Артур Ємельянов, колишній суддя, перебуває під вартою понад два з половиною місяці у справі про злочинну організацію серед працівників господарських судів. Апеляційний суд 19 лютого залишив без змін рішення про заставу в розмірі 50 мільйонів гривень, незважаючи на клопотання захисту.
Звинувачення проти Ємельянова ґрунтується на судовому рішенні 2008 року, коли він як суддя Господарського суду Донецької області задовольнив позов ТОВ «Дрімвуд» до Святогірської міської ради щодо укладання договору оренди землі на 49 років для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу. Після того як суд зобов'язав міську раду укласти договір, наступного місяця, ще до його підписання, половину компанії переоформили на дружину Ємельянова та співмешканку голови Господарського суду Донецької області Віктора Татькова. Слідчі стверджують, що суддя отримав неправомірну вигоду через дружину у вигляді корпоративних прав на компанію, і це сталося нібито завдяки існуванню злочинної організації, до якої входили працівники апаратів судів та судді, які ухвалювали неправосудні рішення.
Організатором та керівником цієї організації називають суддю Татькова, який дослужився до посади голови Вищого господарського суду Києва. Ємельянов рухався кар'єрними сходами разом із ним, був заступником голови ВГСУ і вважався його найближчим соратником. Ці обставини були публічно відомі протягом років. Ємельянову та Татькову та низці працівників господарських судів ще 2016 року повідомили підозри у втручанні в систему авторозподілу справ, тиску на суддів та ухвалення неправосудних рішень. Татьков раніше під приводом лікування виїхав за кордон і не повернувся. Ємельянов вніс заставу в розмірі 1,5 мільйона гривень і залишився на волі. У 2020 році справу передали до Дніпровського районного суду Києва, де вона просувається повільно, а дрібніші фігуранти один за одним уникають відповідальності за строками давності. У 2024 році Державне бюро розслідувань провело обшуки в Ємельянова та його оточення у новій справі та ініціювало арешти майна. Наприкінці року екс-суддя було затримано та взято під варту за підозрою в участі у злочинній організації та одержанні неправомірної вигоди.
Спочатку Ємельянова утримували без можливості внесення застави. Підозрюваний та його адвокати заперечували найсуворіший запобіжний захід, і Ємельянов не визнає звинувачення. Захист постійно звертає увагу на те, що підозра стосується подій 2008 року, щодо яких обвинувальний акт уже направлено до суду, і адвокати стверджують, що людину намагаються притягнути до відповідальності двічі за ті самі дії. Прокурор заперечує це, посилаючись на те, що у підозрі йдеться про інший склад злочину. У середині січня 2025 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду пом'якшила запобіжний захід і визначила заставу у 80 мільйонів гривень. Однак підозрюваний, якому приписували казкові багатства, ці гроші не вніс. Згодом слідчий суддя Вищого антикорупційного суду продовжив утримання під вартою та зменшив заставу до 50 мільйонів. 29 січня прокурор Офісу генпрокурора визначив підслідність справи щодо Національного антикорупційного бюро.
У НАБУ справа Ємельянова перебувала близько двох тижнів. 14 лютого заступник генпрокурора та керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко скасував рішення про підслідність справи за НАБУ. У постанові Клименко виклав міркування, що підозру Ємельянову повідомили за тими самими обставинами, що і 2016 року, і аналогічна справа вже слухається у суді. Нова підозра обґрунтовується виключно копіями старого кримінального провадження або даними, що дублюються. Обставини винесення рішення у 2008 році вже розслідувалися. Отримання нових доказів видається Клименком малоймовірним, оскільки екс-директор ТОВ «Дрімвуд» помер, колишній засновник компанії перебуває на окупованій території, а інша фірма-співзасновник ліквідувалася. Клименко також погоджується з тим, що термін притягнення Ємельянова до кримінальної відповідальності за описані дії закінчився 21 жовтня 2023 року. У постанові зазначалося, що оцінкою зібраних доказів не підтверджується безперечний факт навмисного скоєння корупційного злочину.
Клименко також зазначав, що немає розсекречених матеріалів НСРД, які б містили інформацію про злочин. Водночас у діях Ємельянова не виключалося наявність інших злочинів. Тому керівник САП вирішив, що справа має розслідуватися Державним бюро розслідувань. Це рішення було на руку захисту майже напередодні слухання апеляційної скарги. Однак 18 лютого прокурор Офісу генпрокурора приніс у судове засідання ухвалу виконувача обов'язків генпрокурора Олексія Хоменка, який скасував рішення Клименко, пояснивши, що той не мав права його приймати. Хоменко визначив підслідність справи щодо ДБР, але інших висновків Клименко не підтримав. Ємельянова того дня не доставили із СІЗО до суду через «проблеми комунікації», оскільки ГБР не дозволило вивезти підозрюваного. Суд організував відеозв'язок із слідчим ізолятором, але через брак часу засідання довелося відкласти до наступного дня, коли до залі суду з конвоєм прибув Ємельянов, який скаржився, що йому через відеозв'язок нічого не чути.
Ємельянов стверджує, що винесення ним судового рішення на користь компанії «Дрімвуд» та придбання наступного місяця його дружиною частини у цій компанії — це два непов'язані факти. За його словами, у 2008 році, під час кризи, дружина хотіла інвестувати в щось. До того вона працювала психологом у великій компанії, надавала консультаційні послуги та забезпечувала комунікаційні здібності колективу. Вона хотіла інвестувати, але там не було чого будувати — земля площею 20 гектарів заливалася водою. Ємельянов наголошує, що це ніяк не пов'язано з його рішенням. У кримінальній справі немає доказів, як-то заяви потерпілого чи свідка, телефонних з'єднань, листування, аудіо- та відеофіксації. Відсутні документи про купівлю частки компанії, як оплачували корпоративні права. Такі докази могли залишитися на окупованій території.
Підозру в участі у злочинній організації за цими подіями повідомили лише Ємельянову. Інших підозрюваних немає. Батьківську злочинну організацію з епізоду з рішенням 2008 року ще не інкримінували, її організатор у розшуку та, за словами прокурора, ним займається інший підрозділ ГБР. Основними аргументами прокурора проти Ємельянова є його «нетипове кар'єрне зростання» та неадекватність доходів сім'ї. Розслідування продовжується за ознаками незаконного збагачення та легалізації доходів. Сам підозрюваний ці припущення спростовує, стверджуючи, що для такого кар'єрного зростання потрібно працювати самовіддано, натхненно та наполегливо. За його словами, він сім-вісім років приходив на роботу до сьомої ранку і йшов відпочивати не раніше години ночі. Дружина пішла від нього, казавши, що він одружений на своїй роботі.
Дружині Ємельянова приписують власність на готелях «Prinz Eugen» та «Kavalier» у Відні, Австрія, придбаних у 2012 році, які оцінюються в 4,5 мільйона євро кожен, будинку в Анталії, Туреччина, придбаному у 2011 році за 250 тисяч доларів США, та апартаментах у Дубаї «Jumeirah», придбаних у 2013 році за 350 тисяч доларів. Це майно придбано під час перебування Ємельянова на посаді судді. За словами прокурора, інформація про закордонну нерухомість надійшла від фінмоніторингу. Ємельянов заперечує це, стверджуючи, що адвокати колишньої дружини дали йому довідку про те, що цих готелів вона не має. У жовтні 2023 року до Відня надійшов запит від українського слідчого, австрійський прокурор допитав Світлану Ємельянову і за кілька місяців відмовив у реєстрації кримінального провадження. За словами Ємельянова, австрійські правоохоронці подивилися, як живе його екс-дружина — у орендованій квартирі, їздить в автомобілі за 35 тисяч євро, працює в компанії, яку сама заснувала, сплачує податки.
Ємельянов розповідає про своїх синів. Молодший син Кирило живе у гуртожитку площею 25 квадратних метрів, платить 800 євро щомісяця та працює офіціантом у готелі. Старший син живе у Празі з дружиною у орендованій квартирі та займається підприємницькою діяльністю. Сьогодні в Україні майно та кошти підозрюваного, його екс-дружини та старшого сина заарештовано. Ємельянов вважає, що опинився в умовах, коли не може внести жодної застави, а тримання під вартою звужує його можливості захисту. За його словами, нелюдські умови у Київському СІЗО не сприяють підготовці до судового засідання. Він розповідає про утримання протягом 6 годин у смердючому та прокуреному боксовому приміщенні на 4 квадратних метри з ще шістьма затриманими, де доводилося стояти, чекаючи своєї черги сісти на стілець, перед судовим засіданням, на якому йому доводиться потім відповідати на запитання та доводити свою невинність.
Продовжуючи запобіжний захід, слідчий суддя звертав увагу на листування з Татьковим, якого вважають організатором злочинної організації. Ємельянов стверджує, що листуванням це назвати складно — йдеться про 3-4 фрази у його телефоні від 26 лютого 2022 року, які не стосуються обставин кримінальної справи.
На третій день повномасштабного вторгнення Ємельянов активно займався волонтерською діяльністю. За його словами, військові просили знайти бронежилети, оскільки автомат та два ріжки з набоями — це все, що було у добровольців та професійних військових. Ємельянов знайшов у Польщі пропозицію на купівлю бронежилетів 4 категорії захисту. Потрібно було знайти 80 тисяч євро, щоби їх викупити. Він звернувся до всіх, хто на той час був за кордоном, із проханням допомогти у зборі коштів, включаючи Татькова. Татьков відмовив, посилаючись на відсутність коштів, але водночас висловив пропозицію про можливу допомогу у відновленні Ємельянова на посаді судді, якщо змінятимуться посадовці в Україні. Ємельянов відповів, що при загарбниках із ворожої Росії він ніколи не працював би, і просив більше ніколи не говорити про ці перспективи.