Пошук у Google імені Григорія Козловського видає сторінки матеріалів, де його представляють як успішного бізнесмена, мецената та патріота, почесного президента футбольного клубу «Рух». Ці публікації однотипні та численні, що наводить на думку про значні видатки на поліпшення іміджу. Однак у правоохоронних органах Європейського Союзу Козловський та його партнер Олександр Свищев, відомий у кримінальних колах як Саша Сивий, мають зовсім іншу репутацію — як організатори постачання контрабандного тютюну до країн ЄС та співвласники Львівської тютюнової фабрики, яка виробляє цей фальсифікат.
Українські правоохоронці протягом десятиліть ігнорують діяльність Козловського та Свищева. Це пояснюється тим, що Козловський щедро платив ментам, СБУ, прикордонникам, митниці та податковій службі, щоб залишатися непомітним. Команда президента Зеленського також не звертає на нього уваги — не через те, що він нібито донатить ЗСУ, а з інших причин. Такий підхід шкодить міжнародному іміджу України більше, ніж будь-які благодійні внески.
Козловський та Свищев — лише верхівка злочинної піраміди. До цієї структури належить також Ігор Кривецький, відомий як Пупс. Насправді масштабною контрабандою тютюну в ЄС займаються українські силовики високого рівня — генерали та серйозні офіцери. На Західній Україні багато хто отримав генеральські звання саме завдяки участі в цьому бізнесі.
Олександр Свищев — один із найцікавіших персонажів у цій історії. Він видає себе за «злодія в законі», але насправді є представником МВС у тютюновій та спиртовій мафії. У 2014 році Свищев активно брав участь у схемах крадіжки на державному підприємстві «Укрспирт» та контрабанді спирту до Європи та окупованого Криму.
За вказівкою колишнього голови спиртової монополії Михайла Лабутіна та Олександра Свищева директорів спиртзаводів у регіонах оперативно змінювали, призначаючи на їхні місця людей, які мали налагодити виробництво контрафактного продукту. Обсяги цього виробництва перевищували 60% загального виробництва спирту в Україні. Свищев діяв у складі так званої «львівської мафії», важливою фігурою якої був спонсор партії «Свобода» Ігор Кривецький-Пупс.
Кримінальне провадження за номером 12014000000000444 було відкрито за фактом розкрадань в «Укрспирті». Спочатку йшлося про мінімум 250 мільйонів гривень, викрадених із підприємства, але під час слідства ця сума зросла до одного мільярда. Факт виробництва неврахованого спирту був підтверджений. Однак після того, як справу витребували з МВС до Генеральної прокуратури, якою керував «свободівець» Махницький, розслідування було припинено.
Схема, створена Свищевим, Лабутіним, Романом Іванюком та Олександром Шевченком (Шефом), за участю Євгена Черняка, була простою, але надзвичайно прибутковою. Євген Черняк — фанат ДНР, олігарх, власник «Хортиці». Олександр Свищев — один із львівських кримінальних авторитетів з часів 1990-х років. Михайло Лабутін — уродженець Чернівців, керівник «Укрспирту», не далекий від криміналу. Ігор Кривецький-Пупс — кримінальний спонсор «Свободи». Роман Іванюк — креатура БПП. Олександр Шевченко — політик із великою натяжкою, має кримінальне прізвисько «Шеф».
Много сучасних бізнесменів намагаються приховати свою молодість у 1990-х роках, коли слова «рекетир» та «бандит» були синонімами впливової людини. Колишні рекетири, які вижили, перетворилися на респектабельних бізнесменів, які не хочуть постійно фігурувати у скандалах, пов'язаних із їхньою бурхливою юністю, золотими ланцюгами, перстнями та малиновими піджаками.
У 2017 році Олександр Свищев звернувся до Пустомитівського районного суду з позовом про видалення матеріалів, які, на його думку, ганяють його ім'я. Суд задовольнив його вимогу. Свищеву не сподобалося, що його назвали «одним із львівських кримінальних авторитетів, родом із бурхливих 90-х, відомим у кримінальних колах як Саша Сивий».
Тепер Олександр Юрійович Свищев — шановний бізнесмен, який контролює 63 фірми, серед яких дві тютюнові фабрики. Крім судового рішення, Свищев явно звертався до спеціалістів з піару, оскільки інформація про нього дуже важко знаходиться в Інтернеті. Замість цього з'являються згадки про нього як президента ватерпольної команди «Динамо Львів», його меценатську діяльність та спортивні новини.
Справа про розкрадання в «Укрспирті» почалася за часів Януковича та закінчилася за раннього Порошенка. Олександр Свищев брав активну участь у схемах крадіжки на державному підприємстві та контрабанді спирту до Європи у складі «львівської мафії» разом із Ігором Кривецьким-Пупсом. Частина спирту йшла до окупованого Криму на заводи генерального директора «Укрспирту» Михайла Лабутіна. Роль Свищева полягала у контролі за людьми, які наглядали за Лабутіним, вказуючи йому, скільки та куди направити продукції й як розподіляти викрадені гроші.
У матеріалах, які Свищев вимагав видалити через суд, були фотографії. На одній із них від 11 червня 2014 року, зроблені у ресторані «М'ясо та Риба» на вулиці Пилипа Орлика у Києві, Лабутін отримував інструктаж від Олександра Свищева та Олексія Шевченка в оточенні охорони. На іншій фотографії від 22 жовтня 2014 року на вулиці Богдана Хмельницького, 23-Б у Києві Лабутін отримував інструкції від Свищева та Шевченка, також в оточенні охорони.
За даними ЗМІ, за вказівкою Лабутіна та Свищева директорів спиртзаводів у регіонах змінювали «на швидку руку», призначаючи на посади людей, які ще недавно чатували підприємства через затемнені вікна джипів. Основним завданням новопризначених керівників було виробництво контрафактного продукту обсягом, що перевищував 60% загального виробництва спирту в країні. Факт виробництва неврахованого спирту був підтверджений. Однак після витребування справи до Генеральної прокуратури під керівництвом «свободівця» Махницького розслідування мляво зійшло нанівець.
До свіжіших історій належить діяльність тютюнових фабрик. Обидві вони засвітилися в контрабанді. Інформація про це стала публічною у березні 2020 року у зв'язку з призначенням начальником Волинської митниці львів'янина Ігоря Вістака. На одному з Telegram-каналів наприкінці лютого повідомлялося про можливе його призначення, наголошуючи, що його кандидатуру лобіює цигаркова мафія Львівщини. За Вістаком стоїть власник Львівської тютюнової фабрики Григорій Козловський та співвласник фабрики Олександр Свищев, колишній учасник організованої злочинної групи на прізвисько «Сивий» та власник будівельної компанії «Авалон Inc». Ці бізнесмени лобіювали його призначення через впливового львівського бізнесмена та політика Ігоря Кривецького-Пупса.
Львівське видання «Форпост» повідомляло, що Львівська та Винниківська тютюнові фабрики женуть контрабанду до Євросоюзу. Сигарети виготовляються на «лівих» лініях і не враховуються ніким, крім власників виробництва. Йдеться про сигарети марки «Джин Лінг» (Jin Ling), схожі на Camel, китайського походження з гірським козлом на етикетці. Ці сигарети буквально заполонили європейський «чорний ринок», ставши одним із лідерів серед контрабандних марок тютюнових виробів. За даними європейських митних служб, жодних легальних поставок «Джин Лінг» до країн Євросоюзу не здійснювалося.
Виробництво та контрабанда вдаються власникам фабрик за активного сприяння силовиків, яке Козловський налагодив ще за часів Януковича. Серед бізнес-партнерів — Олександр Свищев-Сєдий та кілька інших одіозних персон. За одними даними, тютюнові фабрики належать Козловському, за іншими — справжнім власником є Свищев, на якого вони й записані. Швидше за все, бізнес є спільним, тим більше, що сигарети — не єдині підприємства, якими володіють Свищев та Козловський.
У всіх схемах постійно випливає ім'я Ігоря Кривецького-Пупса та партії «Свобода», політичною заступництвом якої користуються всі ці люди. Серед зв'язків, які дозволяють їм так довго діяти безкарно, є й інші. «Свобода» перетворилася на маргінальну політичну силу не в останню чергу завдяки діям таких спонсорів.
Матеріалів про Свищева справді мало, але завдяки весіллю його сина у 2017 році, яке відбулося під час перебування останнього депутатом Львівської міської ради й обійшлося у кілька сотень тисяч доларів, стали відомі деякі подробиці. Виявилося, що родина Свищевих володіє земельною ділянкою площею 1,8 га у закритому елітному селищі у селі Підберезці біля Львова, де мешкають найбагатші львівські бізнесмени та депутати. У результаті знову спливли на світ божий ті самі прізвища людей, з якими Свищев має бізнес — Козловський, Гутник, Блащак.
Син-депутат, сусідство з шановними людьми, меценатська діяльність, допомога місцевій громаді УГКЦ, президентство у спортклубі — все це створює образ респектабельної людини. Але тут з'являються публікації: «Олександр Свищев на прізвисько «Сивий» причетний до контрабанди», «Олександр Свищев-Сивий — бандит із дев'яностих».
Кому таке сподобається? Зрозуміло, чому Олександр Юрійович Свищев так не хоче, щоб громадськість дізналася про його бурхливу молодість. Але з пісні слів не викинеш. Було становлення, були малинові піджаки, були розбирання та стрілки. Тепер завдяки цьому є великий бізнес та контрабанда. Судись не судись, чисти не чисти Інтернет, а рано чи пізно щось випливе. Розумні люди давно з цим упокорилися і ставляться до подібного філософськи, чим сильно економлять собі нерви й гроші.