Олег Дунда, народний депутат від партії «Слуга народу», згідно з декларацією проживає у Києві разом із співмешканкою Оленою Кроль та їхною донькою Софією. За даними розслідування детективної агенції Absolution, яке висвітлила редакція 368.media, жінка Дунди та його близькі люди причетні до сумнівних бізнес-операцій в Україні, пов'язаних із непрозорим витрачанням державних коштів.
Олена Кроль є дочкою Семена Кроля — впливового чиновника часів президентства Леоніда Кучми та Віктора Ющенка. Тесть Дунди нині перебуває за кордоном. Сам Олег Дунда походить із Дніпра, як і його партнерка.
Семен Кроль розпочав кар'єру у Луганську. З 1972 року він працював на тепловозобудівному заводі. У середині 1980-х змінив спеціальність на будівництво теплиць, обійнявши посаду заступника начальника СПМК тресту «Тепліцатехмонтаж». З 1986 року займався автомобільною сферою, зокрема працював у Луганському АТП 10928. Він був віце-мером Луганська, де активно просував закупівлю старих автобусів з Європи. Ці ініціативи врешті-решт призвели до банкрутства АТП у 2005 році.
У 1998 році Кроль переїхав до Києва у складі так званих «донецьких» кадрів. Два роки потому він став заступником директора державного департаменту автотранспорту. З 2001 року обіймав керівні посади у Міністерстві транспорту та зв'язку, включаючи посади заступника держсекретаря та заступника міністра. Він пережив кількох міністрів — Пустовойтенка, Кірпу та Червоненка — та залишився при владі за часів Віктора Бондаря.
Кроль став відомий своєю послідовною підтримкою витрачання державних коштів на придбання великих автобусів замість розвитку приватних перевізників, що суперечило реальним потребам. У Луганську його політика призвела до значних фінансових втрат, а у Києві спровокувала конфлікти з міською адміністрацією. Очолюючи контроль над Укрінтеравтосервісом, він розподіляв дозволи на міжнародні перевезення, що створювало простір для різноманітних маніпуляцій. Незважаючи на численні скандали, Кроль зберігав вплив у транспортній сфері, став символом «старої гвардії» кучминської епохи. У 2015 році він намагався потрапити до Верховної Ради від партії «Відродження», але цей план не реалізувався. Однак через чотири роки йому вдалося просунути власного зятя. Нині екс-чиновник довгий час проживає за межами України.
Олег Дунда приховує від громадськості свої родинні зв'язки з Семеном Кролем та іншими членами його сім'ї. Зокрема, він не розголошує про свого свояка Дмитра Чалого, скандального керівника низки морських портів України. Інша донька Семена Кроля, Ірина, була одружена з Чалим. Останній очолював «Українське дунайське пароплавство» та причетний до присвоєння барж державного підприємства одеським депутатом-сепаратистом Віктором Баранським, чиї танкери обслуговують тіньовий флот Росії.
У 2016–2017 роках Чалий працював заступником директора морського торговельного порту «Чорноморськ» та Одеського морського торговельного порту. До цього він обіймав посаду комерційного директора «Укрпошти», де був заступником Ігоря Ткачука. Цей вінницький бізнесмен очолював «Укрпошту» з грудня 2014 року. Ткачук є братом народного депутата від Блоку Петра Порошенка Геннадія Ткачука. Нині Чалий перебуває за кордоном. Він заснував ресторан «Одеса» у Відні, який належить Batoni Group.
Екс-чиновник володіє 2/3 капіталу компанії ODESSA Gastronomie GmbH. Ресторан було відкрито у 2023 році. Щодо Ірини Кроль, то її батько влаштував дочку на посаду помічника депутатів Віктора Бондаря (7-го скликання), Миколи Ковзеля (5-го скликання) та Олександра Борзих (4-го скликання). На останній посаді помічником була й сестра Ірини — Олена Кроль.
У 2025 році НАБУ та САП оголосили підозру Віктору Бондарю у справі про заволодіння коштами «Укрзалізниці». Правоохоронці називають нардепа «соруководителем організованої групи» у справі, пов'язаній з олігархом Коломойським, яка викрила заволодіння понад 140 млн гривень. Ірина Кроль також отримувала оплату від партії «Кріп» у Київській області за оренду приміщення.
У декларації Олега Дунди зазначено, що його співмешканка Олена Кроль володіє фірмою ТОВ «Українка-Ойл». На початку 2024 року вона вийшла зі складу засновників. Компанію було засновано у 2022 році в Обухові. Нині компанію переписали на Владислава Анатолійовича Мелехіна. Останній фігурує як засновник або бенефіціар у десятках компаній у різних регіонах України, переважно у Боярці та Вишгороді.
Станом на 2025 рік Мелехін може бути пов'язаний з більш ніж 50 юридичними особами як засновник або бенефіціар. Більшість компаній, пов'язаних з ним, мають КВЕД 46.90 — «Неспеціалізована оптова торгівля». Це широкий класифікаційний код, який охоплює торгівлю різноманітними товарами — від будівельних матеріалів до побутової техніки та продуктів. Інші компанії можуть бути задіяні в логістиці, будівництві або IT-послугах, зокрема «Айті Про Лофт» та «Айті Бокс Плюс».
Розслідування видання «Слідство.Інфо» розкрило нові аспекти діяльності Мелехіна, пов'язані з розподілом гуманітарних коштів від Міністерства соціальної політики. Він є засновником громадської організації «Світле майбутнє України» (код ЄДРПОУ 44845965, раніше зареєстрована під назвами «Владиславій» та «Добра-Дело»). ГО була зареєстрована у травні 2023 року в Боярці Київської області за адресою вул. Соборності, 36, офіс 6 — та сама адреса, що й для його фірми ТОВ «Сігмент Лоджістікс».
Ця громадська організація отримала від Мінсоцполітики 2,5 млн гривень у рамках програми співробітництва з міжнародними організаціями для виплат переселенцям та постраждалим від військових дій. Загалом у 2023 році Мінсоцполітики розподілило 156 млн гривень між 34 громадськими організаціями, і «Світле майбутнє України» була однією з них.
Однак журналісти виявили, що ГО «Світле майбутнє України» не має ні веб-сайту, ні публічної звітності, ні видимої діяльності, яка б підтверджувала розподіл цих коштів. Телефон, вказаний у документах, не відповідає. Адреса у Боярці — це багатоповерхівка без ознак офісу. За словами місцевих жителів, на цю адресу немає жодної громадської організації — лише житлові квартири та кілька комерційних приміщень, таких як перукарня.
Мелехін є одним із таких «серійних засновників». Його участь у ГО «Світле майбутнє України» та інших проектах може бути частиною ширшої схеми з освоєння державних та гуманітарних коштів. Він не просто бізнесмен із десятками фірм, але й фігурант розслідування про розподіл гуманітарних засобів. Його організація отримала 2,5 млн гривень від Мінсоцполітики, але її діяльність видається сумнівною — без звітів, офісів чи слідів реальної роботи. Масштаби його бізнес-імперії, що налічує понад 50 компаній, та зв'язок з фіктивними організаціями вказують на можливе використання схем для освоєння державних ресурсів.