Вишгородський районний суд Київської області прийняв рішення про скасування арешту майна близьких родичів колишнього міністра енергетики Едуарда Ставицького. Одночасно суд закрив кримінальну справу, пов'язану з комплексом «Межигір'я». Про це стало відомо з судового визначення від 6 листопада.
З-під арешту звільнено численні активи сім'ї. Синові екс-чиновника Станіславу Ставицькому повернули шість квартир, п'ять машиномісць та два гаражі. Дружина Едуарда Ставицького Олена отримала назад чотири квартири, а також 24 700 доларів США та різноманітні ювелірні прикраси та біжутерію, які були визнані речовими доказами і зберігалися у державному сховищі.
Теща Валентина Ушакова отримала звільнення від арешту щодо квартири, земельної ділянки, котеджу та шести машиномісць. Їй повернули численні прикраси, включаючи три чоловічі наручні години, які, за словами сім'ї, були пам'яттю від покійного чоловіка. Батько Ставицького отримав назад 20 наручних годинників та 14 запонок, два нагрудні знаки з зображенням Ярослава Мудрого та Георгія Побєдоносця, які були вилучені у березні 2014 року. Загалом звільнено від арешту 270 позицій майна.
Однак відомо, що під час обшуку батька Ставицького у його квартирі було виявлено значно більше цінностей — 4,8 млн доларів США та кілограм золота в злитках. Ця частина майна так і не потрапила під арешт, і її місцезнаходження залишається невідомим.
Майно сім'ї Ставицького перебувало під арештом з 2014 року у справі про незаконне заволодіння об'єктами відпочинкового комплексу «Пуща-Водиця» в урочищі «Межигір'я», де екс-президент України Віктор Янукович облаштував свою приватну резиденцію.
21 червня 2024 року Вишгородський районний суд звільнив Ставицького та приватного нотаріуса Юлію Ткаченко від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності. Це стало можливим після того, як Ставицький разом зі своїм адвокатом взяв участь у судовому засіданні через відеозв'язок за допомогою системи EasyCon. Саме цей факт став вирішальним для закриття справи Межигір'я.
Протягом останніх 10 років Ставицький перебував у розшуку, і розслідування щодо нього проводилося заочно. Його адвокат пояснював суду, що Ставицький ще у 2014 році разом із сім'єю переїхав на постійне проживання до Ізраїлю, що було добре відомо прокуратурі. Хоча Ставицький не перебував у міжнародному розшуку, щодо нього було дозволено спеціальне досудове розслідування, і йому заочно обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підставою для закриття справи стало те, що з моменту скоєння злочину минуло 15 років. Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон дає право обвинуваченим заперечувати таке рішення. У такому разі судовий розгляд мав би продовжитися у загальному порядку. Однак Ставицький та нотаріус Ткаченко не висунули заперечень проти закриття справи.
Крім участі через відеозв'язок, суд отримав письмову згоду Ставицького на звільнення від кримінальної відповідальності. У судовому рішенні зафіксовано, що прокурор на засіданні підтримав клопотання обвинувачених у повному обсязі та просив суд його задовольнити, тобто закрити справу Межигір'я.
Примітно, що за два тижні після цього прокуратура подала апеляцію на рішення суду. У скарзі стверджувалося, що Ставицький переховувався від слідства та суду протягом останніх 10 років, а отже, строки давності мали бути зупинені. Однак апеляційний суд скаргу прокуратури не задовольнив, пославшись на ухвалу Великої палати Верховного суду, яка встановлює, що коли з моменту скоєння особливо тяжкого злочину минуло понад п'ятнадцять років, обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності навіть у разі ухилення від досудового розслідування та суду.
Обвинувальний акт у справі «Межигір'я» був направлений до суду у 2018 році. Святошинський районний суд Києва повернув його прокурору, посилаючись на те, що Ставицькому та ще одному обвинуваченому, який перебував за кордоном, не були вручені копії обвинувального акта. У 2020 році справу повторно передали до суду, цього разу до Вишгородського. У 2021 році колегія суддів знову повернула обвинувальний акт прокурору.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що фактичні обставини звинувачення, нібито, викладені непослідовно, не вказано мотивів та цілей злочину, а також не визначено предмет злочину. Крім того, суд не переконався, що Ставицький та ще один обвинувачений, які перебували за кордоном, були належним чином поінформовані про пред'явлені їм звинувачення та що їм у порядку міжнародної правової допомоги були направлені копії обвинувального акта. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що копії обвинувального акта під розписку вручалися адвокатам обвинувачених і надсилалися за останнім відомим місцем проживання. Крім того, розслідування велося заочно, і суд вирішив, що цього достатньо для дотримання процесуальних вимог.
У травні 2021 року обвинувальний акт повернувся до Вишгородського районного суду і був розподілений судді Ірині Котлярові. Однак у наступні роки стадія підготовчого засідання так і не була завершена.
У справі фігурували три підозрювані. Крім Ставицького та Ткаченка, це був екс-директор ТОВ «Медінвесттрейд» Павло Литовченко. Як і Ставицький, Литовченко не прибував до суду, був оголошений у розшук і, за останніми даними, проживав у Росії. У червні 2024 року, коли суд мав закривати справу проти Ставицького та Ткаченка, матеріали щодо Литовченка були виділені в окреме провадження, оскільки він не вийшов зі судом на зв'язок.
За версією звинувачення, комплекс «Межигір'я» був виведений із державної власності у 2007 році за президентства Віктора Ющенка. Організаторами цієї угоди вважалися голова правління НАК «Надра України» Едуард Ставицький, екс-директор ТОВ «Медінвесттрейд» Павло Литовченко та нотаріус Юлія Ткаченко.
Схема передачі майна була складною. Спочатку майно вартістю понад півмільярда гривень було вилучено з управління Державного управління справами з передачею до статутного капіталу НАК «Надра України». Потім його обміняли під виглядом рівноцінного на майно ТОВ «Медінвесттрейд» вартістю близько 33 млн гривень. Після цього фактичним власником «Межигір'я» став Віктор Янукович, який згодом став президентом України і облаштував на цій території свою приватну резиденцію. У свою чергу, Ставицький за часів президентства Януковича обійняв посаду міністра енергетики та вугільної промисловості.