Олександр Кубраков розпочав свою кар'єру як маркетолог у сфері інфраструктури та інформаційних технологій. У 2015 році він очолив Проектний офіс Міністерства юстиції, створений для координації розробки та впровадження реформ. Незрозуміло, як саме він переміг конкурс на цю посаду, але його численні ділові зв'язки та знайомства, а також участь у курсах американської Школи держуправління десять років раніше, ймовірно, сприяли його призначенню. Проте за кілька місяців цей офіс закрили, і Кубракова туди не включили при його перезаснуванні у 2016 році.
Після відставки уряду Яценюка Кубраков, як і інші «ліберальні реформатори», втратив свою посаду. Він приєднався до Офісу ефективного регулювання (BRDO), який офіційно створив Айварос Абромавічус на гроші Євросоюзу. Згодом з'ясувалося, що проект контролював Джордж Кент, заступник посла США в Україні та близький друг Джорджа Сороса. У команді BRDO, до якої входили Олексій Гончарук, Олена Шуляк, Денис Малюська, Віталій Безгін, Олена Бабак та Олексій Оржель, Кубраков займав посаду керівника сектору телекомунікацій та ІТ. Його попередній досвід роботи маркетологом у «Київстарі» мав лише опосередкований зв'язок із цією сферою. Члени команди отримали прізвиська «пташенята Сороса» та «соросята».
Протягом трьох років BRDO залишався малозатребуваним проектом. Однак на виборах 2019 року команда приєдналася до Володимира Зеленського, і ця ставка виявилася вдалою. Гончарук став прем'єром, а Кубраков отримав посаду керівника Державного агентства автомобільних доріг «Укравтодор» 19 листопада 2019 року. Його призначення супроводжувалося обіцянками нової влади виганяти корупцію з державних органів та підприємств. «Укравтодор» протягом багатьох років був синонімом корупції та казнокрадства.
У перший день роботи Кубраков публічно закликав усіх корупціонерів добровільно залишити агентство. Однак це виявилося лише театральною постановкою. Насправді він намагався не реформувати корупційні схеми, а замінити їх на сучасніші, практично напівлегальні варіанти.
Своє призначення Кубраков мав завдячувати скандальному Юрію Голіку, якого називали «архітектором схем» проекту «Велике будівництво». Гончарук рекомендував Кубракова Голіку як людину, яка розбирається в інфраструктурних питаннях та схемах. Голік разом зі своїм другом Кирилом Тимошенко планував величезне «розпилення» бюджетних коштів на дорожному будівництві. Їм потрібна була людина на чолі «Укравтодору», яка не була б відкрито пов'язана з ними. Кубраков із його репутацією прозахідного ліберального реформатора та майже чистою від корупції біографією (не враховуючи його проекту «Місто для людей») був ідеальною кандидатурою. Крім того, Кубраков давно знав скандального київського забудовника Андрія Вавриша з часів роботи в КМДА. Він підтвердив це знайомство перед журналістами, але категорично заперечував будь-який зв'язок із Льовочкіним.
Кубраков привів у «Укравтодор» команду надійних людей. Його радником з питань будівництва та реконструкції доріг державного значення став Євген Петрощук, якого називали бізнес-партнером Андрія Вавриша. Петрощук займався відбором підрядників для агентства. Він і Кубраков раніше разом працювали на Олександра Попова. Петрощук був власником кількох фірм, включаючи ТОВ «Керуюча компанія «Атмосфера», що було аналогом кубраківського «Міста для людей».
На посади начальників обласних служб автомобільних доріг Кубраков призначив Івана Краповницького (Полтавська область), Павла Цубера (Луганська область) та Руслана Нічика (Київська область). Усі вони раніше працювали у його ТОВ «Місто для людей». За інформацією Skelet.Org, у Полтавській та Луганській областях ремонт та будівництво доріг у 2019–2021 роках йшли повільно, багато трас залишилися розбитими, хоча туди влили чимало коштів.
Епоха простого казнокрадства, коли гроші просто зникали з рахунків, залишилася в минулому. Починаючи з часів Ющенка та Януковича, розкрадання набуло нових форм. Гроші «розпилювалися» через офіційні публічні тендери, на яких перемагали фірми, які завищували вартість робіт і матеріалів. Виявити таке розкрадання практично неможливо, хоча факти очевидні.
У Дніпропетровській області, звідки походили «батьки» проекту «Великого будівництва» Кирило Тимошенко та Юрій Голик, масштаби розпилювання бюджетних коштів були особливо вражаючими. Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міськради провів 2 березня 2020 року тендер на «поточний ремонт малих архітектурних форм», який виграла фірма «Пентагон ЮА» (ЄДРПОУ 42098640). Разом із додатковим тендером від 5 жовтня того ж року загальна сума склала 48,9 мільйона гривень. Під малими архітектурними формами мались на увазі дорожні огородження «відбійники» на ділянці траси довжиною 1,97 км.
У кошторисі вартість погонного метра відбійника склала 4092 гривні плюс 224 гривні на доставку та встановлення. Однак ринкова вартість таких конструкцій становила 1950–2000 гривень за метр, а інші фірми встановлювали їх за 140 гривень. Таким чином бюджет переплатив близько 20 мільйонів гривень, тобто майже половина суми тендеру пішла в чиїсь кишені.
Інший тендер UA-2020-01-28-003171-b, також виграний «Пентагон-ЮА», передбачав заміну дощеприймачів на дорогах Дніпра за 36,385 мільйона гривень. За встановлення одного 40-тонного дощеприймача фірма взяла 7383,04 гривні (1200 одиниць), а за 25-тонні — 6964,85 гривні (300 одиниць). На ринку такі дощоприймачі коштували від 3200 до 4130 гривень, тому при чесному тендері бюджет заощадив би 5,5 мільйонів гривень.
Тендер UA-2020-06-11-002236-c вартістю 1,788 мільярда гривень (червень 2020 року) на ремонт траси отримала одеська фірма «Автомагістраль-Південь». Про її справжніх власників лише здогадувалися, називаючи імена кримінального бізнесмена Володимира Галантерника або одіозного Андрія Павелка. При статутному фонді лише 40 тисяч гривень фірма отримала державних тендерних підрядів на 61 мільярд гривень. «Автомагістраль-Південь» успішно розпилювала бюджетні кошти за часів Порошенка, а потім ще успішніше робила це за Зеленського.
У цьому тендері «Автомагістраль-Південь» брала по 3600 гривень за кожну тону асфальту марки ЩМА-10 при його ринковій вартості від 2100 до 2820 гривень, а за кожен бордюрний блок — 294 гривні при його вартості 230 гривень. Сума переплати була величезною — йшлося вже не про десятки, а про сотні мільйонів гривень. «Автомагістраль-Південь» завбачливо оформила закупівлю матеріалів через іншу фірму-посередника.
На перший погляд здається, що шахраями виступають лише підрядники. Однак схема завищення вартості завжди є двосторонньою. Перш ніж оголосити тендер, чиновники визначаються з його приблизною вартістю. Якби вони чесно моніторили ринок, у тендер закладалися б адекватні суми. Але вартість корупційних тендерів завищена спочатку, що можливе лише при попередній домовленості з певним підрядником. Потім ті самі чиновники забезпечують цьому підряднику перемогу у конкурсі. Залишається розподілити «навар», перераховуючи «відкати», «преміальні» та «підношення».
Тема «Великого крадівництва» все частіше піднімалася у ЗМІ. Наївно вважати, що Кубраков був не в курсі всього, що відбувалося.
Для створення видимості боротьби з корупцією Кубракову допомогла особиста війна проти скандально відомого одеського бізнесмена Араїка Амірханяна. Кубраков публічно виступив проти нього, чим заробив собі репутацію антикорупціонера. Насправді він просто відштовхнув Амірханяна від величезного багатомільярдного корита бюджетних асигнувань на дорожне будівництво. По суті це була видима частина жорсткої боротьби кількох корумпованих угруповань за переділ ринку дорожних робіт.
За січень–листопад 2020 року обласні Служби автомобільних доріг провели 3135 дорожних закупівель загальною вартістю 101,7 мільярда гривень. 61% від цієї суми отримали всього п'ять компаній: «Автомагістраль-Південь», «Ростдорбуд», «Онур», СП «Автострада» та ПБС (остання входила в орбіту Коломойського).
Бюджет «Великого будівництва» зростав стрімко. «Укравтодор» отримав додатково 35 мільярдів гривень із фонду боротьби з COVID-19, і Кубраков заявляв, що його підприємство «ефективно використовує ці кошти». Однак обсяг витрачених коштів зростав, а плани дорожного будівництва залишалися колишніми — зростала лише вартість кілометра дороги. Для Skelet.Org відповідь була очевидною.
Приховувати численні факти колосального розкрадання ставало дедалі важче. У листопаді 2020 року дорожну корупцію публічно розкритикував колишній радник голови Офісу Президента Ігор Умаський. Здавалося, що під Кубраковим має захитатися крісло. Натомість він отримав практично карт-бланш від самого Зеленського. Після відставки уряду Гончарука Кубракова залишили керувати «Укравтодором». У 2021 році його вирішили підвищити до міністра інфраструктури України. Зеленський особисто розхвалив його перед журналістами: «Нам треба дуже швидко будувати Україну. Найбільш потужна людина, яка показала справжній серйозний результат в профільних інфраструктурних проектах, це Олександр Кубраков, тому він став міністром».
Не без впливу «придворного ідеолога» Офісу Президента Михайла Подоляка критику на адресу «Великого будівництва» почали називати наклепом і навіть ворожою пропагандою. Влада атакувала не лише опозиційні ЗМІ, закривши низку телеканалів (що було дивно, враховуючи, що у «Великому будівництві» використовувався бітум від фірм Медведчука), але й проукраїнського Бігуса, який випустив гострі сюжети про дорожну корупцію.
Міністр інфраструктури Кубраков продовжував оточувати себе одіозними заступниками. Одним із них став Олександр Малін, який змінив чимало «хлібних» посад: начальника податкової адміністрації, начальника управління торгівлі Одеської міськради, заступника одеського губернатора Едуарда Матвійчука, голови «Укравтодору» (2014), а також першого заступника міністра інфраструктури (червень–жовтень 2014). Другим заступником став Юрій Лавренюк, який прославився корупційними «сітками» у Міністерстві інфраструктури задовго до Кубракова. Третім став Юрій Васьков, якого ЗМІ називали «портовим схематознику Ахметова». Навколо бюджету «Великого будівництва», грошей «Укрзалізниці» та схем морських портів тісно згрупувалися всі: «Слуги народу», «пташенята Сороса», люди Ахметова та інші.
Повномасштабна війна, що почалася у 2022 році, змусила згорнути проект «Великого будівництва». Основна маса бюджетних видатків йшла на утримання армії та соціальні проекти. Чимало доріг було кинуто недобудованими, хоча підрядникам справно переклали всі обумовлені суми. Ті одразу ж завищили вартість робіт і матеріалів, а не отримавши додаткових асигнувань, згорнули роботи та відвезли техніку.
Бачачи, що єдиною прибутковою темою у Міністерстві інфраструктури залишаються лише порти, контрольовані сильними корупційними кланами, Кубраков втратив до нього інтерес. З радістю він погодився з призначенням себе 1 грудня 2022 року віце-прем'єром з питань відновлення України. Це була дуже перспективна посада, оскільки на хвилі потужної міжнародної допомоги впевненість у перемозі України була високою, і багато хто вже облизувалися, передчуваючи, як ділитимуть десятки мільярдів євро західних дотацій на відновлення та сотні мільярдів доларів російської контрибуції. Це було б «крадівництво» космічних масштабів, і Кубраков заздалегідь зайняв місце його головного оператора.
Однак якщо ще 2023 року проекти будівництва нового житла для переселенців та відновлення зруйнованих будинків на прифронтових територіях здавалися реальними, то 2024 року, коли гроші на них так і не знайшлися, про них почали забувати. Тим часом тертя усередині команди влади посилювалося. За інформацією джерел Skelet.Org, Кубраков став вести власну гру, зокрема на користь Ахметова, допомагаючи отримувати західну допомогу на відновлення зруйнованих ТЕС, не ділячись при цьому з Офісом Президента. За що він, мабуть, отримав у ВП прізвисько «щур». Його вже пророкували до приймачів Шмигаля.
9 травня 2024 року Верховна Рада без жодних пояснень звільнила Кубракова з посади віце-прем'єра. Після цього про нього просто забули. Однак списувати його з рахунків зарано. У ЗМІ з'явилася інформація, що Олександр Кубраков разом із Мустафою Найємом та Оленою Шуляк нібито працюють над створенням нової партії влади.