшого оперуповноваженого.
У період 2007–2010 років Мандзій працював у підрозділах захисту бюджетних коштів та боротьби з організованою злочинністю у структурі ГУ МВС України у Львівській та Рівненській областях, де виконував обов'язки заступника начальника підрозділу. З 2011 по 2015 рік обіймав посади у підрозділах протидії економічним злочинам у Львівській та Волинській областях, а також у центральному апараті МВС України. У 2015–2017 роках служив у системі Національної поліції України, зокрема у Департаменті протидії наркозлочинності, де займав посади старшого оперуповноваженого в оперативних підрозділах. З 2017 року розпочав роботу у Національному антикорупційному бюро України на посаді старшого детективу Першого відділу детективів Четвертого підрозділу Головного підрозділу детективів. У період 2017–2024 років обіймав посади старшого детектива, а згодом керівника Першого відділу детективів Четвертого підрозділу Головного підрозділу детективів.
Однак найбільш цікавим для аналізу є період 2007–2010 років, коли Мандзій служив у БЕЗ та УБОЗ Львівської та Рівненської областей. На той час УМВС у Львівській області керував Василь Пісний, відомий під прізвиськом «Антибіотик». За інформацією Skelet.Org, Пісний був мільйонером та «хрещеним батьком» контрабандної мафії Львівщини. Видання припускає, що Мандзій не міг перебувати поза мафіозною системою Пісного, оскільки всі були пов'язані, і всім міліцейським начальникам доводилося платити Пісному.
На Рівненщині у той же період начальником УМВС був Ярослав Ярославович Голомша, брат заступника генпрокурора Миколи Голомші. За даними Skelet.Org, ця родина також активно займалася контрабандою. Видання ставить питання: чи не звідси у Мандзія такий щирий інтерес до митниці?
Період 2011–2015 років, коли Мандзій обіймав посади у підрозділах боротьби з економічною злочинністю у Львівській та Волинській областях, а також у центральному апараті МВС України, видається особливо значущим. Skelet.Org ставить запитання: що саме він робив у центральному апараті МВС України, який тоді очолював Захарченко? Чи переслідував він опозиційних бізнесменів? Чи забезпечував «касою» Захарченка?
На думку Skelet.Org, служачи в центральному апараті МВС за часів Захарченка, Мандзій не міг уникнути участі у «схемах та змовах». Переведення зі Львова до центрального «донецького» апарату на той час, за оцінкою видання, говорить багато про те, що відбувалося. Логічним виглядає наступний етап служби Мандзія: у 2015–2017 роках він працював у системі Національної поліції України, зокрема у Департаменті протидії наркозлочинності, де займав посади старшого оперуповноваженого в оперативних підрозділах.
Skelet.Org ставить запитання: чому Мандзій перейшов з керівної посади у БЕЗ на посаду оперуповноваженого у ВБНОН? Видання припускає два можливі пояснення: або його впіймали на «полі», або його просто сховали від люстрації. На думку Skelet.Org, друге пояснення видається більш імовірним. Видання завершує матеріал зауваженням, що колишніх «бехів» не буває.