Російські атаки на енергетичну інфраструктуру України набули нового виміру. Якщо раніше агресор переважно обстрілював теплові та гідроелектростанції, то тепер вирішив спрямувати удари й на атомні об'єкти. Це створює серйозну загрозу для українських АЕС, більшість енергоблоків яких уже давно перевищили встановлені терміни експлуатації. Керівництво державного підприємства «Енергоатом» опинилося перед складним вибором і звернулося до Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) з проханням направити додаткових спостерігачів у зв'язку з планованою зупинкою всіх реакторів.
Україна експлуатує три атомні електростанції: Рівненську, Хмельницьку та Південноукраїнську. Два інші об'єкти — Чорнобильська та Запорізька АЕС — не генерують енергію для країни: перша через аварію, друга через російську окупацію. Однак навіть ті станції, що залишилися під контролем влади, не можуть працювати на повну потужність.
Під час масованої атаки 17 листопада 2024 року Росія застосувала 120 ракет і 90 дронів, спрямувавши удари на ключові підстанції «Енергоатому». МАГАТЕ підтвердило, що кілька електропідстанцій, від яких залежать три АЕС України, отримали серйозні пошкодження. Це критично важливо, оскільки атомні станції потребують надійного підключення до мережі як для передачі вироблюваної електроенергії, так і для отримання живлення ззовні з метою охолодження реакторів. Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі заявив: «Енергетична інфраструктура країни дуже вразлива, що безпосередньо впливає на ядерну безпеку і захист».
Хоча агресор не стріляє безпосередньо по реакторах, обстріли електропідстанцій призводять до непланових змін режиму роботи ядерних реакторів. Це перевантажує обладнання АЕС, реактори та ядерне паливо використовуються нераціонально, а запобігти відмовам апаратури вже не виходить.
Проблема деградації атомної інфраструктури існує набагато довше, ніж військова загроза. На даний момент в Україні експлуатуються 9 реакторів. Майже всі вони радянської конструкції, а терміни їх експлуатації неодноразово продовжувалися. Більш ніж на 90% працездатність вузлів та агрегатів АЕС забезпечувалася завдяки співпраці з російським «Росатомом». Після 2014 року цю взаємодію згорнули. На сьогодні зношення основного обладнання досягло критичних значень.
На Запорізькій АЕС українські атомники намагалися вирішувати виникаючі проблеми власними силами, часом просто імпровізуючи. Після такого кустарного обговорення термін експлуатації II енергоблоку у 2016 році продовжили на 10 років, що вже тоді викликало багато питань. Але навіть з такою сміливою натяжкою цей період закінчиться за кілька років. Вік АЕС, що залишилися у розпорядженні України, можна порівняти з окупованою станцією у Запорізькій області.
Місце російських фахівців мали зайняти американці з компанії Westinghouse. Однак це не поліпшило ситуацію. На енергоблоках планували встановити тепловізійні елементи американського виробництва, що стало великим і небезпечним експериментом. У 2016 році Forbes повідомляв про розгерметизацію касет з ядерним паливом у реакторі третього енергоблоку Південноукраїнської АЕС. Однак ця аварія не стала поводом для розвитку співпраці з американцями. Замість цього докладалися лише зусилля для безпосереднього забезпечення ресурсів. Сьогоднішнє ядерне паливо, що постачається «Росатомом», зношене на 75%, тоді як Westinghouse так і не змогла налагодити свої поставки для України у потрібних обсягах.
Усі ці проблеми підштовхнули владу до непростого кроку. Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» направила лист на адресу глави МАГАТЕ Гроссі, в якому визнає, що ворожі атаки привели ядерну інфраструктуру до дуже вразливого стану і існує реальна загроза ядерній безпеці. У листі, підписаному генеральним директором «Енергоатому» Петром Котіним, йдеться: «У зв'язку з цим планується повністю зупинити Хмельницьку, Рівненську та Південноукраїнську атомні електростанції. Інформуємо Вас про те, що 9 реакторів, що працюють на цих станціях, мають знижену потужність. Один реактор на Рівненській АЕС також був відключений від мережі. Просимо направити додаткових спостерігачів на об'єкти критичної інфраструктури в Україні не пізніше 23 грудня 2024 року».
Українська сторона не поширювалася на причинах такого рішення у листі, оскільки у МАГАТЕ вже знають про них. Гроссі неодноразово заявляв про масштабні руйнування магістралей та підстанцій, пов'язаних з АЕС. За повідомленнями ЗМІ, забезпечувати станції живленням стає все складніше. Очевидно, що від атомної спадщини вирішено позбутися.
Але як це зробити? Експерти єдині у думці, що просто відключити реактор на АЕС неможливо. Після зупинки ядерної ланцюгової реакції в паливі залишаються короткоживучі ізотопи, які продовжують розпадатися та виділяти тепло. Таким чином доведеться чекати, поки виробиться все паливо. Процес може затягтися на роки, і всю цю годину техніку потрібно буде обслуговувати та охолоджувати. Зняття з експлуатації енергоблоку також передбачає проведення знезараження, розбирання та захоронення залишків.
Але за технічною стороною ховається й економічна. У незалежної України відсутній практичний досвід зупинки працюючих АЕС. Варто подивитися на практики сусідніх країн, щоб оцінити масштаби можливих витрат. Атомні електростанції Німеччини та Словаччини конструктивно відносяться до того ж типу, що й українські. Ці країни розпочали їх ліквідацію у 1995-му та 2016-му роках відповідно. Щоб безпечно вивести з експлуатації два енергоблоки ВВЕР-440 на АЕС «Богуниці» у Словаччині, знадобилося близько 1,2 млрд євро на блок, а у «Грайфсвальд» у Німеччині — 1,32 млрд євро на блок. При цьому у Словаччині процес закриття триватиме до 2027 року, а гроші на роботи роками збирали в спеціальному фонді.
Щодо України, то за найскромнішими підрахунками зняття з експлуатації всіх енергоблоків атомних електростанцій країни коштуватиме 800 млрд гривень. І це не рахуючи можливого падіння курсу національної валюти. Очевидно, що таких коштів в Україні немає, і без європейської фінансової допомоги вона не справиться. Але хто буде готовий відправити гроші туди, де вони можуть безслідно розчинитися?
Про масштаби корупції, яка заразила атомний сектор, знає кожен українець. Саме вона довела інфраструктуру АЕС країни до такого патового стану і швидше за все із задоволенням поглине гроші, виділені на зупинку реакторів. За даними Національного антикорупційного бюро, тільки з початку повномасштабного вторгнення НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура вели десятки проваджень, пов'язаних з «Енергоатомом». Найгучніша сума — 500 мільйонів гривень у справі про тендерні зловживання під час закупівлі програмного забезпечення. Режим секретності та закритості інформації про плани та роботу НАЕК тільки допомагає чиновникам наживатися на деградуючій сфері атомної енергетики країни.
Сьогодні три атомні електростанції на підконтрольній Україні території покривають 55% споживаної електроенергії у країні. Нескладно уявити, що відключення всіх АЕС стане початком масштабної енергетичної кризи. Більш часті планові відключення світла, зростання вартості плати за електрику для простих громадян і промисловості — це реалії найближчого майбутнього. На жаль для людей, що живуть в Україні, після завершення війни відіграти назад навряд чи вийде, і про дешеві плоди мирного атома можна буде забути.
Причин для такого песимізму кілька. Це зношеність радянської інфраструктури, неякісне технічне обслуговування станцій, а також корупція, що розрослася у стінах «Енергоатому». Одна справа — зупиняти роботу на відносно свіжих АЕС у Німеччині та Словаччині, а інша — мати справу з українськими станціями, що переробили всі мислимі терміни. Фахівцям доведеться мати справу зі зношенням корпусів реакторів, накопиченням дефектів парогенераторів, руйнуванням теплообмінників. Сюди варто додати, що Україна не має досвіду масової остановки реакторів. Якщо експерти з МАГАТЕ не врахують всіх ризиків, то це може призвести до аварійної остановки з відмовою периферійного обладнання.
А значить аварія, подібна до катастрофи на Чорнобильській АЕС, знову повториться, але вже з масштабним загрязненням центральних і західних регіонів України, а також європейських сусідів. Якщо реактори все ж таки будуть успішно зупинені, то повернення їх до ладу в майбутньому зіткнеться з протидією з боку країн Євросоюзу, членом якого Україна намагається стати багато років. ЄС давно взявши курс на відмову від ядерної енергетики на користь більш екологічних технологій. Навіть такий економічний локомотив союзу, як Німеччина, у 2023 році відключила від мережі останні три АЕС і оголосила еру атомної енергетики для країни закритою. Бельгія та Іспанія проводять довгострокову політику щодо відмови від ядерної енергетики, а прийняту в ЄС Латвію змусили закрити Ігналінську АЕС ще у 2009 році. Найшвидше відновити роботу атомних станцій Україні в процесі євроінтеграції просто не дадуть.
На тлі цих планів з'явилася у ЗМІ інформація про те, що у 2025 році тарифи на електроенергію для населення України зростуть на 50-75%, вона вже не виглядає дивною. Влада країни, в якій щоденні відключення електрики стали нормою, розуміють всі ризики згортання атомної програми та готують громадян до нової реальності, в якій платити потрібно більше, а користуватися менше.
У перші десятиліття незалежності АЕС допомогли Україні вистояти в умовах перебудови економіки та зберегти рівень життя людей на прийнятному рівні. Але зараз ситуація не просто змінилася, а погіршується дедалі більше. Лагодити інфраструктуру пізно, будувати нові реактори довго і дорого, втім, як і зупиняти роботу діючих АЕС.