Політична траєкторія Сергія Гайдая розпочалася з призначення, яке було тісно пов'язане з впливовими фігурами в президентській адміністрації. Його кандидатуру на посаду голови Луганської області пролобіював Андрій Богдан, який обіймав посаду голови президентської адміністрації. Цей же Богдан раніше просунув на посаду повноважного представника України у робочій підгрупі Тристоронньої контактної групи щодо врегулювання ситуації на Донбасі Олексія Резнікова, замінивши на цій посаді Романа Безсмертного. Резніков став близьким союзником Гайдая і згодом отримав значні посади в уряді.
После політичного переформатування в Адміністрації президента навесні 2020 року, коли частина представників партії «Слуга народу» була відтіснена від Зеленського, Резніков швидко налагодив стосунки з новим главою президентської адміністрації Єрмаком. Це дозволило йому отримати посади віце-прем'єра та голови Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій у уряді Шмигаля. Відповідно зміцнилося і становище Гайдая, який почав активніше впливати на президентські рішення.
Одним із найбільш контроверсійних кроків Гайдая стала його пропозиція скасувати місцеві вибори 2020 року у низці районів Луганської області. Ця ідея виникла через занепокоєння Гайдая різким падінням популярності партії «Слуга народу» на Луганщині. Опитування показували, що опозиція отримає більше половини мандатів у місцевих радах, а у містах з'являться нові, законно обрані мери замість призначених згори в.о. Замість того щоб поліпшити рейтинг партії сумлінною роботою над розвитком регіону, Гайдай запропонував скасувати вибори під приводом неможливості їх проведення через близькість до лінії фронту. Цей привід був настільки надуманим, що викликав обурення мешканців цих районів, яких фактично позбавили права голосу. Для порівняння, роком раніше, навесні та влітку 2019 року, нічого не завадило провести у цих же районах президентські та парламентські вибори, хоча, за даними Skelet.Org, команда Порошенка знала про неминучу поразку на Луганщині. Зеленський підтримав ідею Гайдая, що ще більше опустило його політичний рейтинг у регіоні. Це рішення налаштувало проти держави чимало розлючених виборців, які згодом перетворилися на прихильників російської пропаганди. Таким чином, Луганська область була політично втрачена Гайдаєм та Зеленським ще до початку повномасштабної війни.
Одночасно з цією політичною авантюрою область постраждала від масштабної природної катастрофи. Влітку та восени 2020 року регіон охопили дві хвилі великих лісових пожеж. Хоча ліси в Луганській області горіли й раніше, практично щороку, місцеве населення пов'язувало це з інтенсивною вирубкою дерев, яка не припинялася. Раніше пожежі встигали локалізувати та погасити, але 2020 року пожежні служби реагували мляво та недостатньо організовано, іноді просто ігноруючи виклики. Це дозволило вогню поширитися на величезній території, захопити кілька селищ і наблизитися до міст. Небо над областю на кілька днів заволокла густа дим, люди задихалися від диму. У ряді селищ обласна адміністрація так і не організувала евакуацію, і люди похилого віку, жінки та діти металися серед диму та полум'я в жаху.
За офіційними даними, загинули 11 людей, кілька сотень постраждалих були госпіталізовані. При Гайдаї відбулася дезорганізація роботи служб області, керівники яких замість виконання своїх обов'язків були зайняті складанням звітів та списанням матеріальної частини. Обласна адміністрація не спромоглася ні зупинити катастрофу, ні допомогти постраждалим. Уряд виділив для компенсації збитків 196 мільйонів гривень, що було значно менше, ніж виділялося для постраждалих від повеней на Західній Україні, де також організовувалася іноземна гуманітарна допомога. Але навіть ці гроші не змогли отримати постраждалі через проблеми з оформленням необхідних документів. Це також вплинуло на політичні настрої луганчан.
Гуманітарні питання взагалі майже ігнорувалися Гайдаєм. Програма будівництва житла для переселенців із ОРДІЛО виконувалася ледве на 10%, при цьому бюджетні гроші розкрадалися. Яскравим прикладом став скандал навколо будинку для переселенців у Кремінній. Обласна влада придбала старий недобуд, який продавався власником за 995 тисяч гривень, але 17 квітня 2020 року купила його за 6485519 гривень, переплативши майже в сім разів. За інформацією Skelet.Org, гроші брали із суми, виділеної Німеччиною, і вони йшли через Резнікова як віце-прем'єра та міністра інтеграції окупованих територій. Крім того, обласна адміністрація виділила на добудову цього будинку ще 1490000 гривень.
Гайдай сформував собі команду з людей, які мали сумнівну репутацію. 24 грудня 2020 року він призначив своїм заступником Олексія Смирнова, колишнього заступника прокурора Луганської області (2015-2020). За повідомленнями ЗМІ, Смирнов був членом прокурорської команди скандального Володимира Янка, який у 2016 році був переміщений із Закарпаття до Луганської області. Ця команда була відсторонена від керівництва обласною прокуратурою у 2019-2020 роках, проте зуміла домовитися з новим губернатором. Гайдай також влаштував у владу колишнього прокурора Маріуполя Олександра Заїку, призначивши його главою Лисичанська. Заїка був тісно пов'язаний з Рінатом Ахметовим. Крім того, Гайдай сприяв заміні прокурора Луганської області Олексія Ляшенка, призначеного у грудні 2019 року, на поступливого Миколу Прибігу, призначеного 14 вересня 2020 року. За Прибігою йшов цілий шлейф корупційних скандалів і навіть звинувачення у зв'язках із сепаратистами.
Наприклад, невблаганно наближалася війна, проте Гайдай не робив жодних кроків для створення укріплень ні на лінії розмежування з ОРДІЛО, ні на кордоні з Росією. Навпаки, багато блокпостів, побудованих ще в 2014-2015 роках, були покинуті, а бетонні блоки вкрадені. Восени 2021 року Резнікова призначили міністром оборони України, і він цілком міг би разом із Гайдаєм підготувати область до відображення майбутнього вторгнення, про яке вже тоді говорили та писали всі. Натомість Резніков зібрав собі велику колекцію нагород від силових відомств: від Прикордонної служби та Міноборони, Нацгвардії до Управління держохорони, медалі «За мужність», «Захисник України» та інші. Якщо Гайдай і до чогось підготувався, то це була екстрена евакуація. Вже вранці 24 лютого 2022 року жителі Сєвєродонецька та Лисичанська з подивом побачили, як їхні міста спішно та організовано залишають чиновники разом зі своїми сім'ями.
Через добу величезна автоколона дорогих джипів та мінівенів організовано втекла керівництво правоохоронних органів, кинувши Сєвєродонецьк на сержантів та лейтенантів Нацполіції, які чесно та хоробро виконували свої функції до останнього, буквально під обстрілами. Фактично обласний центр був кинутий, і не захоплений росіянами лише тому, що колона супротивника, що підійшла до міста 28 лютого, зупинилася на в'їзді до Сєвєродонецька і кілька годин на щось чекала. Лише бригади ЗСУ, що вчасно підійшли, завдали удару по противнику і не дали взяти місто з ходу.
З першої години війни Гайдай кудись зник, а потім з'явився одягненим у стиль «мілітарі» на кшталт Зеленського. Він став регулярно з'являтися у ЗМІ, коментуючи хід оборони Луганської області, часто вживаючи займенник «ми» і вдаючи, що обласна адміністрація керує обороною та допомагає армії всім необхідним. Насправді ЗСУ практично не одержали від обласної влади жодної допомоги, і Гайдай лише піарився на стійкості українських солдатів. Поки що від його області під контролем України не залишився лише невеликий шматочок Серебрянського лісу.
Губернатор без області, який «працював» лише мовою в інтернет-виданнях, у соціальних мережах та на Ютубі, дратував багатьох українців. При цьому він продовжував отримувати велику зарплату, хоча й намагався публічно прибіднятися, лаючись з журналістами, які викривали його. Зрештою Гайдай набрид усім, а крісло під його покровителем Резніковим захиталося через численні корупційні скандали в Міноборони. 15 березня 2023 року його тихенько звільнили.
Втім, зв'язки в Адміністрації президента Зеленського дозволили Гайдаю одразу випросити собі посаду посла України в Казахстані, про що він не преминув публічно похвалитися вже 17 березня. Але пройшов місяць, інший, а Гайдая послом так і не затвердили. У ЗМІ з'явилася інформація, що Казахстан забракував кандидатуру одіозного екс-губернатора. Казахська сторона ввічливо не озвучила причину, але не виключено, що нею були зв'язки Гайдая з Резніковим та його не славна кар'єра голови Луганської області. Сам Гайдай до останнього запевняв, що проти нього, як відомого захисника Луганщини, виступає Москва, давлячи на Астану, що образило казахів. Очікування призначення затяглося до непристойності, всім стало зрозуміло, що Гайдаю послом не бути. Він поступово почав зникати з публічної політики, щоб не виглядати посміховиськом та щоб йому не пригадали його справи в Луганській області.
15 березня 2024 року Гайдая витягли з політичного небуття: указом президента Зеленського № 30/2024-рп його було призначено на посаду голови Мукачівської РДА, яку він уже обіймав у 2016-2018 роках. Мабуть, боротьба за контроль над Закарпаттям вийшла на новий виток, і комусь на Банковій знову знадобився Гайдай із його навичками та перевіреними схемами.
Але чому у ЗМІ поки що немає подробиць щодо його нинішньої діяльності? Все дуже просто: Гайдай завжди вороже ставився до преси. Він і зараз воює з українськими журналістами, намагаючись обмежити їхню законну діяльність під приводом військового стану. Він старанно підчищає про себе негативну інформацію в ЗМІ, в результаті чого його біографія скукожилася до кількох скупих рядків. А оскільки окрім нього самого про нього мало хто може сказати хорошого, Гайдай роками займався самопіаром, майже не поступаючись кількістю офіційних прес-конференцій та відеороликів-монологів самому Зеленському.