Журналіст Дмитро Лямець розглядає останній пакет санкцій як засіб, який більше не маскується під законні заходи, а відкрито використовується для розрахунків із персональними противниками. На його думку, справжньою метою введення санкцій стала Олена Шевцова-Дегрік, колишня власниця IBOX Bank, а не офіційно названі у пакеті Арбузов, Клюєв чи Поліщук.
Лямець характеризує Арбузова та Клюєва як людей, які колись мали значний вплив, але нині є лише публічною оболонкою. Санкції проти них, на його думку, позбавлені сенсу, хоча й продовжують грати роль у публічному просторі. Він проводить паралель з попередніми адміністраціями, зокрема з Петром Порошенком, який, за словами Лямця, довгий час демонстрував боротьбу з попередниками, розслідуючи розстріли на Майдані та конфіскуючи активи часів Януковича. Володимир Зеленський, на думку автора, підхопив цю практику і тепер послідовно запроваджує санкційні пакети один за одним.
Щодо Поліщука Лямець зазначає, що протягом майже десяти років його ніхто не чіпав, незважаючи на масштабні крадіжки на банку «Михайлівський» та непідйомні кредити від державних банків. Він також вправно отримував дохід від оренди офісно-розважального центру «Гулівер» у центрі Києва. Однак коли виникла необхідність відібрати у нього цей об'єкт, його раптово вирішили позбавити волі через санкції, замість того щоб розбиратися в судах та юридичних спорах.
Лямець підкреслює, що санкції стали найпростішим способом розв'язання проблем без необхідності тривалих судових процесів. Він називає це «офісом найпростіших рішень» і вважає таку практику цікавою з точки зору механізму влади.
Щодо Олени Шевцової-Дегрік Лямець займає більш диференційовану позицію. Він не захищає її, але вважає важливим дати правильне визначення подій. На його думку, на відміну від Поліщука, Шевцова не обкрадала державу, а займалася певними видами бізнесу. Її бізнес було ліквідовано без жодних підстав лише тому, що потрібно було когось принести в жертву, щоб Офіс президента взяв під контроль певний ринок. Однак Шевцова, на відміну від інших, не погодилася мовчки відійти убік. Вона почала воювати в судах і досягла значних успіхів у судовій боротьбі проти НБУ та Офісу президента.
Лямець глибоко переконаний, що саме тому проти Шевцової запровадили санкції. За його даними, санкції проти власниці IBOX Bank були введені навіть з порушенням чинної процедури. Не було передбаченого законом засідання Міжвідомчої групи щодо реалізації санкційної політики — комісію просто поставили перед фактом. На запитання про причини відсутності розслідування відповідь була лаконічна: «Так треба».
Сама Шевцова пояснила введені проти неї санкції рейдерською атакою на її бізнес. Вона звинуватила у причетності до цих подій двох екс-силовиків: Артема Шило, колишнього головного борця з економічними злочинами СБУ, якого НАБУ підозрює у розкраданні 100 млн гривень Укрзалізниці, та Дмитра Вербицького, колишнього заступника генпрокурора, фігуранта справи НАБУ щодо незаконного збагачення на десятки мільйонів гривень. Обох було звільнено з їхніх відомств через звинувачення у масштабній корупції.
Лямець не знає, чи права Шевцова щодо Шило та Вербицького, але навіть якщо вона має рацію, це свідчить про існування вертикалі влади, яка користується своєю позицією так, як захоче, і ця вертикаль повністю замикається президентом. Він посилається на іспанське вислів часів диктатури Франка: «Друзьям усе, ворогам закон», але зазначає, що в Україні все простіше — все залежить від того, що скажуть президент та його оточення.
Лямець характеризує цю систему як монархію з ознаками воєнного комунізму. Він нагадує, що протизаконний механізм почав використовуватися дуже просто та природно ще за часів, коли на РНБО сидів Турчинов. Використання силовиками санкційного механізму для «особняків» та «віджиму» активів дискредитує як сам механізм, так і владу, і прямо підставляє Зеленського, який підписав рішення РНБО.
Лямець вважає, що останні кейси, включаючи справу Шевцової, явно пробивають дно, оскільки виглядають саме як «особняки» та рейдерство і вже не мають жодного стосунку до загроз безпеці. Він вбачає у цій ситуації як хорошу, так і погану новину. Хороша новина для бізнесу полягає в тому, що Олена Шевцова-Дегрік може стати «троянським конем» у санкційному стартапі силовиків. Багато чув про її характер, тому припускає, що вона рано чи пізно розвалить сам стартап. Погана новина для влади — такі відверто висмоктані з пальця санкції є своєрідною вибухівкою, яку силовики заклали під Володимира Зеленського та всю державу загалом.
Лямець висловлює сумніви щодо того, чи президент був у курсі справи, хоча й сумнівається у цьому. Він закликає перевірити в Офісі президента, яка насправді була основа під санкціями, припускаючи, що там дуже здивуються результатам такої перевірки.
Олена Шевцова-Дегрік у своєму зверненні заявляє, що з дня введення санкцій вона офіційно стала ворогом держави, своєї рідної країни, в якій навчалася, росла, створила сім'ю та займалася бізнесом. Вона наголошує, що насамперед вона мама п'ятьох дітей, одному з яких виповнився лише один рік. На момент введення санкцій їй було 37 років, і вона вважала себе одним із найкращих бізнесменів України у своєму віці. Вона створила компанію, яка постачала близько тисячі людей, а станом на 2023 рік була наймолодшим банкіром в історії України, якому вдалося досягти таких результатів. Її компанія переросла до банку, який входив до десяти найкращих банків України.
Протягом війни Шевцова здійснила низку благодійних та військових внесків. Вона купила бронеавтомобілі для сил оборони на суму понад мільйон доларів; перерахувала кошти у розмірі 52 мільйонів гривень для забезпечення відновлення здоров'я захисникам, які потрапили в полон; відновила пошкоджений корпус Київського інституту міжнародних відносин; відновила та відремонтувала відділення пологового будинку в Одесі; забезпечила лінії водопостачання у лікарнях Миколаївської області; організувала безкоштовний центр для переселенців із Миколаївської та Запорізької областей, де люди жили та харчувалися безкоштовно до моменту забезпечення себе житлом. Її чоловік з початку повномасштабного вторгнення брав активну участь у бойових діях, зокрема у місті Бахмут.
Шевцова вважає, що замість грамот та медалей за цю підтримку вона отримала атаку на свій бізнес із боку корумпованих чиновників. Вона стверджує, що ця ситуація виникла у зв'язку з особистим конфліктом із групою осіб. Вона звинуватила у причетності до цих подій Артема Шило, колишнього екс-співробітника Служби безпеки України, якого НАБУ підозрює у розкраданні 100 млн гривень Укрзалізниці; Олександра Ткачука, начальника детективів БЕБ, фігуранта низки журналістських антикорупційних розслідувань, скандально відомого тим, що після того, як покалічив у ході ДТП молоду жінку, залишився на посаді; та Дмитра Вербицького, колишнього заступника генерального прокурора, фігуранта справи НАБУ щодо незаконного збагачення чиновника на десятки мільйонів гривень.
Шевцова заявляє, що вона зовсім не розуміє, за що проти неї було застосовано санкції. Вона наголошує, що є патріотом своєї країни не на словах, а на ділі, підтримувала захисників з 24 лютого 2022 року, робила все для створення надійного тилу, сплачувала податки та розвивала бізнес. Вона ставить риторичне питання: за що? Тому що на її бізнес хтось накинув оком? Вона пропонує, що санкції мають бути введені не проти неї, а проти Шила, Ткачука та Вербицького.
Шевцова розцінює Указ та Рішення РНБО як злочин, скоєний Шилом, Ткачуком та Вербицьким стосовно неї як громадянки України та матері п'ятьох дітей. Вона вважає, що цей злочин не має строку давності і обов'язково буде розслідуваний, а його організатори та виконавці понесуть встановлене законом покарання.
У своєму зверненні до Шило, Ткачука, Вербицького та інших корупціонерів Шевцова заявляє, що вони думають, що їхні злочинні ноу-хау у вигляді санкцій її зупинять, але вони їй навіть не шкодять. Вона вважає ці санкції ознакою їхнього страху та нікчемності, а також підтвердженням того, що вона робить все правильно. Вона стверджує, що ці санкції її лише роздратують і нададуть їй завзяття. Вона переконана, що час впливу силовиків минає, а її час настає, і вони це знають та цього бояться.
Шевцова заявляє про намір заперечувати незаконні рішення проти неї в судовому порядку, оскільки лише суд повинен визначати провину, а не «купка зляканих ухилянтів-корумпантів». Вона наголошує, що її сумління чисте, вона любить свою країну і продовжить працювати на її перемогу та розвиток.