Оксана Царевич, суддя Печерського районного суду Києва, відома як символ політично мотивованого кривосуддя. Під час Революції гідності вона засудила близько десяти невинних водіїв на підставі сфальсифікованих поліцейських рапортів за участь у протестних акціях, зокрема в автопробігу у Межигір'ї. Незважаючи на це, вона зберегла свою посаду завдяки рішенню Верховного Суду, який скасував наказ Президента про її звільнення.
Царєвич так і не завершила кваліфікування за старою процедурою, яка розпочалася у 2016 році. Коли новий склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) у жовтні 2023 року відновив оцінку судді за новою процедурою, Царевич стверджувала, що комісія повинна прийняти рішення за старою, простішою схемою — виключно на основі матеріалів дев'ятирічної давності. Верховний Суд підтримав цю позицію. Однак таке рішення видається сумнівним, оскільки первісне кваліфікування не було завершено, а лише оголошена перерва для додаткового вивчення досьє Царевич. Це не виключало можливості збирати та аналізувати нову інформацію про суддю.
Після рішення Верховного Суду заступник голови ВККС Олексій Омелян подав запити на інформацію про саму Царевич, її близьких та її колишнього чоловіка. Царевич розцінила ці запити як злочин, стверджуючи, що Вища кваліфікаційна комісія суддів навмисне не виконує судове рішення. Її скарга до Державного бюро розслідувань (ДБР) стала підставою для відкриття кримінального провадження щодо Омеляна, проведення обшуків у ВККС та допитів її членів.
Дані з державних реєстрів становлять основу досьє на суддю для оцінки його чесноти. Тому запити Омеляна щодо збору інформації про осіб, пов'язаних із Царевич, є звичною практикою та навіть обов'язком членів ВККС. Неблагочестиві судді розробили численні схеми приховування незаконно набутого майна, включаючи фіктивні розлучення, за допомогою яких вони виводять своїх чоловіків чи дружин із категорії близьких осіб. ВККС зобов'язана перевіряти всю інформацію, яка може свідчити про неблагочестя судді, включаючи випадки, коли суддя оформляє майно на імена нібито колишніх партнерів.
У березні 2025 року ДБР відкрило шість кримінальних проваджень проти членів ВККС: Олексія Омеляна, Романа Сабодаша, Руслана Мельника та Володимира Луганського. Всі ці провадження зареєстровані на надуманих підставах з очевидною метою зірвати процедури оцінки суддів.
Активність слідчих безпосередньо пов'язана з порядком денним ВККС на березень 2025 року. Саме тоді мало відбутися тестування суддів Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка та Євгена Аблова, а також суддів Печерського районного суду Києва Сергія Вовка, Руслана Козлова, Віктора Кіцюка та Христини Костянтинової. Крім Царевич, заяви до ДБР подали політик Максим Бужанський, який розповсюджує російські наративи, та Інна Отрош-молодша, одіозна екс-суддя, яку звільнила Вища рада правосуддя за рекомендацією ВККС. Цікаво, що мати Отрош керувала Печерським районним судом Києва у період, коли Царевич та інші судді цього суду виносили свавільні рішення проти активістів на замовлення Януковича.
ДБР також провело обшуки у приміщеннях ВККС на підставі звернення суддів Окружного адміністративного суду Києва. Причиною стало ймовірне втручання в інформаційні системи органу під час оцінки суддів ОАСК та Печерського районного суду Києва влітку 2024 року. Представники органів правопорядку, очевидно, намагаються заблокувати процедури оцінки та залякати членів ВККС.
Печерський районний суд Києва активно сприяє цим зусиллям, дозволяючи проводити обшуки та слідчі дії. Значну роль у цій взаємодії відіграє Верховний Суд, який уже двічі рятував Царевич від відповідальності. Сформувалася шкідлива тенденція: неблагочестиві судді, щоб уникнути відповідальності та зберегти свої посади, звертаються до Верховного Суду за захистом. За попередніми рішеннями, він послідовно стає на бік неблагочестивих суддів. Таким чином, за допомогою ДБР та рішень Верховного Суду представники судової мафії намагаються зірвати очищення суддівського корпусу від неблагочестивих, включаючи суддів Майдану, та зберегти їм посади з усіма пов'язаними привілеями.