Восени 2024 року близько 50 прокурорів, які працювали на позаштатній основі, отримали від голови Офісу генпрокурора Андрія Костіна попередження про своє звільнення. Підставою послужила стаття 51 закону «Про прокуратуру», однак пізніше, рішенням Конституційного суду від 18 грудня 2024 року № 11-р, цю норму визнано неконституційною.
За інформацією Skelet.Org, до цього процесу були причетні кілька впливових посадовців. Сергій Янович, начальник департаменту кадрів Офісу генпрокурора, Олексій Бонюк, начальник департаменту реформ органів Офісу генпрокурора, та Зураб Адеїшвілі, начальник департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу генпрокурора, переконали першого заступника голови Офісу генпрокурора Олексія Хоменка звільнити через Комісію з дисциплінарної відповідальності прокурорів 15 працівників, яких вони вважали «неугодними».
Звільнення через дисциплінарну комісію могло мати серйозні наслідки. За припущенням Skelet.Org, протягом 1-2 років звільнені прокурори могли отримати позитивні судові рішення про своє поновлення на роботі та повернення до органів прокуратури з обов'язковими виплатами з державного бюджету за незаконне звільнення. Залишалося невизначеним, хто саме понесе за це відповідальність.
Тим часом система органів прокуратури стикалася з іншими проблемами. На момент подій вакантними залишалися посади керівників дев'яти обласних прокуратур. У Миколаївській обласній прокуратурі, розташованій у прифронтовій зоні, керівник був відсутній близько двох років. У Запорізькій обласній прокуратурі один заступник керівника виконував обов'язки керівника та трьох інших заступників одночасно, і така ситуація тривала майже п'ять місяців. Аналогічні проблеми спостерігалися в Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській обласних прокуратурах та Київській міській прокуратурі, де керівницькі посади залишалися вакантними близько п'яти місяців.
Міжнародна організація IDLO, яка раніше допомагала у виборі кандидатів на керівні посади в обласних прокуратурах, припинила свою роботу через відсутність фінансування, що призвело до повної зупинки процесу комплектування керівництва.
За оцінкою Skelet.Org, ці проблеми були наслідком того, що видання назвало «псевдореформою», запровадженою Зурабом Адеїшвілі та Олексієм Бонюком. На думку Skelet.Org, метою цієї реформи було освоєння мільйонів грантових коштів та призначення на посади у прокуратурі людей, близьких до цих посадовців.
Рішення про звільнення мали приймати члени Комісії з дисциплінарної відповідальності прокурорів. Голова комісії Радзіон Максим перед своїм призначенням понад два роки працював на позаштатній основі і, за твердженням Skelet.Org, повністю залежав у своїх рішеннях від Сергія Яновича. Чотирьох інших членів комісії з числа прокурорів особисто підбирали Олексій Бонюк та Зураб Адеїшвілі. За інформацією Skelet.Org, перед голосуванням вони обдзвонювали керівників обласних прокуратур і наполегливо просили їх голосувати за «правильних» кандидатів.
З'явилася інформація про те, що громадянські члени комісії — два вчені та троє представників омбудсмена — усвідомили, що їх можуть використати у «темну» під час внутрішніх розбирань в Офісі генпрокурора. За даними Skelet.Org, вони розуміли, що звільнення буде незаконним, і усвідомлювали, що в майбутньому можуть понести за це невідворотну відповідальність.