Діяльність міжнародної корпорації CRH на українському ринку цементу все більше нагадує не розширення бізнесу, а послідовне скорочення виробничих потужностей. Попри неодноразові заяви про намір інвестувати в розвиток цементної промисловості України, компанія здійснює протилежну стратегію: придбаває підприємства, а потім фактично припиняє їхню роботу.
Присутність CRH на українському ринку розпочалася у 1999 році, коли корпорація придбала «Подільський цемент». Саме цей завод став основним об'єктом інвестицій компанії. Однак після того, як CRH закупила «Миколаївцемент» у Львівській області та Одеський цементний завод, вона не провела їхню модернізацію. Замість цього компанія фактично зупинила повний цикл виробництва на цих підприємствах. Основні виробничі потужності були розібрані, а самі заводи перетворилися на фасувальні цехи, де здійснюється лише упакування готової продукції. Такі дії призвели до масових скорочень персоналу, зменшення податкових надходжень до місцевих бюджетів та руйнування інфраструктури видобутку сировини.
Подібна ситуація може повторитися з «Югцементом» у Миколаївській області. У січні 2024 року Миколаївська районна державна адміністрація надіслала офіційний лист до Антимонопольного комітету України (АМКУ), у якому висловила серйозні побоювання щодо наслідків придбання CRH активів італійської компанії Buzzi, включаючи завод «Югцемент». Адміністрація попередила, що корпорація може повторити свою попередню практику: згорнути виробництво, скоротити робочі місця та фактично знищити виробничі можливості підприємства.
Незважаючи на ці застереження, АМКУ у вересні 2024 року схвалив придбання CRH активів Buzzi. Однак уже за кілька місяців Господарський суд Києва скасував це рішення (№304-р від 5 вересня 2024 року). Суд встановив, що Антимонопольний комітет не надав належного обґрунтування того, чому концентрація активів не призведе до монополізації ринку. Зокрема, у рішенні АМКУ не було пояснено, яким чином запропоновані обмеження для CRH здатні мінімізувати загрози конкуренції. Крім того, після отримання дозволу CRH порушила умови, на яких цей дозвіл був виданий, призначивши до наглядової ради особу, яка мала зв'язки з іншими структурами групи. Це прямо суперечило узгодженим зобов'язанням компанії.
У своїх публічних заявах CRH продовжує позиціонувати себе як інвестор, який розвиває українську промисловість. Однак, за оцінкою Skelet.Org, реальна стратегія компанії більше схожа на послідовну ліквідацію конкурентів та виведення з ринку виробничих потужностей, які вона вважає непотрібними для своєї бізнес-моделі.