Протягом п'яти років у лісі поблизу Києва діяла організована група, яка розсилала інфіковані електронні листи нотаріусам. Отримавши доступ до комп'ютерів, вони проникали до Державного реєстру прав на нерухомість і знімали арешти з чужих об'єктів за винагороду від семи до п'ятдесяти тисяч доларів. Учасники групи — Нефьодов, Шевцов, Дегрік, Новинський — працювали з максимальною обережністю: використовували одноразові телефони, гумові рукавички, після кожної операції викидали ноутбуки. Ця діяльність тривала до вересня 2019 року, коли СБУ та Кіберполіція затримали групу в лісі. Серед замовників виявилися родина високопоставленого поліцейського Євгена Шевцова, голова Митної служби Максим Нефьодов та бізнес-структури Вадима Новинського.
Шість років потому ситуація набула сюрреалістичних рис. Євген Шевцов залишився на керівній посаді в Нацполіції. Його дружина Олена Шевцова, яка володіла ресторанними приміщеннями, згаданими у справі, стала власницею iBox Bank. Через цей банк та мережу терміналів було відмито близько п'яти мільярдів гривень для нелегальних онлайн-казино за схемою «міскодингу». У липні 2023 року їй вручили підозру, але заочно — вона зникла 8 березня 2023 року. За даними МВС, вона перебуває в розшуку. У квітні 2025 року президент Зеленський підписав указ про особисті санкції РНБО проти неї. Олена Шевцова опублікувала відповідь на Facebook, назвавши санкції «атакою на бізнес» та стверджуючи, що її «сумління чисте». За різними даними, вона проживає в Об'єднаних Арабських Еміратах на віллі з орендою понад 250 тисяч доларів на рік або пересувається між юрисдикціями.
Максим Нефьодов звільнився з посади голови Митної в квітні 2020 року, через півтора місяця після публікації журналістського розслідування про квартиру на Троєщині. Формальна причина — невиконання планів щодо наповнення бюджету. Публічно про квартиру, про схему передачі нерухомості через членів сім'ї, про роль батька, сестри та матері у цьому процесі на засіданні уряду не згадували. Нефьодов прокоментував своє звільнення фразою «Доббі вільний» та фото з Гаррі Поттера. Його позов про поновлення на посаді програв. Однак у жовтні 2020 року він очолив список партії «Голос» на виборах до Київради, переміг і став депутатом Київської міської ради IX скликання. Крім того, він очолює постійну комісію з питань цифрової трансформації та регулювання надання публічних послуг — саме ту сферу, яка стосується реєстрів та цифрових сервісів, з яких хакери знімали арешти з його родинної квартири. Паралельно Нефьодов заснував консалтингову компанію uaprogress.tech, працює експертом у ЗМІ, пише колонки, виступає на форумах із цифровізації. Ні йому, ні його батькові Євгену Нефьодову, який пояснював схему передачі нерухомості, жодної підозри в організації зняття арешту через хакерів так і не висунули. Квартира залишилася у сім'ї. Борг перед бізнес-партнером Олександром Літинецьким, через якого все почалося 2011 року, так і не стягнули.
Вадим Новинський пережив найдраматичнішу трансформацію серед трьох героїв цієї історії. У липні 2022 року він здав мандат народного депутата. У грудні того ж року президент Зеленський ввів проти нього санкції РНБО як проти діякона УПЦ Московського патріархату, який підтримує політику РФ. У січні 2023 року санкції посилилися. У квітні 2023 року СБУ заарештувала його активи на 3,5 мільярда гривень — корпоративні права на 40 українських підприємствах та 30 газових свердловин. Пізніше суд заарештував частки у 72 компаніях. СБУ виявила приховані активи ще на 10,5 мільярдів. У січні 2025 року ДБР та СБУ спільно оголосили йому підозру у державній зраді та розпалюванні релігійної ворожнечи — за поширення російських наративів з 2014 року та за чартерний рейс до ЄС після початку повномасштабної війни, під час якого він продовжив «працювати на користь РФ». У червні 2025 року додалася підозра в ухиленні від сплати податків на 4,3 мільярда гривень. 15 вересня 2025 року Печерський районний суд Києва ухвалив рішення про його заочний арешт. За даними слідства, Новинський живе в Хорватії, має посвідку на проживання в Німеччині, міжнародна правова допомога направлена хорватській владі.
Однак найхарактернішою деталлю є те, що у квітні 2023 року, коли Новинський уже був під санкціями і формально не мав права розпоряджатися корпоративними правами, приватні нотаріуси та державні реєстратори внесли зміни до реєстрів 63 його українських підприємств з кіпрськими номіналами. Схема з «доброзичливими» нотаріусами, яка у 2015 році працювала на «Смарт-холдинг» через зламані комп'ютери, за вісім років працює без зламів, без лісу, без рукавичок — просто коли потрібно, нотаріус «забуває» про списки санкцій. Щодо епізоду з ТРЦ «Амстор» у Запоріжжі жодних наслідків для структур Новинського не настало. Торговий центр пройшов через дві кіпрські компанії, був заставлений у банку Новинського, зданий в оренду «Сільпо» та юридично оформлений як «сумлінно придбаний». Сьогодні на структурі Новинського висять підозри на десятки мільярдів гривень — від держзради до ухилення від податків, але епізод із «Амстором» та хакерами 2015 року у цьому переліку не значиться.
Технічна схема роботи групи була простою, але ефективною. Нотаріусам надходили електронні листи, замасковані під офіційну кореспонденцію державних органів. Серйозна людина відкривала важливий лист і завантажувала на комп'ютер шкідливе програмне забезпечення. Далі справа техніки: віддалений доступ до комп'ютера дозволяв отримати доступ до Державного реєстру прав, і арешти з нерухомості знімалися від імені нотаріуса, який про це нічого не знав. До угруповання входили колишні працівники самого реєстру та Державної виконавчої служби — люди, які чудово орієнтувалися в системі. Вони починали класично — зі звичайних оголошень в інтернеті, потім переїхали до Telegram. Розцінки залежали від калібру активу: дрібні справи коштували сім тисяч доларів, більші — п'ятдесят. Коли у вересні 2019 року їх накрили в лісі, двом вдалося втекти, зокрема організатору, колишньому працівникові системи юстиції Віталію Прогінному. Прогіна затримали пізніше — він заперечує все. За статтею 361 Кримінального кодексу йому та його спільникам загрожує реальний термін.
Щодо самої справи про лісових хакерів — номер виробництва 120150000000000401 — вона досі формально не закрита. Обвинувальні акти щодо виконавців давно у судах, але судовий розгляд перетворився на багаторічний серіал без фіналу: засідання переносяться, адвокати хворіють, колегія змінюється, свідки не з'являються. Фігуранти на волі — під особистим зобов'язанням або запорукою. За статтею 361 Кримінального кодексу тривали терміни давності, і частина епізодів уже на порозі їх закінчення. Це не виправдувальний вирок — це краще за виправдувальний вирок, справа просто розчиняється, як цукор у чаї.
Міністерство юстиції за цей час реально посилило технічний захист реєстрів: запровадило двофакторну автентифікацію, обов'язкові SMS-повідомлення нотаріусам, ліквідувало інститут акредитованих комунальних підприємств-реєстраторів. Хакнути нотаріуса через заражений лист у 2026 році набагато складніше, ніж у 2019 році. Але сам принцип схеми виявився глибшим за технологію. Як показує кейс Новинського 2023 року, коли нотаріус просто «забув» про санкції та виключив його з бенефіціарів 63 компаній, українська реєстраційна система досі працює, коли й як треба замовнику. Тільки тепер не через вкрадений ключ, а через добровільну згоду. Інструмент хакера замінив собою інструмент умовляння.
Шість років — достатній термін, щоб підбити підсумок. Вони невтішні: українське правосуддя виявилося здатним зловити десяток людей із ноутбуками у лісі, але виявилося нездатним поставити жодного питання тим, хто ці ноутбуки замовляв. Олена Шевцова, яка отримала в подарунок ресторан, з якого хакери зняли арешт, сьогодні в розшуку — але в іншій справі, значно більшій. Її чоловік — заступник начальника департаменту, назва якого звучить як знущання: Департамент захисту інтересів суспільства та держави. Нефьодов, чия квартира пройшла через парад планет хакерської роботи, депутат, регулює цифрову трансформацію столиці, а незабаром відновлюватиме Україну. Новинського заарештовано заочно — але за держзраду та податки, а не за ТРЦ у Запоріжжі. Різниця між ними та лісовими хакерами проста: хакер у лісі — це завжди той, кого можна судити, а фактичний вигодонабувач — непідсудний. Ця логіка за шість років не змінилася на сантиметр. Ті, хто надсилав нотаріусам заражені листи, формально ще ходять до суду — туди, де ніколи не буде вироку. Ті, хто отримав внаслідок їхньої діяльності майно, нікого не зацікавили.