Найбільший провал у системі закупівель «Державного оператора тилу» Міноборони стосується постачання продовольства для військовослужбовців. За інформацією «Наших грошей», відомство на чолі з Арсеном Жумадиловим не змогло залучити великі торговельні мережі до участі у тендерах на суму 45 мільярдів гривень щорічно. Натомість традиційні постачальники, які раніше домінували на цьому ринку, відмовилися брати участь у торгах через жорсткі умови, які висувала державна структура. Поточна ситуація критична: чинні контракти на харчування всіх військових частин ЗСУ закінчуються 31 березня, тобто за два тижні від моменту публікації матеріалу. У цих умовах «ГОТ» почав укладати прямі договори поза системою «Прозорро» з тими ж постачальниками, які раніше відмовилися від відкритих торгів. Очікується, що у найближчі дні стане відомо, на яких умовах, з якими партнерами та за якими цінами будуть укладені нові контракти. Ключове питання полягає в тому, чи зможе «ГОТ» за підтримки Міністерства оборони створити умови для входження на ринок великих торговельних мереж, які могли б витіснити нинішніх монополістів.Корупційні схеми у військових закупівлях продовольства мають кілька основних форм. Постачальники у змові з начальниками продовольчого забезпечення військових частин вносять у документи завищені кількості товарів. Наприклад, у накладних зазначається, що доставлено одну тонну картоплі, тоді як насправді привозять лише половину. Замість якісних продуктів постачаються застарілі або зіпсовані товари. Нестачу компенсують зменшенням порцій для солдатів. Існує й схема заміни дорогих продуктів дешевшими: у документах записується консервована каша «гречка з яловичиною» вартістю 120 гривень, а насправді видається «пшенична каша з курячим м'ясом» по 80 гривень. Начальники продовольчого забезпечення отримують різницю — близько 5 гривень з кожного кілограма підміненої їжі. Такі схеми генерують мільйонні потоки коштів щомісяця з кожної окремої військової частини. НАБУ вже підтвердило корупційність системи закупівель продовольства, яка впроваджується у Міноборони з 2016 року. Суть схеми полягає у відсіюванні небажаних учасників ринку через змову постачальників з начальниками продовольчого забезпечення та постачання дешевих товарів за завищеними цінами.Каталог продовольства включає понад 400 найменувань, серед яких осетр охолоджений та орегано, які насправді ніколи не поставляються військовим. Однак левова частка — понад 80% фактичних поставок — припадає лише на три десятки позицій. Учасники торгів зобов'язані включати у свої пропозиції ціни всіх 400 продуктів. Постачальники, які мають змову з начальниками продовольчого забезпечення, знають, що ці екзотичні товари ніколи не будуть замовлені, тому записують на них занижені ціни, а на ходові позиції — завищені. Чесні учасники торгів, які вказують справжні ціни на все, програють цінову конкуренцію, оскільки їхній кошторис каталогу виявляється дорожчим через реальні ціни на осетра, орегано та лляне насіння. Такі змови легко організуються тому, що годувальники ЗСУ мають налагоджені зв'язки із середнім менеджментом Міноборони. Наприклад, у компанії «Актив компані» з групи власниці хорватських готелів Тетяни Глиняної працювали колишні керівники регіональних військторгів. Ці люди добре орієнтувалися у мережі зв'язків із майорами та полковниками, які становлять основу корумпованої системи у Міноборони. Незалежно від змін на посадах президента, прем'єра та міністра, ці люди залишаються на місцях, лише час від часу перерозподіляючи ринок між різними харчовими угрупованнями. За часів Кучми-Януковича ринок ділили чотири групи, за Порошенка-Бірюкова спочатку звузили до трьох, потім залишили одного — «Воєнссервіс-волонтер». При Зеленському дозволили «білоцерківцям» Глиняній повернутися на більшість підрядів, а також частину ринку повернули дніпропетровці. З'явилися й нові гравці, як-от львів'яни Гринкевичи, які «магічним» чином отримали мільярди на бронежилети та продукти для військових. Коли держава під час вторгнення дозволила військовим приховувати свої закупівлі, жадібність цих людей різко зросла. У контрактах однієї з фірм групи Глиняної з'явилися яйця по 17 гривень, сама Глиняна придбала готелі у Хорватії. ГБР запідозрила, що керівник начальників продовольчого забезпечення Сил логістики ЗСУ отримував хабарі, а його родина спустошувала банкомати у Хмельницькому на мільйони гривень. Міноборони почала ламати ці схеми у 2023 році. Після розслідування «Дзеркала тижня» про яйця Резнікова військові закупівлі повернули до системи «Прозорро», і ціни одразу впали, хоча й не до ринкового рівня. Якщо у магазині у прифронтовій області яйця коштують 6 гривень, то у військових контрактах — 6,60 гривні. Разом із недовозом товару та заміною якісних продуктів поганими це забезпечує 30-40% рентабельності. Оскільки йдеться про контракти вартістю до 50 мільярдів гривень щорічно, маржа становить близько 20 мільярдів гривень, з якої можна відкочувати гроші всім начальникам продовольчого забезпечення та платити куратори у правоохоронних органах, щоб вони не перешкоджали. Нове керівництво Міноборони вирішило піти далі. Було створено «Державний оператор тилу» під керівництвом Арсена Жумадилова, відомого реформатора медичних закупівель. Його план передбачав поступовий перехід на окремі закупівлі послуг логістики та товарів за окремими товарними групами. Це логічно, але практично потребує відмовитися від каталогу взагалі, що лякає більшість у Міноборони. Під час війни простіше перейти до співпраці з великим рітейлом, який вміє поставляти та продавати продукти. Такі мережі можуть запропонувати набагато цікавіші оптові ціни, ніж нинішні харчовики, які дають ціни на рівні «роздріб плюс». Торговельні мережі типу «АТБ», «Варус», «Фора» щодня розвозять продукти своїми магазинами у прифронтові регіони. Для цього їм потрібна ключова інформація від начальників продовольчого забезпечення ЗСУ — скільки тон якої їжі необхідно доставляти до тієї чи іншої області. Однак вони цієї інформації не отримали. Лунали найдивніші відмазки — від того, що систему документообігу хакнули, до заяв про те, що немає зведеного звіту, а є лише купа окремих папірців. Така ситуація була за часів Резнікова-Залужного і тривала при Умерово-Сирському. Логічно, що Жумадилов ініціював перехід на нову схему збору цієї інформації. Раніше начальники продовольчого забезпечення подавали заявки безпосередньо постачальникам. Тепер «Державний оператор тилу» вимагав, щоб вони подавали заявки йому, а вже «ГОТ» передавав їх постачальникам і мав би повну картину щодо того, що, скільки та куди поставляється. За місяць-другий «ГОТ» міг би накопити базу даних про обсяги постачання у регіональному розрізі, що дозволило б залучити нормальних рітейлерів. Реакція традиційних постачальників була передбачувана. Спочатку старі гравці оскаржували у судах вимоги щодо якості постачання. Їм не сподобалося, що «ГОТ» вимагав, щоб постачальники мали склади з обробленими підлогами та робочими морозильниками для швидкої доставки. Потім вони через суди намагалися оскаржити високі штрафи за зриви постачання. Коли це не спрацювало, вони просто вийшли з торгів. Тендери на харчування військових, заплановані на 1 квітня, довелося скасовувати за три тижні до цього терміну. Таким чином, харчова мафія досягла одразу кількох цілей. Міноборони (читай «ГОТ») змушена була піти на переговори з постачальниками і укласти з ними прямі договори в обхід тендерних процедур, посилаючись на невідкладну необхідність. Це зберегло старі правила поставок ще на один квартал. Залишається побачити, як «ГОТ» вдасться збирати замовлення від військових. Для вирішення проблеми корупції у продовольчому забезпеченні потрібне політичне рішення високого рівня — це прямий наказ від командування ЗСУ. Начальники продовольчого забезпечення повинні виконати конкретні накази Умерова та Сирського, зокрема скоротити сумнозвісний каталог товарів. Для швидких та якісних переговорів з великим рітейлом — компаніями, чий дохід у 2023 році був у топ-10 в Україні — можливо, знадобиться рівень гарантій навіть вищий за Міноборону. Це необхідно, щоб правоохоронці не почали лякати рітейлерів та представників Міноборони кримінальними звинуваченнями за відступ від харчової мафії. Такі гарантії можуть дати лише номенклатура Єрмака та Татарова. Інакше корумповані постачальники залишатимуться на одному з найбільших грошових потоків України і обов'язково підвищать ціни, як тільки дискредитують закупівлі Міноборони та «ГОТ» до рівня, коли люди скажуть: «та ну їх у лазню, не жили добре — не починатимемо». Люди втомлюються як від війни, так і від корупції. Люди хочуть миру та справедливості. Тому саме зараз — це єдиний шанс досягти реальних змін.