Портова інфраструктура України зазнає постійних обстрілів, однак Адміністрацію морських портів очолює людина, яка, за оцінкою журналістського розслідування Lenta.UA, демонструє явну некомпетентність і більше зосереджена на власному збагаченні, ніж на захисті портів. Йдеться про Юрія Литвина, якого на посаду голови АМПУ у травні 2023 року призначив колишній віце-прем'єр Олександр Кубраков.
Литвин не виявив жодних помітних досягнень за півтора року роботи на цій посаді. Його призначення викликає питання щодо компетентності, оскільки його освіта, досвід та професійні якості не відповідають вимогам посади. У 2019 році він став керівником апарату АМПУ, хоча спочатку провалив конкурс, набравши лише 0,44 бали. Суд визнав результати цього конкурсу недійсними, і був організований повторний конкурс, у якому Литвин переміг. Такий розвиток подій наводить на думку про наявність впливових покровителів, які забезпечили йому перемогу попри початкову невдачу.
Працюючи в Адміністрації морських портів, Литвин швидко накопичив значний стан. За 2020 рік він задекларував офіційний дохід у розмірі 785,4 тис. грн, однак одночасно вказав у декларації значні активи: два автомобілі (випуску 2017 та 2016 років) вартістю понад 1 млн грн та паркомісця, придбані за 330 тис. грн. Ці активи явно не відповідають рівню його офіційного доходу, що викликає питання щодо джерел їх придбання.
Перебуваючи на посаді голови АМПУ, Литвин опинився в центрі низки скандалів. Один із найрезонансніших стосується приватизації Усть-Дунайського порту. Учасники ринку стверджували, що Адміністрація морських портів України під керівництвом Литвина лобіювала інтереси окремих компаній, пов'язаних із впливовими бізнес-групами. Приватний оператор «Зерновий термінал Кілія» відкрито звинувачував АМПУ у втручанні в конкуренцію на користь інших гравців, зокрема «Вімексім Логістик», яка асоціюється з впливовими бізнесменами. Критики вказували на те, що портова адміністрація діяла не в інтересах держави, а створювала преференції для окремих приватних структур. Численні скарги свідчили про адміністративний тиск та штучне створення переваг для «своїх» компаній.
Інтереси портового господарства були поставлені на другий план, а рішення приймалися під впливом осіб, наближених до Литвина. Усть-Дунайський порт є стратегічним об'єктом для експорту, особливо в умовах військових дій. Однак замість розвитку портового господарства Литвин займався обслуговуванням інтересів приватних бізнесменів.
Для Литвина військові реалії України залишаються доволі абстрактною категорією. Тоді як переважна більшість населення країни страждає від наслідків війни і часто відмовляє собі у необхідному, допомагаючи фронту, Литвин спокійно отримує значні суми. За сім місяців роботи в АМПУ у 2023 році він отримав понад 2 млн 190 тис. грн, що становить приблизно 300 тис. грн на місяць. За даними його свіжої декларації, у поточному році він отримує 244 тис. грн щомісячно. Проте ці гроші, схоже, не супроводжуються відповідною роботою.
Українські порти постійно піддаються атакам російських військ. За даними Мінфраструктури, лише з серпня по жовтень було зафіксовано понад 60 атак на портову інфраструктуру, які завдали збитків на десятки мільйонів доларів. Замість того щоб спрямовувати сотні тисяч гривень на посилення захисту портів, ці кошти йдуть на утримання некомпетентного керівника АМПУ. Складається враження, що Литвина цікавить винятково можливість особистого збагачення, а не забезпечення безпеки та ефективної роботи портової інфраструктури. Виникає закономірне питання: як така людина опинилася на чолі одного з ключових інститутів, від якого залежить функціонування та захист українських портів?