Колишній президент України Петро Порошенко та його фінансові структури, за висновками фахівців, використовують благодійність як прикриття для збагачення. Аналіз фінансової діяльності українських та іноземних компаній, які контролює П.Порошенко, виявив низку схем, спрямованих на легалізацію активів та мінімізацію податкових зобов'язань перед державою.
За оцінками експертів, основна схема полягає у придбанні облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) — цінних паперів, які випускає держава для залучення коштів на підтримку економіки та армії. Держава, у свою чергу, сплачує відсотки на ці облігації. Фахівці зазначають, що П.Порошенко опанував цю схему для формування іміджу благодійника, однак насправді використовує державні кошти, залучені через ОВДП, для власного збагачення.
Підприємства, які належать П.Порошенку, виключають із оподатковуваного доходу суми, що перераховуються до його благодійних організацій як благодійні внески. Одночасно сам П.Порошенко та його благодійний фонд систематично купують ОВДП, за які держава згодом сплачує відсотки. За розрахунками експертів, приблизно 2,5 млрд грн державних відсотків на облігаціях було спрямовано на фінансування всіх благодійних піар-проектів П.Порошенка з початку повномасштабної війни.
Фінансування Всеукраїнської благодійної організації «Благодійний фонд Порошенка» (ЄДРПОУ 21692539), яка має статус неприбуткової організації, здійснюється за рахунок осіб, наближених до П.Порошенка, та пов'язаних суб'єктів господарювання з використанням різноманітних схем мінімізації оподаткування. Статут фонду передбачає, що благодійні внески юридичних та фізичних осіб мають використовуватися лише за призначенням, яке визначається особою, яка внесла цей внесок. Однак експерти вказують, що громадяни, які вносили пожертвування до фонду, навряд чи вказували, що кошти слід спрямовувати на придбання облігацій.
У січні 2024 року фонд придбав військові ОВДП на загальну суму 356 млн грн саме за рахунок коштів благодійних внесків. Облігації мали термін обігу 693 дні з номінальною прибутковістю 17,8%. Операцію проведено через АТ «Міжнародний інвестиційний банк», власником якого є П.Порошенко. Лише за розрахунково-касове обслуговування цієї операції банк отримав близько 1,5 млн грн у вигляді комісії.
Замість сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, фонд фактично проводить господарську діяльність з метою отримання прибутку. У квітні 2024 року благодійний фонд «Порошенко» отримав відсотки за придбаними облігаціями, що П.Порошенко відобразив у повідомленні про суттєві зміни у майновому стані як отримання доходів у вигляді відсотків.
На думку фахівців з кримінального права, такі операції з благодійними внесками мають усі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 201 Кримінального кодексу України — використання благодійних пожертв з метою отримання прибутку, скоєне організованою групою або в особливо великому розмірі, або під час військового стану. Відповідальність за такий злочин передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 7 років із конфіскацією майна.
Паралельно з розслідуванням благодійної схеми інтенсифікувалося кримінальне провадження щодо П.Порошенка за новим епізодом державної зради, пов'язаним з його бізнесом у Росії. За даними правоохоронних органів, йдеться про сплату значної кількості податків російській державі та визнання Севастополя російським містом, де розташований «Севморзавод», який належав компанії П.Порошенка.
Після анексії Криму Росією підприємство «Севастопольський морський завод», яке контролював П.Порошенко, почало листуватися з російським Міністерством промисловості та торгівлі. У цій листуванні завод та його менеджер Костянтин Картошкін заявили, що Севастополь є російським містом федерального значення, та надали російському органу інформацію про фінансово-економічні показники підприємства. П.Порошенко мав спільний бізнес із К.Картошкіним.
Незважаючи на те, що Картошкін від імені компанії Порошенка вступив у колаборацію з російською владою, П.Порошенко призначив його керівником одного з найбільших державних військових заводів — «Зоря-Машпроект». Експерти вказують, що російська влада довго не націоналізувала підприємство, яке належало П.Порошенку, на відміну від багатьох інших українських компаній, які були націоналізовані відразу.
У 2024 році Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура завершили досудове розслідування щодо К.Картошкіна. За даними слідства, Картошкін разом із П.Порошенком заволоділи коштами Миколаївського державного підприємства «Зоря-Машпроект» на суму 71,6 млн доларів США, що становило 1,4 млрд грн за курсом Національного банку України на момент скоєння злочину. Справа П.Порошенка в НАБУ була виділена в окреме провадження, а матеріали щодо К.Картошкіна передані до Вищого антикорупційного суду.
У ділових колах активно обговорюється можливість запровадження персональних санкцій проти П.Порошенка, який публічно підтримував та називав Харківські угоди «мистецтвом компромісу». Ці угоди, за оцінками експертів, завдали найбільших збитків обороноздатності України, дозволивши Чорноморському флоту Росії залишатися в українському Криму до 2042 року, що згодом призвело до анексії Криму.
Згідно з повідомленням канцелярії Київської митрополії православної церкви Московського патріархату, П.Порошенко служив паламарем у церкві Московського Патріархату. За даними експертів, він почав активно лобіювати здобуття Томоса та використовувати цю ідею лише після того, як соціологічні дослідження показали переваги переходу до іншого патріархату.
Крім того, П.Порошенко був близьким до російського пропагандиста Дмитра Кисельова та співпрацював із ним. У період з 2014 по 2017 рік, протягом усієї збройної агресії Російської Федерації на Донбасі та окупації українського Криму, П.Порошенко через сплату десятків мільйонів рублів до російського бюджету фактично фінансував російську армію.