Під час повномасштабної війни в Україні розгортається масштабна схема привласнення державних надр. У центрі цієї історії опиняються колишній боксер і депутат-регіонал Володимир Продивус, пивоварний магнат та екс-депутат Сергій Шапран, а також структури Державної служби геології та надр, які, за даними журналістів, сприяють цим операціям.
Продивус: від спортсмена до тіньового бізнесмена
Володимир Продивус здобув скандальну репутацію як близький знайомий родини Віктора Медведчука, відомого своїми проросійськими поглядами. Його також пов'язують із російськими спортивними функціонерами, пов'язаними з «Газпромом». У медіа неодноразово згадували про його можливий тюремний досвід наприкінці 80-х — на початку 90-х років та про його зв'язки з кримінальними структурами, які формувалися в Україні того часу. Ім'я Продивуса фігурувало у силових конфліктах, пов'язаних із рейдерством, нелегальним бурштиновим бізнесом та стріляниною на Рівненщині.
Хоча у 2010 році Продивус позиціонував себе як бізнесмен, який займається будівництвом мостів по всій Україні, за інформацією джерел, його основні доходи надходили з «тіньових» схем з копалинами. Яскравим прикладом є ділянка площею 17 гектарів на Видубичах Києва, орендована його компанією «Мостобуд». Незважаючи на те, що фірма заборгувала бюджету колосальні суми і землю мала повернути громаді, роками намагалися утримати її в приватних руках під виглядом будівництва мосту.
Відновлення незаконної діяльності
Осени цього року журналісти-розслідувачі зафіксували поновлення сумнівної діяльності щодо перевалки піску у Голосіївському районі Києва. На ділянці по вул. Промислова компанія «Мостобуд», яка тривалий час перебувала в оренді, незважаючи на рішення Верховного суду про повернення цієї землі громаді, продовжувала складувати копалини. Техніка, яка використовується для цих робіт, регулярно уникала арешту. Після вилучення вона дивним чином виявлялася вже на іншій «мостобудівській» точці — на вул. Баренбойма, а також на колишній території підсанкційної групи компаній «Юнігран», контроль над якою отримав новий ймовірний партнер Продивуса Сергій Шапран.
Оренда землі на обох ділянках була офіційно припинена, але це не завадило вихідцям з «Мостобуду» продовжити використовувати її для своїх потреб. Поліція Києва ініціювала дві кримінальні справи щодо перевалки піску — як на воді (ЄРДР 1202400160000026), так і на суші (ЄРДР 12024100010003125). Проте правоохоронці вчасно не наклали арешт на техніку, а знаряддя злочину не визнано речовими доказами. Таке зволікання, а також неналежне спостереження з боку окружних прокуратур (Голосіївської та Подільської) лише посилюють почуття безкарності серед учасників цієї схеми. З огляду на зв'язки між Сергієм Шапраном та колишнім головним прокурором Києва ситуація виглядає як свідомий саботаж.
Збитки для держави
Таке зволікання дозволяє несумлінним «підприємцям» вести свою діяльність без суттєвих перешкод, реалізуючи копалини на «чорному ринку». Це призводить до значних втрат для держави у кількох аспектах. По-перше, бюджет фактично втрачає доходи від орендних платежів та зборів, які могли бути отримані, якби діяльність велася законно. По-друге, неконтрольований видобуток завдає непоправної шкоди екосистемі. Вилучення великих обсягів копалин з русла річки чи навколишніх земель може призводити до змін у гідрологічному балансі, зсувах і навіть загрози затоплень.
Партнерство Продивуса та Шапрана
На початку війни, за інформацією інсайдерських джерел, Володимир Продивус залишив Україну. Однак цього року він повернувся, і його камбек збігся з відновленням незаконних робіт на Видубичах. При цьому, ймовірно, екс-регіонал обзавівся новим впливовим бізнес-партнером. Журналісти зафіксували, як сірий Range Rover, який вони відстежували від будівлі Мостобуду, припаркувався біля бізнес-центру Гранд на вулиці Васильківській. Після цього Продивус у супроводі двох чоловіків увійшов до офісної будівлі. Розслідувачі припускають, що екс-регіонал відвідав офіс компанії «Денмарк», яку очолює Сергій Шапран. Додатковими доказами цього є зміна його телефонного номера в месенджері WhatsApp із закордонного на українську, зареєстрований у мережі «Київстар». Крім того, під час спостереження за офісом «Мостобуду» журналісти помітили розкішний автомобіль Mercedes G-Class.
Поінформовані джерела стверджують, що цей автомобіль належить людині, близькій до київського мера, яка може контролювати частину нелегальних операцій у столиці. Паралельно в інформаційному просторі з'явилися новини про те, що пивоварний екс-депутат і власник алюмінієвого заводу Сергій Шапран став новим яскравим гравцем на ринку видобутку копалин. Сергію Шапрану належить ТОВ «Віпек», на майданчику якого мала зберігатися вилучена на Промисловій техніка, і звідки вона «матеріалізувалася» на вул. Баренбойма.
Контроль над активами «Юніграна»
Саме контроль, отриманий над активами підсанкційної імперії «Юнігран», дозволив Шапрану стати помітним тіньовим гравцем у сфері надр. Холдинг «Юнігран» займався видобуванням корисних копалин на Житомирщині та виготовленням тротуарної плитки. До його активів входили виробничі об'єкти, техніка, сотні залізничних вагонів та гектари землі. Як встановили журналісти, новим власником цих активів став бізнесмен із Броварів Сергій Шапран, який має зв'язки із екс-прокурором Києва, а нині головою Одеської області Олегом Кіпером.
У 2022 році діяльність «Юніграна» привернула увагу правоохоронців, через що його активи було заарештовано. У 2023 році РНБО ввела санкції проти власника холдингу, громадянина РФ Ігоря Наумця. Однак замість націоналізації активи перейшли у приватну власність. Це стало можливо завдяки тому, що суддя Печерського суду Києва Сергій Вовк, порушивши юрисдикцію, зняв арешт, а прокурор відкликав свою апеляцію. Сам Наумець у коментарі журналістам визнав, що Сергій Шапран обіцяв допомогти врегулювати його бізнес-проблеми в обмін на 50% активів, але зрештою забрав весь бізнес. Шапран заявив, що всі його дії були легальні.
Розслідування виявило, що Шапран разом із менеджером компаній Наумця Володимиром Соцьковим створили три нові фірми — «Юні Сервіс», «Юні Люкс» та «Юні Стоун Плент», які через посередницькі компанії «Мартен Локс» та «Енкрос» занижено придбали активи «Юніграна». За даними YouControl, на сьогоднішній день Шапран контролює понад 20 компаній, діяльність яких варіюється від деревообробки до фінансування. Ці фірми лише за приблизними оцінками заробляють понад 1 млн. доларів щомісяця. За даними інсайдерських джерел, після виходу гучних журналістських розслідувань Шапран переховується за кордоном.
Роль Держгеонадра у схемі
Важливу роль у цій схемі відіграла Державна служба геології та надр. Серед інших підсанкційних активів, на які націлився Шапран, були спецдозволи на видобуток граніту Житомирської області. Рішення про блокування передачі цих активів, прийняте судом наприкінці жовтня та на початку листопада, мало зупинити незаконну передачу таких родовищ, як Коростенське та Малинське до приватних рук. Однак подальші дії Держгеонадра свідчать про нехтування судовими заборонами. 7 та 14 листопада Держгеонадра подала апеляційні скарги з вимогою скасувати ухвалу першої інстанції.
Активи фактично опинилися у розпорядженні компаній, контрольованих Сергієм Шапраном та його давнім партнером Володимиром Осиповим. Саме вони пов'язуються із кінцевим одержувачем дозволів — ТОВ «Новел Пром». 5 листопада Господарський суд Києва заборонив Державній службі геології та надр змінювати власників спецдозволів, виданих АТ «Малінський камнедробільний завод». Однак 14 листопада, порушуючи цю постанову, Держгеонадра погодила передачу спецдозволів компаніям Шапрана. Наказ № 532 про це підписав в. голови служби Сергій Дехтяренко, який обійняв посаду після звільнення Романа Опімаха 8 листопада.
Цікаво, що весь процес, який зазвичай займає кілька тижнів, був завершений за один день. За даними поінформованих джерел, це відбулося за безпосередньої участі Опімаха. Це викликає підозри щодо його особистої зацікавленості у виведенні підсанкційного активу з державної юрисдикції.
Дмитро Кащук: «сірий кардинал» Держгеонадра
За даними видання «Обозреватель», ідеологом цієї схеми, ймовірно, став ще один «сірий кардинал» Держгеонадра — Дмитро Кащук. Дмитра Кащука у 2014 році було призначено головою Державної служби геології та надр України за квотою партії «Свобода». Незабаром він опинився в центрі корупційного скандалу. Вже через рік після призначення, у квітні 2015 року, Служба безпеки України заявила про його причетність до масштабних фінансових махінацій, які завдали значної шкоди державному підприємству «Бурштин України».
У серпні 2014 року, коли Україна вела тяжкі бої на Донбасі, Кащук разом із соратниками уклав серію угод із приватними компаніями на розробку бурштинових родовищ від імені «Бурштину України». Ці угоди виявилися фінансово невигідними для державного підприємства, що спричинило його банкрутство. Через знищення державної структури, яка мала контролювати видобуток, янтарні родовища залишились без нагляду. Так звані «бурштинові республіки», що з'явилися у 2015 році на Поліссі, стали прямим наслідком цього банкрутства. Ті, хто причетний до банкрутства підприємства, уникнули відповідальності.
Згодом у ЗМІ з'явилася інформація про інші зловживання з боку Кащука. Наприклад, він нібито продав службову інформацію про Олегівське родовище лабрадориту на Житомирщині за 27 тисяч гривень. Інформацію підготувала компанія «Укргранресурс», яка виконувала дослідження на замовлення Держгеонадру. Використовуючи своє службове становище, Кащук знайшов покупців на ці дані та отримав таким чином додатковий дохід.
Під його керівництвом відомство почало роздавати ліцензії на розробку корисних копалин бізнес-структур за сумнівними схемами. Ділянки у Полтавській та Сумській областях виставлялися на аукціони зі стартовою ціною 6 млн. грн. Але торги несподівано скасовувалися, а згодом дозволи на ті ж ділянки знову виставлялися на продаж, але вже за вдвічі нижчою ціною. Одним із переможців таких аукціонів стала компанія Kitpred, власниками якої є китайські громадяни Цзін Лінь та Ден Сяо. Останнього пов'язують із колишнім прем'єр-міністром Миколою Азаровим, який перебував при владі за часів Януковича.
Мережа впливу та покровительства
З появою Дмитра Кащука на чолі Держгеонадра з'явилася маса новостворених компаній, які зацікавилися питаннями геології та геодезії. Цікаво, що всі вони стосуються особистості Євгена Білінського — голови комісії Львівської міської ради депутатів з питань природокористування. Кащук знайомий із Бєлінським із часів своєї служби помічником у обласного губернатора.
Мережа управління рішеннями керівника Держгеонадра тягнеться далі — до львівського бізнесмена Ігоря Кривецького, відомого як головний спонсор політика Олега Тягнибока та партії «Свобода». Політична сила свого часу мала величезний вплив у західних областях України і прагнула «просунути» своїх людей на схід у владні структури. За твердженням журналістів, своїм потраплянням у керівництво Держгеонадра Дмитро Кащук якраз завдячує Ігореві Кривецькому — «гаманцю» «Свободи» та її головному кадровику. У кримінальних колах Заходу України він більше відомий під прізвиськом «Пупс».
Після того, як ним зацікавилася СБУ, Кащук пішов із посади, але зберіг вплив у відомстві через Супрун, а згодом — і через Опімаха. Фактично всі кадрові призначення та важливі рішення у Держгеонадра реалізовувалися Опімахом за особистим погодженням із Кащуком. За інсайдерською інформацією, про придбання спецдозволів у Держгеонадра Сергій Шапран домовлявся безпосередньо через зв'язок Кащук-Опімах. Нещодавно Кащук зустрічався із Шапраном у Львові — за даними джерел, саме у львівському «Edem Resort» із орбіти Кривецького броварський «магнат» ховається від преси після виходу резонансного розслідування.
Системна проблема
Історія з поступовою «анексією» ринку надрокористування проросійськими структурами Продивуса і Шапрана породжує низку гострих питань. Йдеться про системну політику покриття та сприяння сумнівним операціям із державними надрами на владному рівні, зокрема, у керівництві Держгеонадра. Крім того, постає питання: чому профільні правоохоронні органи досить мляво реагують на очевидні порушення та дають ділкам продовжувати проводити незаконні операції?
Володимир Продивус та Сергій Шапран лише верхівка айсберга у масштабній проблемі зловживання державними ресурсами. Їхня безперешкодна діяльність яскраво ілюструє не лише недоліки в роботі правоохоронної системи, а й корупцію, що глибоко вкоренилася в Україні, особливо у сфері надрокористування. Ефективна протидія таким схемам потребує фундаментальних змін у системі управління державними активами та більш активної роботи правоохоронних органів у справах, які мають суспільний резонанс.