Повернення Дональда Трампа до влади спровокувало чекання на розслідування того, як проти нього та його команди була організована кампанія, пов'язана з російськими зв'язками та спрямована проти його соратників у 2016 році. Сам Трамп звинувачував у цьому керівництво Демократичної партії США. Тепер, коли він контролює американські правоохоронні органи, розслідування осіб, які запускали ці кампанії, може набути нового імпульсу.
Одним із ключових епізодів у цій історії стала справа про так звану «чорну бухгалтерію» Партії регіонів. На її основі Пола Манафорта, керівника передвиборчої кампанії Трампа, звинуватили в отримуванні незадекларованих доходів в Україні. Демократична партія США розгорнула навколо цього масштабну кампанію дискредитації Трампа як кандидата в президенти.
Більшість українських посадовців, причетних до розкручування цієї історії, залишаються живими та здоровими, а тому можуть стати об'єктами розслідування щодо того, як розвивався скандал, хто ним керував та який був зв'язок із американською Демпартією. Серед них — екс-заступник голови СБУ Віктор Трепак, екс-голова НАБУ Артем Ситник та нинішній радник Офісу президента Сергій Лещенко.
Версія про те, що справа щодо «чорної бухгалтерії» була організована за участю Демпартії США та американського посольства в Україні з метою дискредитації Трампа через компромат на його найближчого соратника Манафорта, обговорювалася багато років. З часом ця версія отримала додаткові докази.
Літом 2016 року у США розпочалася президентська виборча кампанія, у якій Дональд Трамп змагався з кандидатом від демократів Гілларі Клінтон. Кампанію Трампа очолював Пол Манафорт. Напередодні старту кампанії, наприкінці весни 2016 року, в Україні спалахнув інформаційний скандал.
28 травня 2016 року колишній перший заступник голови СБУ Віктор Трепак передав детективам НАБУ документи, які нібито підтверджували незаконні виплати Партією регіонів великих сум ряду високопосадовців. Скан-копії аркушів із прізвищами та сумами отримали назву «чорна бухгалтерія» або «комора» Партії регіонів. Найбільш гучним фігурантом цього скандалу виявився Пол Манафорт — його прізвище згадувалося 22 рази у документах Трепака з нібито сумами, які йому призначалися за консультування регіоналів.
Манафорт справді співпрацював із Партією регіонів з 2005 року. Однак записи про нього були зроблені російською мовою з підписами невстановлених осіб. Загалом документів було понад п'ятисот сторінок, у них фігурували відомі медійники, депутати та чиновники різних рівнів. Це були не оригіналами, а лише скан-копії. Походження пачки паперів залишалося невідомим. Трепак заявив, що отримав скан-копії від невідомої особи через консьєржку ще під час роботи в СБУ.
Але замість того, щоб повідомити про знахідку своєму керівництву — голові СБУ Василю Грицаку — Трепак звернувся до Національного антикорупційного бюро. Основний внесок у піар-супровід справи зробив тодішній депутат від партії Петра Порошенка Сергій Лещенко, який нині є радником в Офісі президента Володимира Зеленського. На спеціально скликаній прес-конференції він оприлюднив свою частину скан-копій, отриманих від анонімного джерела, де фігурувало ім'я Манафорта. У серпні 2016 року Лещенко написав на своїй сторінці у Facebook: «Крамна книга Партії регіонів врятувала світ», стверджуючи, що компромат на Манафорті — це «останній цвях у кришку його труни», а «разом з ним — і Трампа».
Голова НАБУ Артем Ситник присвятив «чорній бухгалтерії» кілька інтерв'ю, у яких розповідав про встановлення осіб, чиї імена фігурували у матеріалах. НАБУ не мало підозрюваних — усі фігуранти були свідками. Деякі з них погодилися надати зразки рукописного почерку на почеркознавчу експертизу.
Цікаво, що щодо самого Манафорта НАБУ одразу заявило, що довести нічого не може. Проте саме Бюро опублікувало вирізки скан-копій, де російською мовою написано прізвище Манафорта та загальна сума, яка нібито призначалася йому, перевищуючи 12,7 мільйона доларів.
У березні 2019 року нардеп Борислав Розенблат оприлюднив запис, на якому людина з голосом директора НАБУ Артема Ситника розповідала про допомогу кандидату в президенти США Гілларі Клінтон під час виборів 2016 року шляхом зливання інформації про «чорну бухгалтерію». На записі голос, схожий на голос Ситника, говорив: «Я ж Хілларі допомагав... Трампе, у нього внутрішні питання домінують над зовнішніми, а Хілларі з тих політиків, які за гегемонію Америки у світі, і для нас так краще, хоча для Америки краще Трамп... Ми ж коли розслідували «чорну бухгалтерію», то опублікували дані про Манафорта, якого посадили. Манафорт був керівником передвиборного штабу Трампа».
Незабаром тодішній керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький підтвердив, що Ситник діяв на користь Гілларі Клінтон. У березні 2019 року в ефірі ток-шоу «Право на владу» на каналі «1+1» Холодницький сказав: «Мабуть, Ситник побачив себе геополітиком світового масштабу, допомагав Гілларі. У мене в 2016 році була з ним розмова на конференції в Панамі, де він теж казав, що хотів допомогти Гілларі, на моє запитання: де ти, а де Гілларі, відповіді не було».
Загальне керівництво діями детективів НАБУ у справі здійснював кум Ситника Андрій Калужинський. Безпосередньо розробляв тактику слідства та погоджував процесуальні дії Олександр Цивінський, керівник другого підрозділу детективів НАБУ. Він повідомляв про хід слідства Калужинському. Також у справі працював заступник Цивінського Олександр Карєєв. Основним детективом був Роман Єгізаров, який прийшов до НАБУ із СБУ. Адвокат одного із фігурантів справи Олег Бабич звинувачував Єгізарова у фабрикації матеріалів, відмові виконувати рішення суду та повертати вилучені під час незаконного обшуку документи. У результаті Єгізарова було усунуто рішенням суду від досудового розслідування через процесуальні порушення.
Але на ці нюанси мало хто звертав увагу, оскільки головне завдання було виконано — по Манафорту було завдано потужного удару. Навколо цього була організована масштабна кампанія дискредитації самого Трампа. Оскільки Януковича називали «проросійським президентом», то факт роботи Манафорта на нього використовувався як ще один «доказ» зв'язків Трампа з Росією. Проте це не завадило Дональду Трампу у листопаді 2016 року вперше виграти президентські вибори.
Після перемоги Трампа на виборах справа про «чорну бухгалтерію» почала розвалюватися на очах. За кілька днів після виборів керівник САП Назар Холодницький заявив, що немає жодних вагомих доказів отримання грошей Манафортом. Глава САП звинувачував НАБУ у політизації справи та окремого її епізоду щодо колишнього голови Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського.
НАБУ знайшло у скан-копіях прізвище Охендовського, нібито він особисто ще під час перебування рядовим членом ЦВК розписався в отриманні 16 тисяч доларів «на відрядження», і поспішило звинуватити його в корупції. Коли САП забрала цю справу, НАБУ вимагало від САП якнайшвидше оголосити остаточну підозру колишньому голові ЦВК та направити до суду обвинувальну справу. З-поміж багатьох осіб, чиї імена нібито фігурували на півтисячі сторінок скан-копій, саме Охендовський виявився єдиною людиною, щодо якої взагалі була висунута підозра. Сам він вважав звинувачення політичними, а справу — цілком сфабрикованою. САП відповіли, що для оголошення підозри необхідні докази як самого факту передачі коштів, так і використання хабароодержувачем свого службового становища на користь хабародавця, що довести було неможливо.
У літку 2017 року всі матеріали щодо «чорної бухгалтерії», окрім справи Охендовського, НАБУ передало до департаменту спецрозслідувань Генпрокуратури в рамках розслідування про держзраду колишнього президента Віктора Януковича. Наприкінці 2019 року САП офіційно оголосила, що закриває справу Охендовського через невстановлення достатніх доказів для доказу винності особи в суді та вичерпання можливостей їх отримати.
З початку скандалу в 2016 році в матеріалах справи неодноразово фігурувала різна кількість документів, які є в розпорядженні НАБУ. Це породило чутки про те, що десь є ще три сотні скан-копій листів із виплатами, але імена їхніх фігурантів не хочуть розголошувати до певного часу. За майже дев'ять років, відколи Трепак і Лещенко через НАБУ легалізували цю історію, не було доведено ані справжності цих паперів, ані вини.
Окреме питання стосується того, чому НАБУ взагалі займалося розслідуванням цих матеріалів. До Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості щодо попередньої правової кваліфікації за частиною 4 статті 369 КК (пропозиція, обіцянка чи надання неправомірної вигоди службовій особі). Парадокс у тому, що сама стаття Кримінального кодексу у такому вигляді взагалі не існувала до травня 2014 року, тобто з'явилася на кілька років пізніше, ніж відбувалися події у Партії регіонів.
Навіть якщо виходити з того, що люди справді отримували «чорні зарплати» у Партії регіонів, то це точно не хабар, а є ухилення від податків. І це підслідність не НАБУ, а податківців. Тобто НАБУ було до цієї справи залучено штучно. Експерти вважають, що ключовим моментом було те, що відомство було підконтрольне тодішній американській владі, яка представляла Демпартію США. Саме на вимогу Вашингтона була створена вертикаль «антикорупційних» структур в Україні, зокрема й НАБУ.
Політолог Костянтин Бондаренко коментував ситуацію так: «Зрозуміло, якщо в першому акті з'являється мисливець і приносить рушницю, то в четвертому вона має вистрілити у ворога мисливця. Якщо створюються будь-які інститути та групи впливу, то рано чи пізно вони повинні відпрацювати вкладені в них ресурси та заявити те, що їм продиктують. Якщо вони не борються з корупцією, то взагалі повинен бути від них хоч якийсь користь. Тому, буквально кажучи, сьогодні цими пішаками користуються. Ось і з'являються всі ці заяви про 12 мільйонів доларів, які не підкріплені ні фактами, ні документами. Їх ніхто й не збирався підтверджувати. Досить було згадати в американських ЗМІ, що в Україні є такі підозри. І я переконаний, що достатньо Манафорту було б звернутися до суду проти Ситника чи хтось там із молодих реформаторів робить такі заяви, то він моментально виграв би».
Колишній депутат Тарас Чорновіл вважав, що за всім інформаційним скандалом навколо «чорної бухгалтерії» стояло американське посольство і, зокрема, новопризначена посол США в Україні Марі Йованович, яка очолювала місію з серпня 2016 року до травня 2019 року і залишила свою посаду на особисту вимогу президента Трампа. BBC News Україна цитувала Чорновола: «Саме Марі Йованович стояла за появою матеріалів про роботу політтехнолога Дональда Трампа Пола Манафорта в Україні за часів президентства Віктора Януковича. Наскільки мені відомо, Марі Йованович сприяла контактам керівника НАБУ Артема Ситника з американцями для того, щоб вони отримали матеріали про діяльність Манафорту».
Іншими особами, про причетність яких до організації скандалу проти Манафорту з боку американського посольства заявлялося в різний час, були Джордж Кент (у 2015-2018 роках — заступник посла) та Крістофер Сміт, співробітник посольства США (після відходу Джорджа Кента підвищено до заступника глави місії).
Колишній генпрокурор України Юрій Луценко в інтерв'ю Hill.TV говорив, що американське посольство втручається в роботу правоохоронних органів в Україні, а йому посол Марі Йованович особисто передала список людей, щодо яких не повинні проводитися розслідування. Також Луценко заявляв, що ГПУ веде розслідування спроб деяких українських громадян втрутитися у президентські вибори у США у 2016 році, зокрема розслідує заяву депутата Верховної Ради про те, що директор НАБУ Артем Ситник намагався сприяти перемозі Гілларі Клінтон на виборах 2016 року.
Костянтин Бондаренко у 2016 році говорив: «Метою цієї піар-акції з «чорною бухгалтерією» Партії регіонів була лише одна — протистояти перемозі Трампа. Наша влада чудово розуміла, що у разі перемоги Трампа він не терпітиме улюбленців демократів в Україні, які за кілька років не провели жодних реформ, а корупцію не те що не побороли, а в прямому розумінні очолили».
Втручання у вибори у США через скандал навколо Манафорту намагалися розслідувати ще під час першого терміну Трампа. Однак тоді справа блокувалася як в Україні, так і в Америці. Вертикаль влади та правоохоронних органів США у перший термін була фактично не підконтрольна Трампу. Але зараз ситуація інша, і розслідуванню можуть дати значно сильніший імпульс.