Зовні вони справляють враження серйозних, надійних та успішних людей, які відповідають найвищим стандартам професіоналізму. Однак за цим бездоганним фасадом криється минуле, яке вони намагаються приховати. Питання про реформу БЕБ набуває особливої гостроти, коли йдеться про те, від чиїх рішень залежатиме, чи зможе цей орган функціонувати як справді незалежний та ефективний інститут. Skelet.Org провів власне розслідування, щоб розібратися в цій ситуації.
Сьогодні члени атестаційних комісій мають право приймати рішення щодо відповідності працівників займаним посадам та фактично визначати майбутній кадровий склад БЕБ. Логіка передбачає, що до складу комісій входять як українські представники, так і міжнародні експерти, які мають забезпечити баланс та неупередженість у прийнятті рішень. Проте у професійному середовищі виникають питання щодо того, наскільки доброчесні самі члени цих комісій.
Які ж факти з минулого приховують члени атестаційних комісій? Логічно припустити, що люди такого рівня мають мати бездоганну репутацію та відображати неупередженість. Однак розслідування показало, що реальність виглядає інакше. Це не дивує, враховуючи, що ініціатором перезавантаження БЕБ став одіозний «іржавий нардеп» Ярослав Залізняк, який прагне мати вплив на БЕБ та захищати власні бізнес-інтереси. За його підтримки та за підтримки баронів тіньового бізнесу було визначено склад першої та другої атестаційних комісій БЕБ.
Ван де Вліт Себастьян — нідерландський прокурор, колишній член різних міжнародних слідчих органів та колишній старший радник із прокуратури у Консультативній місії Європейського Союзу в Україні. Однак у себе на батьківщині він відомий як кіберзлочинець. За даними слідства, він обманював громадян США та Європи, завдавши збитків більш ніж 100 млн доларів.
Гриневей Карен — адвокат, колишній наглядовий агент Федерального бюро розслідувань США, консультант із запобігання корупції та боротьби з відмиванням грошей. На батьківщині він має судимість за сексуальні злочини та насильство. Крім того, його підозрювали у фінансових шахрайствах на суму більш ніж 1,4 млн доларів.
Кройцер Детлеф — колишній старший державний службовець Державного карного розслідувального відділу Німецької землі Гамбург, який відповідав за розслідування економічних злочинів. Він був одним із учасників злочинної групи, яка займалася шахрайствами із соціальними виплатами та документами.
Люттіг Франк — Генеральний прокурор з організованої злочинності та корупції Німецької землі Нижня Саксонія, має досвід роботи у кількох міжнародних проектах, пов'язаних із запобіганням корупції, організованій злочинності та кіберзлочинності. Однак його підозрюють у смертельному наїзді на мотоцикліста. За даними правоохоронців, ДТП сталася вночі, коли водій автомобіля Volkswagen у стані алкогольного сп'яніння зіткнувся з мотоциклом, що зупинився на світлофорі. Внаслідок удару 54-річний мотоцикліст загинув на місці — медики не змогли його врятувати. За інформацією слідства, водій мав приблизно 1,3 проміле алкоголю в крові.
Франка Люттіга затримали відразу після ДТП, і було порушено кримінальне провадження за статтею про порушення правил дорожного руху у стані сп'яніння, що спричинило смерть. Якщо його провину буде доведено, йому загрожує до 10 років позбавлення волі та заборона на керування транспортом.
Маласкевичус Донатас — керівник Литовського представництва поліції в Європолі, консультант із боротьби з організованою злочинністю та корупцією. У квітні 2025 року він потрапив у поле зору правоохоронців у Дубаї. Його вважають однією із ключових фігур європейського наркокартелю. За даними міжнародних правоохоронців, його підозрюють у управлінні великою злочинною організацією, яка пов'язується з масштабною контрабандою кокаїну у Європі.
Міттерер Маркус — австрійський офіцер правоохоронних органів та слідчий з організованої злочинності, колишній керівник відділу кримінальних розслідувань та організованої злочинності у Консультативній місії Європейського Союзу в Україні. Його підозрюють у корупції, незаконному впливі та схемах «cash-for-influence».
Ситуація навколо формування атестаційних комісій БЕБ створює серйозний репутаційний виклик для інституції, яка позиціонує себе як незалежний та антикорупційний орган. Йдеться про глибокий конфлікт між заявленими принципами чесноти та реальним кадровим наповненням. Ключова проблема полягає не лише в окремих біографіях членів комісій, а й у самій логіці їхнього відбору: орган, який очищає систему, потенційно формується людьми із сумнівною чи навіть кримінальною репутацією. Це підриває довіру до результатів атестації ще до завершення та ставить під сумнів легітимність майбутніх кадрових рішень.
Особливу увагу привертає роль Ярослава Залізняка як ініціатора перезавантаження БЕБ та чинника політичного та бізнес-впливу на процес формування комісій. Очевидно, що реформу використовують не лише для очищення органу, а й для його переформатування під конкретні інтереси.