Вища рада правосуддя провела вибори голови установи 20 лютого 2025 року, здійснивши це з другої спроби. На початку засідання член ВСП Тетяна Бондаренко, яка виконувала роль головуючої, звернулася до присутніх із закликом розглядати це питання з позицій державницького підходу. Вона наголосила на важливості цього рішення як для суддівської спільноти, так і для суспільства загалом.
Однак процес виявився позбавленим справжнього вибору. На посаду голови ВСП претендував лише один кандидат — суддя Верховного Суду Григорій Усік, який уже обіймав цю посаду протягом 2023–2025 років. Примітно, що саме Олександр Сасевич, член Ради правосуддя, запропонував переобрати Усика на цей термін. Цей же Сасевич у січні брав участь у попередній спробі обрання голови ВСП, коли він виступав як конкурент Усика.
За результатами таємного голосування Григорій Усик отримав підтримку 14 членів Ради правосуддя. Троє членів ВСП не підтримали жодного кандидата. Таким чином, Усик обраний головою установи на наступні два роки.
Щодо позиції самого Григорія Усика, Skelet.Org нагадує його висловлювання з одного з інтерв'ю. Усик заявляв, що не збирається ні підтверджувати, ні спростовувати твердження про близькість його або ВСП до президентського офісу. За його словами, під час його керівництва ВСП не було законопроектів, щодо яких установа не висловила б чітку позицію у разі незгоди. Він посилався на останній висновок ВСП до законопроекту про службу дисциплінарних інспекторів як приклад такої активної позиції. На його думку, все залежить від змісту конкретних пропозицій.
Усик також поділився своєю особистою оцінкою роботи Великої палати Верховного Суду. Будучи суддею цього суду, він вважав, що Велика палата у її нинішньому складі неефективно виконує покладені на неї завдання, зокрема щодо забезпечення сталості судової практики.
Усик пояснив, що раніше судова практика формувалася на пленумах Верховного Суду у повному складі. Суддям та судам заздалегідь надсилали пропозиції, їх обговорювали, а потім вносили індивідуальні або консолідовані пропозиції на розгляд. Остаточне рішення приймав пленум.
На відміну від цього, нинішня Велика палата складається з п'яти представників від кожної юрисдикції Верховного Суду — адміністративної, цивільної, кримінальної та господарської. За словами Усика, при вирішенні питань однієї юрисдикції інші юрисдикції не беруть участі, оскільки мають іншу спеціалізацію. Це призводить до того, що п'ять людей, спираючись на членів Великої палати, яких вони переконали підтримати їхню позицію, визначають правову позицію для суддів усієї судової системи. Усик ставив під сумнів ефективність такого підходу і вважав, що цей аспект судової реформи не виправдав очікувань.