Катерина Сікорська, агент Національного антикорупційного бюро, стала учасницею судової справи, яка розпочалася з обшуків у 2017 році. Тоді працівники Генеральної прокуратури провели слідчі дії у зв'язку з розслідуванням справи про пропозицію хабара, яка стосувалася іншого агента НАБУ та чиновниці Державної міграційної служби.
У червні 2023 року суддя Печерського районного суду Тетяна Ільєва, яка сама перебувала під підозрою НАБУ, розглянула позов Катерини Сікорської до держави України в особі Офісу Генерального прокурора. Позивачка вимагала стягнути з Державного бюджету України компенсацію за моральну шкоду у розмірі 850 тисяч гривень. Сікорська обґрунтовувала цю суму тим, що засоби масової інформації опублікували відомості про її особисте життя, наявність заміської нерухомості та автомобіль представницького класу. Крім того, вона стверджувала, що внаслідок цих публікацій втратила можливість продовжувати роботу в НАБУ та займатися діяльністю, яка їй подобалася.
Суд задовольнив позов частково, визнавши право агента на компенсацію. Рішення суду передбачало виплату 850 тисяч гривень з державного бюджету на користь Катерини Сікорської.
Пізніше, 6 липня того ж року, суддя Ільєва прийняла додаткове рішення. Оскільки Сікорська перебувала у складному матеріальному становищі та не мала можливості повністю оплатити надані їй юридичні послуги, суд постановив відшкодувати їй судові витрати у розмірі 45 тисяч гривень також за рахунок Державного бюджету України.
Ці судові рішення набули особливого значення у контексті розслідування, яке стосувалося самої судді Ільєвої. 30 березня 2023 року їй оголосили підозру у зловживанні службовим становищем та внесенні до судового рішення неправдивих відомостей. За версією слідства, завдяки ухвалі суду значну суму коштів було виведено з-під арешту та передано сторонній особі.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Іванющенко висловив думку, що схема заволодіння грошима без належного судового рішення не могла б спрацювати без участі судді. На його думку, зібрані докази вказують не на звичайну суддівську помилку, а на умисні дії Ільєвої. Крім того, прокурор припускав можливість позапроцесуального спілкування та змови судді з особами, які заволоділи коштами.