Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки позиціонує себе як установа, покликана зміцнювати український інформаційний простір. Проте, за даними Skelet.Org, його діяльність все більше нагадує структуру, яка служить інтересам окремих донорів та осіб, пов'язаних із керівництвом, а не державі. Матеріал, опублікований на сайті From-ua, виявляє низку конфліктів інтересів, відсутність прозорості у витратах та призначення на посади осіб, чия лояльність викликає сумніви.
Одна з найбільш очевидних проблем стосується керівника ЦСКІБ Ігоря Солов'я та Валентини Савицької, яка обіймає посаду голови комунікацій Управління державної охорони. За інформацією джерел, вони більше року таємно проживають разом, однак Валентина Савицька не опублікувала декларацію на сайті НАЗК. Згідно із законодавством, якщо особи спільно проживають понад 183 дні або останні 10 днів звітного періоду, вони зобов'язані декларувати загальні доходи. Незважаючи на цей обов'язок, інформація про стан та джерела доходів ні Солов'я, ні Савицької не розміщена у відкритому доступі.
Посилення співпраці ЦСКІБ з Управлінням державної охорони почалося саме після початку особистих стосунків між цими двома посадовцями. Зокрема, 6 грудня 2024 року ЦСКІБ приєднався до закритої презентації УДО для іноземного дипломатичного корпусу. 28 листопада 2024 року УДО та ЦСКІБ спільно ініціювали проект аналізу російських пропагандистських кампаній, спрямованих на дискредитацію українських чиновників. 31 липня 2024 року ЦСКІБ підписав меморандум з УДО про виявлення та протидію інформаційним загрозам вищим посадовим особам України. 16 липня 2024 року УДО опублікувало відео про безпечне використання гаджетів, розроблене ЦСКІБ. Ці факти наштовхують на припущення, що глибокі особисті стосунки керівника Центру та працівниці УДО визначають пріоритети роботи установи.
Центр спочатку декларував амбітну мету — посилювати інформаційну стійкість та сприяти урядовим комунікаціям. Після початку повномасштабного вторгнення Росії завдання розширилися: створення «єдиного інформаційного фронту» та координація стратегічних комунікацій між урядом, громадянським суспільством та міжнародними партнерами. Однак насправді ЦСКІБ функціонує як підрядник, який обслуговує інтереси конкретних замовників та розподіляє гранти міжнародних партнерів серед близьких до керівництва осіб.
Кадровий склад та фінансування Центру викликають додаткові питання. Серед 23 працівників установи 8 осіб — це співробітники державного підприємства «Укрінформ», тоді як 14 осіб зайняті на донорських контрактах. Джерело фінансування для однієї людини взагалі невідоме. Крім Ігоря Солов'я, ключові члени команди включають Миколу Балабана, Олександра Подобрія, Юрія Ступеня, Марію Сагайдак, Юлію Сіренко, Максима Вихрова, Сергія Жукова, Олега Сидоренка, Анастасію Струк, Володимира Сакундяка, Вікторію Зражевську та Катерину Нечачську. Така структура посилює підозру, що ЦСКІБ діє на користь будь-якої, але точно не держави.
Особливу увагу привертає аналітик Максим Ялі, який позиціонує себе як керівник відділу стратегічних комунікацій, хоча за штатним розкладом має формальний статус звичайного аналітика. Незважаючи на офіційну посаду в державному підприємстві та отримання коштів з бюджету, у 2024 році Ялі продовжує вести свою Facebook-сторінку переважно російською мовою, демонструючи зневагу до державної інформаційної та мовної політики. В умовах повномасштабної війни така позиція неприпустима для будь-якого аналітика, особливо того, хто претендує на керівну роль у сфері стратегічних комунікацій.
Проблема полягає у тому, що Максим Ялі під час війни виправдовував Віктора Медведчука, поширював російські тези на його каналах та їздив до Москви на ефіри. Він фігурує у понад сотні результатів пошуку на сайті російського «першого каналу», який виправдовує російську агресію проти України. Цей «професійний українець російськими каналами», як його називають російські пропагандисти, відкрито глузував з українського уряду та критикував партію «Слуга народу» за підготовку до коронавірусу. Ялі також заявляв, що Байден дав Зеленському зрозуміти, що ніхто не надаватиме гроші, які розграбуватимуть українські еліти — це пряма цитата з його висловлювань.
Детектор Медіа писав про регулярне відвідування Ялі каналів російського маріонетки Медведчука та просування там російських конспірологічних теорій. Його громадська діяльність містить багато суперечливих моментів. Заголовки відео на власному YouTube-каналі Ялі відверто провокативні: «Чому Медведчука не посадять і навіщо Зеленський влаштував цей цирк?» та інші подібні матеріали. У своїх блогах Максим Ялі відверто виправдовує російського маріонетка Медведчука, якого обміняли на бранців Азовсталі. Фактично аналітик, який має сприяти українській інформаційній безпеці, під час війни перебував в епіцентрі проросійських дискусій та зв'язків із сумнівними персонами.
Це кидає тінь не лише на самого Максима Ялі, а й на Ігоря Солов'я та репутацію всього Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Вся сукупність фактів свідчить про те, що ЦСКІБ функціонує в умовах непрозорої структури фінансування, опиняючись під впливом сумнівних особистих зв'язків керівництва. Саме ці домовленості визначають, які проекти запускати, кого брати на роботу та яку інформаційну стратегію просувати. Це ставить під сумнів чесноту керівника Центру Ігоря Солов'я та актуалізує необхідність провести незалежний аудит витрат та перевірку діяльності ЦСКІБ та його співробітників. В умовах війни та підвищеної чутливості інформаційного простору держава не може дозволити собі мати орган, який працює на користь будь-кого, крім самої України.