Щороку кілька сотень українців отримують кохлеарні імпланти за державні кошти. Для людей з повною глухотою це справжнє спасіння — пристрій імплантується під шкіру, а зовнішній модуль обробляє звук і передає його безпосередньо в мозок через слуховий нерв. Однак вартість такого лікування порівнянна з ціною нового автомобіля. Тому в більшості країн світу держава повністю спонсорує як саму операцію, так і обладнання. В Україні також існує державна програма, яка спочатку була доступна лише дітям, але з 2020 року дорослі також можуть отримати слухові протези безкоштовно.
На папері програма виглядала логічно, проте на практиці розвинулася традиційна українська корупційна схема. За кілька років переважну монополію на цьому ринку захопила компанія «Кінд інтерслух Київ». Держава щороку виділяє на програму близько 300–400 мільйонів гривень, третину яких отримує саме ця компанія. При цьому компанія лише продає обладнання, тоді як протезування здійснюють спеціалізовані медичні установи.
У 2022 році «Кінд» отримав близько 100 мільйонів гривень лише на постачання кохлеарних імплантів і офіційно показав 34 мільйони гривень чистого прибутку за весь рік. Роком раніше прибутки компанії становили 9 мільйонів гривень. Таким чином, у період, коли весь український бізнес боровся за виживання під час вторгнення, ця контора якимось чином зуміла збільшити заробітки втричі і продовжувала розширювати діяльність. У 2023 році вже до середини року компанія продала імплантів на 76 мільйонів гривень.
Цифри викликають запитання: звідки беруться такі величезні суми на програмі, яка позиціонується як благодійна? Аналіз державних тендерів розкриває цікаву картину. На тендері кінця 2021 року державний Інститут отоларингології імені Коломійченка закуповував 50 комплектів обладнання для кохлеарної імплантації по 570 тисяч гривень без ПДВ, всього на 28 мільйонів. У 2022 році той же інститут купував у «Кінд» аналогічні системи вже по 668 тисяч гривень без ПДВ. За останнім договором у липні 2023 року ті ж системи коштували 773 тисячі гривень.
На перший погляд, зростання цін можна пояснити інфляцією та наслідками повномасштабної війни. Однак восени 2022 року державне підприємство «Медичні закупівлі України» провело тендер зі спрощеної процедури закупівлі кохлеарних імплантів. Цього разу закуповувалося одразу 72 системи — більше, ніж будь-коли за один захід. На цьому тендері переміг «Кінд інтерслух Київ», постачаючи комплекти австрійської компанії MED-EL, яку він продавав Інституту імені Коломійченка вже кілька років. Але цього разу ціна була вдвічі нижчою — 350 тисяч гривень без ПДВ.
Це викликає логічне запитання: чому раніше ціна була втричі вищою? Що дає компанії можливість так нахабно завищувати цінник у звичайних тендерах, уникаючи уваги правоохоронних органів, які постійно відстежують державні закупівлі?
Компанія має двох власників. Першим є німецька компанія KIND GmbH & Co. KG, яка належить Александеру Кінді — його прізвище дало назву бізнесу. Другим власником є громадянин Грузії Іван Кеванішвілі, який за даними системи YouControl має прямий вирішальний вплив у компанії. Іван — син відомого грузинського отоларинголога, професора Зураба Кеванішвілі. Сам Іван Зурабович є директором клініки в Грузії, а торгівля імплантами — лише частина його бізнесу.
У Грузії у Кеванішвілі-старшого та його сина є ще один «Кінд». Там Іван займає посаду директора, а власниками є Кеванішвілі-старший та той самий німецький «Kind». Грузинський «Кінд» займається тим самим — продає кохлеарні імпланти, а клініка Кеванішвілі їх встановлює. У Грузії стверджують, що відповідно до західних норм кохлеарний імплант коштує до 50 тисяч ларі, тобто близько 700 тисяч гривень. В Україні «Кінд інтерслух Київ» також продає імпланти Інституту імені Коломійченка по 700 тисяч за комплект.
Однак на Заході ця ціна включає сам імплант, операцію та післяопераційну реабілітацію разом. В Україні та Грузії вона охоплює лише саме обладнання. При цьому масштаби грузинського бізнесу значно скромніші за український. Вся державна програма в Грузії охоплює лише 20 пацієнтів з кінця 2021 року, тоді як в Україні імпланти встановлюють сотнями щорічно.
Серед українців Кеванішвілі має дуже специфічних партнерів, що, можливо, пояснює його успіх на українському ринку. Співвласником однієї з його грузинських компаній, Jemedi LTD, є громадянин України Микола Кузьма. Сам Кеванішвілі називав його «кумом Івою» — це жива легенда українського ринку державних закупівель. Ще 2009 року про Кузьму жартували в журналі «Фокус»: «Хочеш виграти тендер, спитай Кузьму як».
Кузьма був екс-помічником нардепів Раїси Богатирьової та Сергія Пашинського. Його ім'я фігурувало у десятках корупційних скандалів за останні 20 років. Він досі вважається причетним до цілої групи компаній, які заробляють мільярди на ринку державних медичних закупівель в Україні.
Іван Кеванішвілі про свого кума не забуває. Хоча основний бізнес компанії — кохлеарні імпланти, час від часу «Кінд-інтерслух Київ» виходить на зовсім нехарактерні для неї тендери, наприклад на закупівлю томографів чи лінійних прискорювачів. На таких торгах «Кінд» майже ніколи не виграє, але із замовленням «підтанцьовує» компаніям, пов'язаним із Кузьмою.
В Україні щонайменше 50 тисяч людей з тяжкими поразками слуху, і їх кількість постійно зростає. Інститут імені Коломійченка — головний центр допомоги для них. Якби кохлеарні імпланти закуповували чесно, прооперованих могло бути не п'ятсот, а тисяча щорічно, включаючи військовослужбовців. Вдвічі більше людей могли б не чекати роками у черзі, а отримати апарати безкоштовно.
Маржа в 50% явно перевищує межі пристойності. Такий розкид цін — від 350 до 773 тисяч гривень за один і той же комплект — мав би зацікавити Національне антикорупційне бюро. Коли людина встановлює імплант за власні кошти, 600–700 тисяч гривень — це вартість обладнання, операції та супутнього лікування разом у одиничному екземплярі. Коли ж обладнання закуповується партіями по 30–50 штук, а операціями та лікуванням займається державний Інститут Коломійченка за бюджетні кошти, це виглядає як корупційна схема на десятки мільйонів гривень. У цій схемі беруть участь не лише «Кінд інтерслух Київ», а й сам Інститут.
Попередня спроба розібратися в причинах появи монополії на ринку кохлеарних імплантів розкрила цілу мережу хитрощів, що охоплює грузинські, німецькі, словацькі, українські та навіть російські бізнеси із сумнівними зв'язками. Благопристойний на вигляд син грузинського професора виявився замішаним у справах із так званою «тендерною мафією» та складними корпоративними змовами.