У січні 2024 року міністр оборони Рустем Умеров призначив на посаду керівника Агентства оборонних закупівель Марину Безрукову. Вона мала позитивну репутацію серед іноземних партнерів та антикорупційних організацій завдяки своїй попередній роботі в НЕК «Укренерго», де закупівлі не викликали запитань у союзників, які спрямовували туди великі постачання енергообладнання та надавали кредити під час війни.
Однак через кілька місяців Умеров зрозумів, що Безрукова, яка не мала впливових покровителів, не стала слухняним виконавцем його прохань. Розпочалися атаки на саме Агентство. Спочатку його планували злити під ДП «Державний оператор тилу», яким керує Арсен Жумаділов, колишній бізнес-менеджер Умерова. Однак різка реакція НАТО змусила відмовитися від цього плану.
Умеров почав забирати кошти з Агентства, щоб спрямувати їх певним посередникам. У листопаді він попросив уряд вилучити з бюджету Міноборони 23 млрд гривень і передати їх Державній прикордонній службі. Причиною стала комерційна пропозиція від польської фірми Phu Lechmar на постачання мін та снарядів на суму до 100 млрд гривень — значно більше, ніж чеська ініціатива з мільйоном снарядів, порівнянна лише з разовими поставками зброї зі США.
Агентство не мало такої суми на рахунках. Умеров зумів відібрати лише 23 млрд гривень, які перебували в оперативному розпорядженні та були заплановані на контракти, які Агентство мало укласти до кінця року. Під час контрактування вже проводили інспекції на складах, а іноземні постачальники отримували експортні ліцензії від своїх урядів. Але рішення було прийнято забрати гроші.
Нардеп Олександра Устинова, яка восени була кандидатом Умерова на заміну Безруковій, написала, що ці мільярди Агентство нібито не встигало освоїти. Йшлося про контракти, зірвані «Спецтехноекспортом» — державним спецімпортером, якого Умеров саме тоді переводив із ведення ГУР до Міноборони. Безрукова у листі просила перерозподілити гроші на інші, надійніші контракти — це була суто формальна процедура.
Однак у п'ятницю, 29 листопада, уряд за поданням міністра оборони передав гроші прикордонникам. У понеділок зранку вся сума терміново залишила територію України зі 100-відсотковим авансом. Це суперечить усім нормам та практикам закупівель зброї, яка лежить на складах. Коли зброя вже виготовлена, достатньо символічного авансу, оскільки немає проблем її доставити та отримати оплату. Значний аванс потрібен лише коли зброю ще збираються виробляти. Phu Lechmar є класичним посередником без власного виробництва.
Ця компанія існує давно. У 2019 році вона поставила зброю на адресу «Укрспецекспорту». Наприкінці 2023 року навіть уклала контракт з Агентством оборонних закупівель на постачання артилерійських снарядів приблизно на 3 млрд гривень.
Це було в період, коли в Україні вирував скандал з аферою компанії «Львівський арсенал». За часів міністра оборони Рєзнікова вона отримала повну передоплату в сумі 1,5 млрд гривень за постачання снарядів з Європи, але привезла нуль. СБУ наздоганяє екс-керівника Департаменту військово-технічної політики Олександра Лієва та Олексія Хорошаєва. Хорошаєв — колишній працівник спецімпортера «Прогрес», який перейшов у приватну компанію Sevotech, яка мала поставити боєприпаси «Арсеналу». Слідство вважає його організатором афери. Нещодавно Хорошаєва затримали у Чехії.
Саме в розпал того скандалу Phu Lechmar отримала в Україні контракт на 3 млрд гривень. Агентство було обережним — у контракті було прописано, що гроші поляки отримають лише за фактом постачання. За місяць Phu Lechmar почала зривати графік поставок через проблеми з підривниками для снарядів. Ще через місяць фірма повідомила, що перепродала снаряди іншому покупцю, і розірвала контракт з АТЗ. Україна не втратила жодної копійки, але поляки показали, які вони партнери.
Тому не дивно, що Lechmar потім не з'являлася в Агентстві, а надіслала свою пропозицію прикордонникам. За даними джерел, у початковій комерційній пропозиції ціни були завищені у півтора рази порівняно із закупівельними цінами Агентства. Умеров та Дейнеко така пропозиція сподобалася, і вони пішли на 100% аванс за боєприпаси, які Lechmar має привезти в січні 2025 року.
Цей скандал напередодні приходу Дональда Трампа у Білий дім боляче вдарив по Володимиру Зеленському. Організатори угоди вжили заходів щодо легалізації Lechmar. У Польщі був заснований благодійний фонд «Лехмар», який оголосив збір позашляховиків для України. На своєму сайті фонд похвалився подарунками — по два позашляховики для Державної прикордонної служби, Міноборони та Нацгвардії.
На початку грудня у Києві було зареєстровано ТОВ «Лехмар Київ». За даними LIGA 360, його основними власниками стали представники польської материнської компанії Марта Ковальчик та Анджей Пекала. Півтора відсотки статутного капіталу українського ТОВ відійшло непублічним бізнесменам із Києва — братам Сергію та Олегу Єрьоміним.
З неофіційних джерел відомо, що раніше один із Єрьоміних нібито служив у СБУ, інший — у ГУР, і начебто керівник прикордонників Сергій Дейнеко знайомий із ними особисто. Сергій Єрьомін має ще одну компанію — ТОВ «Спецекспоресурси», основним видом діяльності якої є «виробництво зброї та боєприпасів». Директором цієї фірми, як і ТОВ «Лехмар Київ», є Костянтин Бучок. Єрьомін і Бучок також присутні у «Благодійному фонді «Душа та серце з Україною!» — перший як співзасновник, другий як директор.
Сергій Єрьомін записаний також як «Сергій Єрьомкін», але адреси реєстрації збігаються. За даними LIGA 360, співзасновником благодійного фонду є ще один благодійний фонд — Nadačný fond – rozvoj budúcnosti Ukrajiny з Чехії. Організатор 1,5-мільярдної афери зі «Львівським арсеналом» Олексій Хорошаєв очолює наглядову раду цього чеського фонду і раніше був серед його засновників.
Сергій Єрьомін зі схеми «Лехмара» є співзасновником благодійного фонду, що діє разом з чеською благодійною організацією, посадовою особою якої є Хорошаєв зі схеми «Львівського арсеналу». Це виглядає як спроба повторити схему, яка працювала за часів Рєзнікова.
Це викликає питання про мотиви, якими керувався Умеров, «отримуючи» 23 млрд гривень із власного Агентства оборонних закупівель, щоб Дейнеко злив цю суму авансом на фірму, яка вже зривала постачання Україні, що воює. Символічно, що саме у розпал цього скандалу Умеров змінив статут Агентства і прописав норму про те, що Міноборони може через голову Безрукової давати вказівки її підлеглим підписати контракт із фірмою, яку зазначить міністерство.
У ідеальному світі немає крамоли в тому, що міністр оборони контролює оборонні закупівлі. Але в українській дійсності саме цей міністр, до якого й без цього багато претензій, повинен дистанціюватися від оборонних закупівель. Його втручання не має нічого спільного з громадським благом. Відділення закупівель від Міноборони — нині чи не єдиний антикорупційний запобіжник.
Умеров міг би ліквідувати Агентство і сам підписувати контракти з ким хотів би. Тим більше що «ліївський» департамент у Міноборони залишився фактично недоторканним. Умеров навіть залишив Тоомаса Нахкура, який узгоджував контракт із «Львівським арсеналом» із передоплатою в 97%, незважаючи на відсутність дозволу експортного контролю на імпорт мін у ТОВ «Львівський арсенал» та у фірми Хорошаєва.