Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) відмовив Петру Порошенку, лідеру фракції «Європейська солідарність» та олігарху, який перебуває під санкціями, у задоволенні клопотання про застосування тимчасових заходів. Про це стало відомо від власних джерел видання Закон та Бізнес, які мають контакти у Страсбурзі.
Порошенко звернувся до ЄСПЛ із прохання про застосування забезпечувальних заходів відповідно до статті 39 Регламенту Суду. Він просив Суд видати вказівки Уряду України щодо скасування санкцій на період розгляду його скарги. Однак Суд відхилив це клопотання. За поясненнями фахівців у галузі міжнародного права, забезпечувальні заходи у подібних випадках не застосовуються. Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ, такі клопотання задовольняються лише у виняткових обставинах, коли невжиття цих заходів призведе до того, що заявники опиняться перед реальним ризиком незворотної шкоди.
Санкції проти Порошенка були введені минулого місяця на основі указу Президента України від 12 лютого 2025 року № 81/2025 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Обмеження введені безстроково, зокрема через його зв'язки з Російською Федерацією.
За інформацією, яка циркулює у медіа, Порошенко під час перебування на посаді міністра закордонних справ здійснив дії, які експерти розцінюють як сприяння інтересам Росії. Зокрема, він нібито домовився з російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим у Москві, що суперечило рішенню Ради національної безпеки та оборони України. За висновками експертів, які проаналізували його діяльність на посаді міністра з 9 жовтня 2009 року по 11 березня 2010 року, його дії заклали основи для окупації Криму.
Експерти також зазначають, що у той період Порошенко мав значні економічні інтереси в Росії. Зокрема, він майже завершив угоду про придбання «Севморзаводу» і мав особисту зацікавленість у продовженні перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Криму для ремонту російських кораблів. За їхньою оцінкою, він тоді був тотально залежний від Росії у бізнесі та заробітках.
Експерти також наголошують, що Порошенко безпосередньо брав участь у процесах, які передували укладанню Харківських угод. Наслідки цих угод, на їхню думку, спричинили підрив обороноздатності України, втрату контролю над Чорноморським флотом, встановлення російського контролю над Автономною Республікою Крим та початок військової агресії проти України.
Порошенко активно брав участь в інформаційній та правовій легалізації Харківських угод, публічно називаючи їх «мистецтвом компромісу». Його перший візит у статусі міністра закордонних справ відбувся саме до Москви 23 жовтня 2009 року. Під час прес-конференції він заявив: «Я хотів би задекларувати цілком відповідально: Київ, як і Москва, не хочуть перегляду базових угод щодо Чорноморського флоту». Ця заява явно суперечила рішенню РНБОУ від 16 травня 2008 року «Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави», яке передбачало підготувати законопроект про припинення з 2017 року дії міжнародних договорів про тимчасове перебування Чорноморського флоту РФ на території України.
За наявною інформацією, у 2009–2010 роках Порошенко неодноразово отримував доповіді від Служби безпеки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони та Міністерства оборони про підривну діяльність Чорноморського флоту РФ проти України. Однак він не вжив жодних заходів щодо припинення цієї діяльності та захисту державних інтересів. Навпаки, у численних інтерв'ю він запевняв у вигідності підписання Харківських угод для України.
Експерти вважають, що таким чином Порошенко поширював російські наративи на шкоду державній та інформаційній безпеці України, надаючи допомогу Російській Федерації у проведенні підривної діяльності. Це, за їхньою оцінкою, сприяло укладанню Харківської угоди від 21 квітня 2010 року, яка продовжила перебування російського флоту в Криму на п'ять років та дозволила модернізацію російських військ і озброєння, які згодом були використані для окупації Автономної Республіки Крим та подальшого повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Експерти також звертають увагу на те, що Порошенко мав особистий матеріальний та економічний мотив для підтримки економічних відносин з Російською Федерацією. Порошенко вже є підозрюваним у державній зраді у справі про торгівлю з так званими «ЛНР» та «ДНР». Крім того, існує ще одна кримінальна справа, яка може стосуватися легалізації лідерів цих організацій під час підписання Мінських угод.