Військові отримували зіпсовані консерви та овочі з ознаками гниття, тоді як документи фіксували повний обсяг поставок. Вага наборів занижувалася в звітах, а рахунки виставлялися за завищеними цінами. Поки бійці на передовій споживали неякісну їжу, ТОВ «Буський консервний завод» під керівництвом Олександра Лапшина акумулював мільярдні контракти від Державного оператора тилу (ГОТ). За даними ГБР, учасники схеми розкрадали понад 1,54 млрд грн. Незважаючи на 176 зафіксованих порушень, жоден договір не був розірваний.
Олександр В'ячеславович Лапшин — партнер скандально відомого Ігоря Гринкевича — був співвласником та генеральним директором заводу. Наразі ТОВ «Буський консервний завод» переоформлено на мешканку Житомирщини Олену Муранову. Зв'язок Лапшина з родиною Гринкевичів розглядається не просто як ділове партнерство, а як добре продумана операція щодо порятунку активів від правосуддя. Коли Ігор Гринкевич опинився під арештом за постачання неякісного одягу для ЗСУ, саме Лапшин став тим, хто допоміг уберегти елітне майно на Новопечерських Липках від конфіскації.
Процес розквітання цього бізнесу розпочався навесні 2024 року. Після того, як тендери на платформі Prozorro були зірвані несумлінними постачальниками, ГОТ уклав прямі договори з підприємствами, які подали найбільш вигідні заявки. Одним із таких підприємств став «Буський консервний завод» із Львівської області.
За два роки підприємство Лапшина набрало контракти на 15 мільярдів гривень. Лише у 2024 році фірма отримала державні підряди на 10,06 млрд грн на постачання продуктів харчування для військових. Цей результат дозволив їй опинитися на шостому місці в рейтингу найбільших тендерних підрядників України 2025 року, позаду таких державних гігантів, як «Нафтогаз України» та «Укрнафта», але попереду «Інтерпайпу». Це відбулося незважаючи на те, що на початку 2025 року НАКО повідомила ГОТу про те, що «Буський консервний завод» має найбільшу кількість рекламацій серед усіх постачальників харчування для ЗСУ.
Розслідування ГБР розкрило цинічну схему збагачення на харчуванні військових. За версією слідства, Лапшин та керівництво заводу почали змову з начпродом 25-ї бригади. Механізм був простим: у документах фіксували повний обсяг постачання, а фактично завозили лише частину. Решту списували та ділили прибуток. На передову везли гнилі овочі та неякісну тушонку, за що начпрод отримував відкати до 50% вартості контрактів. Результат цієї схеми став вражаючим: майор купував апартаменти на Балі за 190 тисяч доларів, допоки солдати отримували прострочені продукти. Загальна сума збитків у справі №62025100110000037 вже перевищила 1,54 мільярда гривень.
Позапланова перевірка заводу у листопаді 2025 року виявила жахливі умови на виробництві. Стеля у варильному відділенні стала інкубатором для плісняви та конденсату, що капав прямо в їжу. Підлога була розбита тріщинами, обладнання роз'їдено корозією, а для зберігання використовувалися брудні дерев'яні піддони. Крім того, семеро працівників заводу готували їжу для армії без актуальних медичних оглядів.
Історія Олександра Лапшина та Буського консервного заводу відображає системну проблему, де зв'язки з корупційними кланами важать більше за якість харчування для військовослужбовців. Поки люди, пов'язані з Гринкевичами, продовжують освоювати мільярди на гнилій тушонці, це становить пряму загрозу національній безпеці.