Видання БізнесЦензор провело розслідування щодо обсягів невиконаних контрактів на постачання зброї для Міністерства оборони України. За даними, які отримало видання від Міноборони, станом на 13 березня 2025 року простроченої дебіторської заборгованості за контрактами на закупівлю озброєння накопичилося 58 млрд гривень. На початок 2024 року ця сума становила 39,6 млрд гривень, а на 1 січня 2025 року — 45 млрд гривень. Таким чином, борг постачальників зброї зріс на 13 млрд гривень протягом першого квартала 2025 року.
За інформацією джерел у Міністерстві фінансів, обсяг так званої безнадійної заборгованості Міноборони, тобто коштів за контрактами, де вже не очікується постачання озброєння, сягає 50 млрд гривень. Однак у самому Міноборони під час розмови з виданням зазначили, що не оперують таким поняттям, як «безнадійна заборгованість».
На початку березня Громадська організація «Центр протидії корупції» звернулася до Міноборони із запитом про загальну суму позовів, поданих міністерством проти недобросовісних постачальників, та обсяги реально сплачених штрафів за зірвані контракти. Зазвичай постачальник, який порушив термін поставки, повинен сплатити пеню. Якщо він не робить цього добровільно, замовник звертається до суду для примусового стягнення заборгованості. Міноборона відповіла, що не володіє такою інформацією та що відповідь «вимагає створення нової інформації шляхом аналітичної роботи».
Однак на депутатський запит Анастасії Радиної від партії «Слуга народу» Міноборона все ж надала дані. Станом на 1 січня 2025 року штрафи та відсотки за порушення графіків постачання з початку повномасштабної війни нараховано на 18,5 млрд гривень. З цієї суми реально сплачено лише 4 відсотки, або 742 млн гривень. За інформацією Міноборони, станом на 1 лютого 2025 року загальна сума, сплачена за контрактами на постачання озброєння, терміни яких давно минули, а зброя не була поставлена, становить 51,36 млрд гривень. Ця цифра не включає нараховані 18,5 млрд гривень штрафів.
Більшість цієї заборгованості сформувалася до створення в Міноборони Агентства оборонних закупівель, тобто до літа 2023 року. На початку повномасштабного вторгнення у Міноборони не існувало спеціального агентства для закупівель — постачанням займався внутрішній Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки. За перші два роки повномасштабної війни Міноборона витратила на укладання збройних контрактів 403,66 млрд гривень. Загальна вартість неотриманої зброї за контрактами 2022–2023 років становить 72 млрд гривень, згідно з відповіддю Міноборони.
«Центр протидії корупції» зазначає, що якщо за зброю заплатили кілька місяців або рік тому, така заборгованість є природною, оскільки цикл виробництва озброєння може тривати до року. Однак коли зброю для країни, в якій тривала інтенсивна війна, не постачають уже кілька років, виникає питання щодо причин таких затримок. Рішення про продовження контрактів із тим чи іншим постачальником приймає міністр оборони на основі рекомендацій торгово-промислових палат. «В результаті маємо таку ситуацію: кошти виведені з Міноборони як передоплата; фронт залишається без зброї, а постачальники уникають сплати штрафів», — наголошують у ЦПК.
Наприкінці 2024 року стало відомо про перекидання 23 млрд гривень з бюджету Міноборони на Державну прикордонну службу для закупівлі озброєння у польської компанії-посередника Lechmar. Цій фірмі за контрактом сплатили 100 відсотків авансу за майбутнє постачання снарядів, незважаючи на те, що Агентство оборонних закупівель мало негативний досвід роботи з цією компанією. У 2023 році АОЗ уклала з Lechmar контракт на постачання снарядів на 70,6 млн євро, які фірма не поставила. На щастя, Агентство працювало з поляками на умовах післяплати, тому не втратило жодних коштів на цьому контракті.
За інформацією журналістів Юрія Ніколова та Марини Ансифорової, Lechmar зірвала графік поставок для АОЗ нібито через проблеми з підривниками для снарядів. Через деякий час фірма повідомила, що продала снаряди іншому покупцю та розірвала контракт з Агентством. Протягом 2023–2024 років Lechmar ще чотири рази надсилала АОЗ комерційні пропозиції, Агентство зверталося до фірми за уточненнями, але Lechmar не відповідала. Тому особливо дивно, що у листопаді 2024 року міністр оборони Рустем Умеров попросив уряд забрати з бюджету Міноборони 23 млрд гривень та передати їх Державній прикордонній службі для виплат за контрактом Lechmar.
Прикордонники напередодні отримали комерційну пропозицію від цієї польської фірми на постачання мін та снарядів вартістю до 100 млрд гривень. Цей обсяг можна порівняти з разовими поставками озброєння зі США минулих років. АОЗ на рахунках не мала такої суми, тому обмежилися 23 млрд гривень, які перебували в оперативному розпорядженні Агентства та були заплановані на інші контракти, які мало укласти до кінця року. За цими контрактами закупівлі проводили інспекцію на складах, а постачальники отримували експортні ліцензії. Однак ці гроші у АОЗ забрали та перенаправили на контракт Держприкордонслужби з Lechmar. 29 листопада уряд за поданням міністра оборони передав гроші прикордонникам, а наступного дня зранку вся сума пішла як 100-відсотковий аванс на рахунки польської фірми.
За оцінкою DT.ua, така схема суперечить усім нормам і практикам закупівель озброєння, що лежить на складах, а не знаходиться у виробництві. Коли зброя вже виготовлена та лежить на складах, немає проблеми її привезти та отримати оплату — достатньо лише символічного авансу. Якщо ж зброю тільки збираються виробляти, то справді потрібен більший аванс, але Lechmar позиціонується як класичний посередник без власного виробництва.
На початку грудня 2024 року Lechmar зареєструвала в Україні дочірню фірму «Лехмар Київ». Основними власниками є представники польської материнської компанії Марта Ковальчик та Анджей Пекала. Півтора відсотки статутного капіталу української фірми належить непублічним столичним підприємцям Сергію та Олегу Єрьоміну. За інформацією, яку наводять джерела, один із братів Єрьоміних нібито служив у СБУ, інший — у ГУР, і начебто керівник Держприкордонслужби Сергій Дейнеко знає обох особисто.
Закупівлями з цією фірмою зацікавився нардеп від партії «Голос» Ярослав Железняк, який надіслав на Держприкордонслужбу запит щодо контрактів з Lechmar. За отриманою ним інформацією, станом на 10 березня 2025 року дебіторська заборгованість за укладеними у 2024 році контрактами склала 26,58 млрд гривень, у тому числі з порушенням термінів постачання — 1,68 млрд гривень. Железняк отримав два підтвердження від фінансових служб в Україні про те, що 23 млрд гривень, які Lechmar отримала наприкінці 2024 року, — це насправді досить мала сума. За його інформацією, нещодавно з ініціативи посадової особи Міноборони на прикордонників з бюджету Агентства оборонних закупівель перекинуло 78 млрд гривень. «Міноборона перекидає 78 млрд гривень свого бюджету, який мав прозоро йти через Агентство, на прикордонників», — зазначив депутат.
Рішення забрати гроші Міноборони, вже законтрактовані Агентством оборонних закупівель, та передати прикордонникам ухвалили на Ставці верховного головнокомандувача, згодом Кабмін його реалізував. За інформацією Железняка, ініціатором перекидання коштів на закупівлю озброєння до Державної прикордонної служби був перший заступник Міністра оборони Іван Гаврилюк. Наразі Гаврилюк є новим членом наглядової ради Агентства оборонних закупівель. «Яка мотивація перекидати зі своєї структури на прикордонників, залишається лише здогадуватись. Чому бігали із СБУ і просили зробити це перекидання? 1,7 млрд гривень у нас під питанням. Чому немає жодної комунікації, немає жодної відповіді?» — дивується Ярослав Железняк.
Журналісти Юрій Ніколов та Марина Ансифорова знайшли зв'язок компанії Lechmar із сумнозвісним «Львівським арсеналом», який є фігурантом кримінальної справи з розкрадання 1,5 млрд гривень на снарядах, які так і не потрапили з Європи в Україну. Підозру отримали 5 осіб. Серед фігурантів — Олександр Лієв, екс-керівник Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міноборони. Обшуки також пройшли у чинного керівника цього департаменту Тоомаса Накхура та у директора «Львівського арсеналу» Юрія Збітнєва. Серед фігурантів справи також Олексій Хорошаєв, колишній працівник компанії-спецімпортера «Прогрес». Останнім часом Хорошаєв працював у приватній компанії Sevotech, яка мала поставити боєприпаси «Львівському арсеналу». Слідство вважає Хорошаєва організатором схеми розкрадання коштів на снарядах; його затримували в Чехії.
Співвласник «Лехмар Київ» Сергій Єрьомін має ще одну компанію — ТОВ «Спецекспоресурси», що спеціалізується на виробництві озброєння та боєприпасів. Ця компанія має спільного директора з «Лехмар Київ» — Костянтина Бучка. Єрьомін та Бучко також відзначені у «Благодійному фонді „Душа та серце з Україною!