Юрій Чердинцев розпочав свою діяльність у державному апараті з участі у схемі прискореної реєстрації шлюбів. У 2017 році разом із тодішнім губернатором Михайлом Саакашвілі він організував систему, за якою реєстрація шлюбів здійснювалася через ДП «Державний інститут судових економічно-правових та технічних експертних досліджень», КП «Право» та Центр обслуговування громадян, який контролював Чердинцев. За прискорене одруження з швидкою видачею свідоцтва офіційно стягували 2100 гривень у будні дні та 3200 гривні у вихідні та святкові дні. Однак схема використовувалася для масового оформлення практично фіктивних шлюбів, що дозволяло іноземцям швидко набути українське громадянство. Після того як Саакашвілі залишив посаду, діяльність Чердинцева продовжилася, особливо коли у квітні 2018 року його новим начальником став Руслан Сауляк.Сауляк мав скандальну репутацію навіть за мірками Одеси. Він розпочав кар'єру дільничним міліціонером, потім перейшов до транспортної міліції, де намагався «підзаробити», але великий видобуток контролювали або бандити, або корумповані начальники. За інформацією джерел Skelet.Org, насправді Сауляк працював у Управлінні внутрішньої безпеки, де ловив своїх колег на поборах і здирництвах, когось здавав слідству для звітності, а з когось брав «відступні». Пізніше він придумав байку про роботу в УБОЗ, щоб приховати своє минуле. Сауляк неодноразово влипав у неприємності, отримував побої та опинявся у СІЗО. Він «розвів на бабло» одного товариша та посадив іншого, щоб заволодіти його майном. У 2008 році його вигнали з МВС, але він продовжував видавати себе за «вирішувача» з великими зв'язками. Сауляк обзавівся кількома фірмами, зареєстрованими в Чехії та США — Olimp Corporation, Harmony of America LLC, Harmony of Florida LLC, Harmony Trading LLC та American Harmony LLC. По-справжньому він піднявся лише після 2014 року, коли розширив свої знайомства. Такого пройдисвіта призначили керівником Головного територіального управління юстиції в Одеській області.У 2017 році Сауляк намагався стати суддею, а на початку 2018 року якимось чином виграв конкурс на посаду начальника територіального правління юстиції у Чернівецькій області. Проте не затримався там, використовуючи це місце як трамплін, і за кілька місяців перевівся на аналогічну посаду до Одеси. При цьому Сауляк та його родина продовжували займатися бізнесом — фірма «Південбудекспорт» та ПП «Сонячний квартал». Він записав на свого батька-пенсіонера дві дорогі іномарки, а його дружина позичила комусь 290 тисяч доларів.Чердинцев також мав власний бізнес. До літа 2020 року він був зареєстрованим ФОП з видом діяльності «роздрібна торгівля, ремонт побутових виробів та предметів особистого вживання», що не заважало йому перебувати на держслужбі. Під час роботи в Управлінні юстиції Чердинцев придбав триповерховий будинок майже в центрі Одеси за адресою Ольгіївська, 8 загальною площею 357 квадратних метрів. Будинок коштував лише 117 тисяч гривень, хоча його ринкова вартість оцінювалася в 14,8 мільйонів гривень. Він оформив будинок на свою матір Людмилу Василівну Чердинцеву, яка давно не з'являлася на території України. Це було можливо тому, що всі нотаріуси Одеси були до послуг Чердинцева.Сауляк та Чердинцев працювали у тісній взаємодії з корупційним дуетом — начальником Управління з розслідування кримінальних проваджень прокуратури Одеської області Олегом Литваком та прокурором Білгород-Дністровського району Денисом Іллящуком. Обидва були любителями дорогих автомобілів: Литвак приїжджав на BMW X5 вартістю 1,5 мільйона гривень, стверджуючи, що кросовер йому дали «у безоплатне користування», а Іллящук на Range Rover luxury за 2 мільйони гривень. Їхня схема працювала так: Чердинцев відібрав кілька «надійних» нотаріусів та реєстраторів, серед них відома Наталія Білостоцька, яка штампувала по сотні реєстрацій на день. Вони займалися оформленням сумнівних та шахрайських угод щодо кредитів та перепису майна. Сауляк покривав цей процес з боку управління Мін'юсту та підшукував нових клієнтів, а прокурори відхиляли скарги постраждалих або затягували розгляд справ.Одним із конкретних випадків була фірма ТОВ «Главбуд-Плюс», у якої було «віджато» будівлю площею 3800 квадратних метрів на вулиці Остапа Вишні. Реєстратори КП «Агентство державної реєстрації» шахрайським шляхом поміняли директора підприємства на іншого, і будівля пішла до потрібного замовника. Одним із клієнтів схеми був місцевий олігарх-шахрай Павло Напрієнко, проти якого неодноразово порушувалися кримінальні провадження за підробку документів та інші афери. Він придбав земельну ділянку за кредит, яку за допомогою нотаріусів Чердинцева оформив на свою третю дружину без її відома. Напрієнко періодично змінює дружин, не бажаючи виплачувати їм аліменти, і навіть відсуджує майно у власних дітей. Його постійною подругою та подільницею є Наталія Стародубцева, пов'язана з відомим Сергієм Льовочкіним.Після виборів 2019 року новим головою Фонду Держмайна було призначено Дмитро Сенніченко, якого називали «міжнародним аферистом». Він отримав цю репутацію за те, що, пропрацювавши багато років у компаніях та організаціях, пов'язаних із Заходом переважно з обойми Сороса, постійно затівав сумнівні проекти та корупційні схеми. Проте, маючи за спиною сильне західне лобі, завжди виходив сухим із води. Вміло розпорядившись у 2018 році майном Укрпошти, Сенніченко за рік взявся вже за держмайно всієї України.Коли на Одещині вирішили приватизувати порт «Усть-Дунайськ», Сенніченко познайомився з Чердинцевим, який запропонував йому свої послуги позаштатного радника з досвідом як заступника начальника Управління юстиції та людини з величезними зв'язками в Одесі. Повідомлялося, що саме Чердинцев допомагав Сенніченку прикривати деякі юридичні питання навколо Одеського припортового заводу. У червні 2020 року Чердинцев залишив посаду в Управлінні юстиції та став директором Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Причини цього переходу ЗМІ не розкривали. За чутками, Чердинцев серйозно «залетів» зі своїми реєстраторськими схемами, або йому знадобилася нова посада для реалізації якоїсь великої справи, можливо пов'язаної з приватизацією порту «Усть-Дунайськ».На користь останньої версії свідчить те, що у листопаді 2022 року Чердинцев отримав посаду начальника Департаменту управління держпідприємствами Фонду Держмайна, куди його витяг Сенніченко. Саме тоді приватизація «Усть-Дунайська» пішла на повний хід. Вона закінчилася дуже скандально. У 2023 році порт пішов з молотка всього за 200 мільйонів гривень при стартовій ціні 60 мільйонів і дістався вінницькій компанії «Еліксир Україна», що належить Віктору Вихренку. Чиновники Фонду Держмайна твердили, що це дуже хороша ціна для «найменшого порту України». Однак потім «Еліксир Україна» передала порт в оренду компанії «Трансшип Груп», власником якої є скандальний бізнесмен Андрій Іванов. У період 2014–2015 років він вів активний бізнес у Криму і навіть перевозив туди на своїх судах людей, оминаючи українських прикордонників, за що здобув репутацію «проросійського».Після цієї приватизації Чердинцев пішов із Фонду Держмайна на посаду директора спеціалізованої лабораторії з питань експертизи Державної митної служби. Колишній чиновник Мін'юсту, попрацювавши керуючим держпідприємств України, знову змінив сферу діяльності та подався на митницю.У квітні 2024 року Чердинцев змінив Сергія Грінчишина на посаді начальника Одеської митниці. Здавалося б, звичайна рутинна перестановка, та й жодних гучних скандалів у керівництві Одеської митниці за цей час не сталося. Проте навіть із відсутності інформації можна зробити деякі висновки. Те, що з приходом Чердинцева на митницю там не викрили і не посадили нікого з посадових осіб, свідчить про те, що з корупцією він боротися не має наміру.За публікаціями літа 2024 року Skelet.Org відомо, що на Одеській митниці продовжують процвітати «зернові схеми». Багато ЗМІ повідомляли, що «чорне зерно» за заниженими митами та фіктивне вивезення зерна з незаконним поверненням податків — це лише частина контрабанди, яка йде через Одеську митницю. Набагато менш відома тема «чорного палива», яке імпортується в Україну морем і суходолом. Майже все споживане країною паливо — бензин, дизель, мазут, сира нафта — імпортного походження. Махінації з акцизами, особливо після їх підвищення у вересні, дозволяють заощаджувати мільйони євро, які осідають у кишенях «паливних баронів», контрабандистів та корупціонерів.Продовжується також контрабанда сигарет і спирту. Восени цього року співробітники Бюро економічної безпеки накрили цілу виробничу лінію з випуску контрафактних цигарок. Вона працювала при легальній фабриці «Оріон Тобакко», контрольованій Вадимом Альперіним, але випускала дешеві вироби з низькоякісної сировини, завдаючи збитків не лише бюджету держави, а й здоров'ю споживачів. Альперін «відмазався», та й це далеко не єдине подібне виробництво контрафакту в регіоні. Варто нагадати, що у Сергія Грінчишина, попередника Чердинцева на посаді голови митниці, було власне тютюнове виробництво у Придністров'ї.Продовжують працювати також схеми з контейнерами. В одних випадках контрабандисти домовляються з митниками незаконно знизити ввізне мито, насамперед на китайські товари чи брендові речі з Європи. В інших митники пропонують заплатити з кожного контейнера по кілька сотень доларів за швидке оформлення вантажу.Війна не зупиняє корупцію, навпаки, дає їй потужний поштовх, розкриваючи перед корупціонерами масу нових можливостей, водночас укриваючи їх від погляду громадськості покровом цензури. Мовляв, не можна зараз викривати хабарників та розкрадачів, бо це підриває бойовий дух українців та грає на руку Кремлю. Однак Skelet.Org вважає інакше: якщо в коморі завелися щури, то з ними потрібно боротися, а не вдавати, ніби їх немає. Інакше наслідки можуть бути не лише економічними. Варто згадати сумний досвід імператора Миколи II, який дозволив корупції розцвісти під час Першої світової війни та отримати потужний «дах» у таких органах влади, як Державна Дума та комітет Земгор. Коли на початку 1917 року з корупцією та казнокрадством вирішили боротися по-справжньому, раптово пролунала Лютнева революція. В результаті якої нова влада опинилася у пов'язаних із Земгором «думців», а його голова князь Львів став головою Тимчасового Уряду.
