Олександр Маркушин, мер міста Ірпінь, вже близько трьох місяців перебуває під домашнім арештом. До цього він провів понад тиждень у слідчому ізоляторі. Причиною його затримання стали звинувачення, висунуті забудовником Володимиром Карплюком, у організації незаконного виїзду за кордон. За словами адвоката Маркушина, йому загрожує максимальне покарання до семи років позбавлення волі за те, що офіційно кваліфікується як адміністративне правопорушення. Сам мер називає цю справу політичним замовленням, однак вона набула широкого розголосу не лише через питання про справедливість судової системи, але й тому, що Маркушин здобув репутацію відданого лідера громади під час оборони Ірпеня від російської агресії.
Наприкінці березня 2022 року, коли місто перебувало під інтенсивними атаками з кількох напрямків, Маркушин створив та очолив добровільне формування територіальної громади (ДФТО). Під час звернення до мешканців 4 березня він закликав усіх об'єднатися та взяти в руки зброю для захисту міста. Після того як російські військові були відкинуті від Ірпеня, командувач Сил територіальної оборони ЗСУ бригадний генерал Юрій Галушкін призначив Маркушина командиром цього формування. Дбати про ДФТО генерал доручив командиру військової частини А7299.
Протягом наступних місяців Маркушин особисто звертався до митних органів з проханнями про безмитне ввезення в Україну автомобілів для потреб формування. Однак розслідування, проведене NGL.media, виявило, що жоден із цих автомобілів так і не потрапив до військових. Замість цього вони, ймовірно, були розібрані на запчастини та розпродані. Журналісти встановили щонайменше п'ять таких автомобілів, включаючи преміум-клас.
Добровільні формування територіальних громад не мають статусу юридичної особи, тому не можуть безпосередньо отримувати гуманітарну допомогу. Як пояснює юрист Світлана Ільницька з адвокатського об'єднання «ЛІ партнерс», все фінансування та матеріальне забезпечення повинно надходити через військову частину, до якої прикріплено ДФТО, або через органи місцевого самоврядування. Саме ці структури мають поставити отримане майно на баланс, а потім передати його у користування ДФТО. Розпоряджатися таким майном, передавати його третім особам або використовувати з іншою метою забороняється. Маркушин, як мер і командир ДФТО, не міг цього не знати.
Перший випадок стосується кросовера преміум-класу Infiniti QX30. Місцевий житель Павло Мусієць подарував цей автомобіль ДФТО 10 серпня 2022 року, про що свідчить акт прийому-передачі з печаткою виконавчого комітету Ірпінської міськради на чолі з Маркушиним. Перший заступник командира ДФТО Сергій Глухоцький особисто засвідчив отримання Infiniti QX30 2017 року випуску. Військова частина А7299 надала цей документ NGL.media у відповідь на запит. Військові стверджують, що виявили його випадково під час перевірки ввезеної гуманітарної допомоги у митних відомостях.
Другий автомобіль, Infiniti QX50, був завезений Павлом Шевченком 25 серпня 2022 року, через два тижні після того, як ДФТО нібито отримало QX30. Щоб уникнути сплати мита, Маркушин написав лист тодішньому виконувачу обов'язків начальника Волинської митниці Миколі Татарчуку, засвідчивши, що Infiniti QX50 є гуманітарною допомогою і буде використаний для військових завдань та посилення захисту України. У листі Маркушин зазначив, що передати автомобіль має член ДФТО Василь Павлюк, також вказаний отримувачем у митній декларації. Однак реальним власником Infiniti QX50 виявився Павло Мусієць, про що свідчить свідоцтво власності, видане департаментом транспорту штату Пенсільванія. Це дозволяє припустити, що Павлюк і Мусієць є бізнес-партнерами.
Лист Маркушина зіграв свою роль — митники пропустили Infiniti QX50 як гуманітарну допомогу без сплати мита. Однак обіцяння мера про використання автомобіля для посилення захисту України залишилися на папері. Після перетину кордону автомобіль просто зник. NGL.media встановила, що завдяки листам Маркушина протягом кількох місяців 2022 року в Україну без сплати мита завезли щонайменше п'ять автомобілів, але жоден із них не потрапив до військових.
Командир військової частини А7299 підполковник Олексій Хорольський у відповідь на запит NGL.media повідомив, що не отримував жодного з п'яти ввезених автомобілів. Ні Ірпінська міськрада, ні місцева ДФТО також не бачили цих машин. Офіційні відповіді від Маркушина, який очолює обидві структури, підтвердили це. Однак мер так і не зміг пояснити, навіщо він клопотав перед митницею про ввезення автомобілів як гуманітарної допомоги для ДФТО і чому формування так і не отримало ці авто. Маркушин відмовився говорити з журналістами NGL.media.
Два згадані кросовери Infiniti QX30 та Infiniti QX50 журналісти знайшли за VIN-кодами на американському онлайн-аукціоні пошкоджених автомобілів після страхових випадків. Обидва були куплені наприкінці 2021 року. За оцінкою власника авторемонтного бізнесу Сергія К., ремонт лише видимих пошкоджень кожного автомобіля вимагав щонайменше чотирьох тисяч доларів. Доставка автомобіля з Америки коштує близько трьох тисяч доларів, тому загальні витрати на придбання, доставку та ремонт становлять суму, еквівалентну вартості ще одного автомобіля.
Це пояснює, чому волонтери, які займаються постачанням автомобілів для ЗСУ, як правило, не купують їх у США. За словами Святослава Літинського, учасника волонтерської ініціативи «Подорожуй. Кохай. Пікапи ганяй», у перший рік Великої війни машини найчастіше везли з Польщі, а пізніше з Німеччини, країн Балтії та Великобританії. Доставка коштує 400–600 євро за одну ніч, включаючи готель. Волонтери цієї ініціативи вже привезли понад три тисячи автомобілів для військ, але Літинський не нагадує, щоб серед них був хоч один Infiniti. На його думку, Infiniti дорога у ремонті, і хоча така машина могла б підійти для фронту, завжди потрібно враховувати ціну та практичність. Військові найчастіше просять пікапи, найпопулярніші марки — Nissan, Ford, Mitsubishi.
Власник авторемонтного бізнесу Сергій К. також вказує, що кросовери Infiniti — не найкращий вибір для фронту. Це преміум-клас, і їх недоцільно там використовувати. Потрібні витриваліші машини, щоб не виникало проблем із запчастинами, адже довго чекати на них дорого.
Довго чекати та дорого платити за запчастини доводиться й звичайним цивільним власникам Infiniti. Їх рятують народні умільці на кшталт Павла Мусійця та Василя Павлюка. Павло Мусієць давно займається скуповуванням автомобілів після аварій, спеціалізуючись переважно на Infiniti, які розбирає та продає по запчастинах. За даними Market Inside, лише протягом січня–березня 2022 року Мусієць завіз до України зі США щонайменше чотири автомобілі, два з них Infiniti. Абоненти записують його номер як «Розбір Інфініті Паша Ірпінь» або «Pavlo Musiets Запчастини Розбірка QX50».
Василь Павлюк також завозить до України пошкоджені Infiniti, які розбирають у його власному цеху в Ірпені. Це підтвердив його компаньйон Віктор Перехрестенко під час розмови з NGL.media. Перехрестенко також продає деталі з розібраних Infiniti у магазині в Бучі та на маркетплейсах Автопро та OLX. За його словами, до війни він працював разом з Павлюком та Мусійцем у розборці на їхній території, де було близько десяти автомобілів, завезених разом. Потім вони розійшлися, оскільки те, що розбирали в Ірпені, згоріло. Перехрестенко запевняє, що після вторгнення росіян не отримував від Павлюка чи Мусійця жодного авто і зараз працює окремо.
За оцінкою власника авторемонтного бізнесу, якщо ввезені як гуманітарна допомога Infiniti розібрати, можна виручити до десяти тисяч доларів з кожного автомобіля. Один двигун від такої машини можна продати за 2–3 тисячі доларів, коробку-автомат — від тисячи. Павло Мусієць та Василь Павлюк відмовилися підтвердити чи спростувати гіпотезу NGL.media про те, що гуманітарні авто, за які особисто клопотав мер Ірпеня, було розібрано та продано по запчастинах.
За даними митниці, крім Infiniti QX30 та Infiniti QX50, військова частина А7299 повинна була отримати ще три автомобілі, ввезені на прохання мера Ірпеня як гуманітарна допомога — Nissan Navara, Volkswagen Touran та Volkswagen Transporter. У всіх випадках Олександр Маркушин особисто звертався до митників. Відправником одного з цих автомобілів, Volkswagen Touran, у митній декларації вказано спілку українців з німецького Аусбургу Ukrainischer Verein Augsburg eV. Виконавчий директор цієї організації Катерина Матей була спантеличена питаннями NGL.media про зв'язок з ірпіньським ДФТО. Вона запевнила, що організація ніколи не відправляла автомобілі для військових, оскільки їхня діяльність є виключно гуманітарною, і згідно з німецьким законодавством вони не мають права надавати допомогу військовим.
П'ять автомобілів, безмитно ввезених до України на прохання Олександра Маркушина, просто зникли. Жоден із них так і не був зареєстрований у базі даних МВС — схоже, їх розібрали на запчастини. Ймовірно, таких автомобілів може бути набагато більше, однак Державна митна служба відмовилася надати NGL.media інформацію про всі автомобілі, ввезені як гуманітарна допомога для ірпіньського ДФТО.
Якщо факт продажу гуманітарної допомоги, навіть розбір автомобілів на запчастини, буде доведений і розмір збитків становитиме не менше 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (понад 435 тисяч гривень станом на 2022 рік), то такі дії мають кваліфікуватися за частиною 3 статті 201-2 Кримінального кодексу України як продаж гуманітарної допомоги під час воєнного стану. Це карається позбавленням волі від п'яти до семи років із конфіскацією майна. Якщо ж слідству не вдасться довести шкоду понад 435 тисяч гривень, справа може бути кваліфікована як шахрайство за статтею 190 ККУ, що в умовах воєнного стану може означати штраф від 68 до 136 тисяч гривень або позбавлення волі від трьох років.