Олександр Маріковський, народний депутат від партії «Слуга народу», отримує значні суми з державного бюджету за послуги моніторингу телемарафону та засобів масової інформації. Щороку обсяги державних закупівель послуг його компаній зростають, що, за твердженням нардепа, необхідно для своєчасного реагування на критику та контролю репутації. Однак сам політик став фігурантом кримінального провадження через недостовірне декларування майна.
НАБУ та САП встановили, що Маріковський вказав у декларації біткоїни на мільйони гривень, якими насправді не володів. Вищий антикорупційний суд закрив справу 17 квітня 2024 року через закінчення терміну давності притягнення до кримінальної відповідальності. Таким чином, нардеп фактично уникнув покарання. Мінулого року він визнав помилку у Facebook, зазначивши, що у 2020 році були допущені значні помилки у декларації. У своїх останніх деклараціях криптоактивів він більше не вказує.
При цьому матеріальний стан політика постійно зростає. Ще до повномасштабної війни, у 2021 році, Маріковський придбав будинок площею 163,3 кв. м в елітному котеджному містечку Green Wood Club у Козині, передмісті столиці. За офіційною декларацією, будинок коштував 4,5 млн грн, хоча мінімальна вартість подібних будинків у цьому комплексі становить від 16,7 млн грн. Будинок являє собою двоповерхову будівлю з чотирма спальнями та двома санвузлами, що є одним із найбюджетніших варіантів планування у цьому котеджному містечку.
У травні 2024 року на дружину нардепа Наталю оформили новий Volkswagen ID6 2023 року випуску. Вартість автомобіля у декларації не вказана, проте на спеціалізованих майданчиках такі машини продають за ціною від 30 тисяч доларів.
Щодо криптовалюти, то кілька років тому Маріковський задекларував 32 біткоїни, які нібито отримав у 2019 році (за поточним курсом їх можна було б продати за 2,4 млн доларів). Ця криптовалюта могла б пояснити походження його статків. Однак перевірка правоохоронців показала, що нардеп вказав на чужий гаманець, до якого не мав жодного відношення. За заявою НАБУ та САП, криптовалютний гаманець, зазначений у декларації, насправді йому ніколи не належав, а транзакції з придбання цієї криптовалюти здійснювалися громадянами іншої держави, які не мають жодного зв'язку з суб'єктом декларування.
Офіційні доходи Маріковського залишаються помірними. Мінулого року його середня місячна зарплата становила 62,2 тис. грн, дружина отримала за рік 23 тис. грн соцвиплати. Крім того, вона щомісячно заробляла 154,5 тис. грн як фізична особа-підприємець та отримала фінансову допомогу від двох іноземців на загальну суму 414 тис. грн. У декларації за минулий рік політик показав два кредити та фактично відсутність заощаджень, грошові активи становлять менше 6 тис. грн.
Компанії Маріковського професійно стежать за ЗМІ та готують звіти органам влади. Деякі його товариства, судячи з даних YouControl, існують виключно за рахунок державних замовлень. Наприклад, ТОВ «Медіатека», де Маріковський є бенефіціаром, у 2024 році мало загальні доходи 10,1 млн грн, при цьому державні закупівлі склали 9,1 млн грн. Цього року обсяг закупівель може бути значно більшим.
Лише державне підприємство «Центр захисту інформаційного простору України» вже замовило послуги «Медіатеки» на 12,2 млн грн. Це цікаво порівняти з попередніми роками: ще 5 років тому це держпідприємство за фактично такі ж послуги сплачувало компанії нардепа лише 720 тис. грн.
Йдеться про «Комплекс послуг з моніторингу засобів масової інформації». За 12 млн грн компанія Маріковського активно моніторитиме українські ЗМІ. У договорі передбачено, що компанія стежитиме за 10 телевізійними каналами, 50 друкованими ЗМІ та не менше 1000 інтернет-ресурсів. Окремо також платитимуть за «тижневий звіт ЗМІ та соціальних медіа національного телемарафону» — на це договором передбачено 258 тисяч гривень. Державний Центр захисту інформаційного простору України належить Міністерству культури та стратегічних комунікацій.
У 2025 році «Медіатека» вже встигла виграти тендер на «інформаційні послуги зі збирання та аналізу даних у ЗМІ» на 240 тис. грн від Центру гуманітарного розмінування, який підпорядковується Кабміну. За ці гроші нещодавно створена державна організація щотижня отримуватиме звіт зі згадками про Центр або про розмінування. Судячи з договору, ця публікація має увійти до моніторингу, який отримає Центр гуманітарного розмінування.
При аналізі останніх тендерів, у яких брала участь «Медіатека», виявляється, що логіка державних закупівель часто порушується. Зазвичай аукціон проходить за таким принципом: розпорядник коштів встановлює максимальну вартість, а учасники пропонують вигідніші умови. Державний тендер має виграти той, хто за таку саму послугу запропонував найнижчу ціну.
Однак у тендерах «Медіатеки» ця логіка часто не дотримується. Наприклад, у тендері від Центру гуманітарного розмінування взяли участь два учасники: ТОВ «Сіфт» та «Медіатека». «Сіфт» запропонував найкращу ціну, але перемогу все одно віддали «Медіатеці». Причина — довідки, надані «Сіфтом», відрізнялися від форми, наведеної в тендерній документації.
Торік у лютому «Медіатека» виграла тендер у державної компанії «Укренерго» на 703,3 тис. грн. При цьому її конкурент, компанія «Семантрум», пропонувала надати такі ж послуги моніторингу у ЗМІ лише за 478 тис. грн. Пропозиція була відхилена через те, що замовнику не сподобався приклад звіту. За словами у документах, він «не містить загального огляду інформаційного поля за тиждень. Він складає дайджест матеріалів на тему, який представлений у вигляді списку з цифровими даними. По-перше, це ускладнює сприйняття та прочитання звіту. По-друге, не дає можливості сприйняти інформацію узагальнено».
Щоправда, в деяких тендерах, у яких брала участь «Медіатека», все ж таки перемогу отримувала найвигідніша пропозиція. Наприклад, в аукціоні «Укрзалізниці» виграло ТОВ «Свіфт», яке запропонувало моніторинг за 240 тис. грн, тоді як «Медіатека» пропонувала надати ці послуги за 411 тис. грн.
Найчастіше «Медіатека» пропонувала найбільші ціни. При цьому у тендерах від Центру захисту інформаційного простору України «Медіатека» була єдиним учасником, тому конкуренції взагалі не було.
Анонімно поговоривши з керівниками комунікацій кількох держорганів, виявилося, що для моніторингу ЗМІ вони використовують сервіс «цибулями», при цьому громіздку аналітику не замовляють. Така послуга коштує менше, ніж платять компанії нардепа. Більше того, ще нещодавно за це платили USAID. Компанія нардепа майже завжди пропонує найдорожчі послуги, і все одно виграє тендери.
Кожен орган державної влади має співробітників, які займаються комунікацією зі ЗМІ і відстежують згадки про них як у соцмережах, так і в медіа. Крім того, на ринку є кілька IT-продуктів, які допомагають відстежувати згадки у соцмережах та ЗМІ за відносно невелику плату у форматі передплати. Таким чином, витрачання понад 12 млн бюджетних гривень на моніторинг ЗМІ владою викликає питання щодо доцільності таких видатків.