Розслідування NGL.media та спортивного порталу Трибуна виявило складну мережу підприємців, пов'язаних із Сергієм Сєднєвим, начальником відділу зимових олімпійських видів спорту Мінмолодьспорту. Через цих осіб держава закуповує спортивне обладнання та екіпірування для національних збірних команд.
У центрі цієї мережі опинилася 64-річна Оксана Шперік із закарпатського Виноградова — теща Сєднєва. Донедавна вона не мала жодного стосунку до спортивного бізнесу, але у вересні 2020 року зареєструвалася підприємцем і невдовзі почала отримувати значні замовлення від «Укрспортзабезпечення». Спочатку вона перемогла у тендері на постачання лиж за 370 тис. грн, а через два тижні — на різноманітний інвентар для біатлону на 2,2 млн. грн.
Для отримання цих замовлень Шперік подала документи про досвід підприємництва. Однак розслідування показало, що угода, яку вона наводила як доказ досвіду, датована у її документах 21 вересня 2020 року, тоді як у системі Prozorro та у самого контрагента — «Регіонального центру зимових видів спорту» — вона датована 1 жовтня. Це означало, що на момент подання заявок на обидва тендери Шперік не могла підтвердити відповідний досвід. Незважаючи на це, її визнали переможцем і виплатили майже 2,6 млн. грн. В «Укрспортзабезпечення» стверджують, що не знали про «ймовірну недостовірність документів».
Протягом 2020 року Оксана Шперік отримала замовлення від «Укрспортзабезпечення» на загальну суму 4,4 млн. грн. Одночасно її зять Сергій Седнєв отримував зарплату від цієї ж установи та від Державного центру олімпійської підготовки з біатлону. Від останнього Шперік також почала отримувати замовлення у 2020 році, і сума договорів із нею становить понад 2 млн. грн. Договори підписував директор центру В'ячеслав Деркач, який раніше виступав разом із Сєднєвим у збірній України з біатлону. Деркач стверджує, що не пам'ятає, хто порекомендував йому Оксану Шперік, і каже, що не перевіряє родинні зв'язки своїх контрагентів.
Цікаво, що у договорах з олімпійським центром вказано не контакти тещі Седнєва, а його дружини Мирослави Шперик-Сєднєвої — зокрема її номер телефону. На той час Мирослава працювала директором Західного реабілітаційно-спортивного центру, а згодом перейшла на посаду у Деснянській райдержадміністрації Києва. Пізніше вона стала заступником директора Регіонального відділення Фонду держмайна у Києві. На численні запити журналістів вона так і не відповіла.
Сам Сергій Седнєв — 41-річний чоловік, у минулому відомий біатлоніст, призер чемпіонату світу 2011 року та переможець Кубка світу 2010 року. Однак його спортивна кар'єра завершилася зі скандалом: у 2015 році його дискваліфікували за вживання допінгу. Згодом він працював тренером, а потім перейшов до Міністерства молоді та спорту, де у 2021 році почав працювати спочатку головним спеціалістом, а потім очолив відділ зимових олімпійських видів спорту.
Протягом 2021–2022 років його теща не отримувала замовлення від «Укрспортзабезпечення» — принаймні це не відображено на Prozorro. Але у 2023 році ситуація кардинально змінилася. Крім Оксани Шперік, постачати спортивний одяг, обладнання та інвентар для зимових видів спорту почали ще п'ятеро пов'язаних між собою підприємців. У 2023 році цій групі сукупно виплатили майже 15,3 млн. грн., а у 2024 році виплати зросли майже до 40 млн. грн. Загалом учасники групи перемогли у 66 тендерах «Укрспортзабезпечення» на постачання лиж, сноубордів, одягу та інвентарю. Група отримала від установи понад 59 млн. грн.
Щоб не привертати зайвої уваги, підприємці по черзі подавалися на оголошені тендери. Як правило, у кожному тендері брав участь лише один із цієї групи — і він перемагав. Окрім «Укрспортзабезпечення», Оксана Шперік отримувала замовлення від інших спортивних бюджетних установ. За даними Проект Clarity, загальна сума її угод перевищує 19 млн. грн. Керівник однієї з таких установ на умовах анонімності повідомив редакції, що підписати угоду з нею настійно рекомендував саме Сергій Седнєв.
Перший із новачків-підприємців — 34-річний закарпатець Іван Роман, який зареєструвався підприємцем у квітні 2023 року. Це племінник Оксани Шперік. Раніше він працював начальником слідчого відділення Мукачівського райвідділу поліції. Його дружина, судячи з поданих декларацій, працює прокурором Мукачівської окружної прокуратури. Усі свої бюджетні замовлення Іван Роман отримав виключно від «Укрспортзабезпечення». Він стверджує, що займається бізнесом самостійно і взагалі не знає Оксану Шперік. Однак у соцмережах вона ніжно називає його «Ванюшкою» і бажає йому перемоги на місцевих виборах. Підтвердження родинних зв'язків виявилося й у російській соцмережі «Однокласники».
Осени 2023 року до Шперік та Романа приєдналася 55-річна Ольга Пекар, теж із Виноградова. У соцмережах вона позиціонує себе енерготерапевтом і розвиває у Виноградові комісійний магазинчик. Пекар часто лайкує повідомлення Шперік у Facebook. У документах, які обидві жінки подавали на тендери, виявлені ідентичні дефекти, що може свідчити про підготовку документів на одному пристрої. Пекар відмовилася від коментарів.
Наступного 2024 року до них приєдналася 34-річна Антоніна Сусік із сусіднього села Підвиноградів. Вона отримала своє перше бюджетне замовлення лише через місяць після реєстрації ФОП. У жовтні у неї купили спортивні костюми (по 56 тис. грн.) та рукавички (по 5,5 тис. грн. пари) для національної збірної з фрістайлу на загальну суму 738 тис. грн. До кінця року Сусік продала сноуборди, лижі та інше спорядження майже на 5,8 млн. грн. При цьому вона працює керівником відділу абонентського обслуговування «АВЕ Виноградове» — невеликої сміттєвої компанії, яка обслуговує Виноградівську та Хустську громади із загальним населенням менше ніж 150 тис. осіб. Під час розмови з журналістами Сусік обмовилася, що цим «займалася інша людина… колега», а потім відмовилася від коментарів.
Незабаром підряди почали отримувати й кияни — 46-річний Андрій Михайленко і 22-річний Тарас Голяко. Метадані поданих ними документів свідчать, що насправді їх автором є Уляна Яцишина. Цей же автор відбитий у метаданих документів Оксани Шперік та Антоніни Сусик із Закарпаття. У цих метаданих було вказано компанію автора файлів — «Фішер Україна» з Мукачева, відомий виробник лижного спорядження. У розмові з Трибуною Уляна Яцишина заявила, що ніколи не займалася держзакупівлями і не готувала для цього жодних документів. Вона звільнилася з «Фішера Україна» на початку 2023 року. Яцишина припустила, що її робочий обліковий запис могли передати іншій людині, і запевнила, що Сергія Седнєва не знає.
22-річний киянин Тарас Голяко за кілька тижнів після реєстрації підприємцем з першої ж спроби виграв тендер «Укрспортзабезпечення» майже на 2,8 млн. грн. Його мама, Тетяна Голяка, довгий час працює разом із дружиною Седнєва — спочатку у Деснянській РДА, а тепер у регіональному Фонді держмайна у Києві, причому Мирослава Шперик-Сєднєва є її безпосередньою керівницею. Про близькі стосунки свідчать спільні фото, які публікує Тетяна Голяка у соцмережах. Показово, що фотографію із дружиною Седнєва на сторінці Голяка у Facebook лайкнули троє підприємців із групи — Іван Роман, Оксана Шперік та Ольга Пекар. Тарас Голяко не відповів на запит про коментар. Його мати заявила, що не втручається у справи сина. Щодо своїх відносин із дружиною Седнєва вона висловилася цілком однозначно: «Вона моя керівниця, я в неї підпорядкована. І ми маємо певні робочі питання. Усі. Я бачила її чоловіка, але особисто з ним не дружу. Не знаю, чим він займається і навіть не знаю, що він очолює там».
Метадані «Яцишина Уляна» виявлені й у файлах 46-річного Андрія Михайленка, який лише у грудні 2024 року отримав від «Укрспортзабезпечення» понад 7,3 млн. грн. Судячи з тегів за номером телефону, він займається ремонтно-будівельними роботами, але аж ніяк не постачанням лижного спорядження. Михайленко відмовився говорити про свою участь у тендерах.
Щодо цін на товари, більшість із них, які «Укрспортзабезпечення» купувало у цієї групи, в Україні не продається. Їх можна знайти на сайтах виробників та онлайн-магазинах по всьому світу. Для повноцінного аналізу цін не вистачає всіх даних. Під час постачання товарів іноземного походження «Укрспортзабезпечення» вимагало у продавців надавати копії митних декларацій. Проте керівник установи Олексій Шубінський відмовився надати ці копії, мотивуючи це конфіденційністю.
Порівнявши дані з різних джерел, можна виділити дві тенденції. По-перше, значну частину товарів можна придбати за кордоном приблизно вдвічі дешевше, але з урахуванням витрат та митних платежів різниця насправді не буде значною. Наприклад, у жовтні та листопаді 2024 року «Укрспортзабезпечення» законтрактувало у Тараса Голяка 82 пари лижеролерів Marwe Oy Skating 620 FX за 19,9 тис. грн за пару. Ще 12 пар таких же лижеролерів восени продав Андрій Михайленко за аналогічною ціною. Враховуючи курс НБУ, це близько 420 євро за пару. Фінська компанія-виробник Marwe Sports продає оптову партію в 50 пар таких лижеролерів по 260 євро за пару. Доставка в Україну, страхування, послуги брокера, ввізне мито та ПДВ дають ціну приблизно 360 євро за пару. Таким чином, різниця становить близько 60 євро. На таких товарах підприємці заробляли, але про значні переплати здебільшого не йдеться.
Натомість друга категорія — це товари, які «Укрспортзабезпечення» перепродавало з дуже значною націнкою, хоча це стосується переважно дрібних угод. Наприклад, у 2023 році Оксана Шперік підписала договір, де два спеціальні столи для підготовки сноубордів Maplus Travel Bench (MTO640) оцінено у понад 38 тис. грн кожен, хоча в інтернеті їх продають за ціною до 70 дол. Розслідування показало, що завезла ці столи в Україну не сама Оксана Шперік, а її племінник Іван Роман.
Ще кілька прикладів завищення цін: у листопаді 2024 року у Тараса Голяка законтрактували 30 стійок для лижних трас по 102 тис. грн., хоча виробник продає таку ж кількість стійок дешевша за тисячу євро. А у грудні 2024 року Оксана Шперік продала «Укрспортзабезпечення» 18 пар лижних очок UVEX athletic CV по 9,8 тис. грн, хоча такі навіть в Україні стоять до 5 тис. грн.
В обов'язки Сергія Седнєва як начальника відділу зимових олімпійських видів спорту входить «підготовка пропозицій щодо фінансового та матеріального забезпечення збірних команд України», «участь у розподілі фінансових та матеріальних ресурсів, виділених на розвиток зимових олімпійських видів спорту», а також «контроль за їх ефективним використанням». Його робота на посаді начальника профільного відділу Мінспорту та отримання його тещею бюджетних підрядів від установи, підпорядкованої тому ж міністерству, щонайменше, виходить за рамки чесноти.
В «Укрспортзабезпечення» стверджують, що «особливості функціонування електронної системи закупівель унеможливлюють вплив будь-якої особи, у тому числі начальника відділу зимових олімпійських видів спорту Департаменту олімпійського спорту Сергія Сєднєва, на вибір постачальника під час проведення процедури відкритих торгів». Щодо фактів отримання підрядів родичами Седнєва та пов'язаними з ними підприємцями, у них «відсутня інформація».
Сам Сергій Седнєв у телефонній розмові з NGL.media запевнив, що поважає роботу журналістів, але від інтерв'ю без попередньо відправлених питань відмовився. Отримавши запитання, він перестав відповідати у месенджері та на дзвінки. Якусь відповідь вдалося отримати лише від Міністерства молоді та спорту, де Седнєва, схоже, змусили написати «пояснювальну записку».
У цій записці Седнєв стверджує, що не знайомий з жодним згаданим у розслідуванні підприємцем, навіть із власною тещею: «Я особисто не знайомий із фізичними особами, вказаними в листі журналіста NGL.media і відповідно не впливав на процес закупівель чи просування їхніх бізнес-інтересів». По-друге, він не бачить жодних проблем, бо безпосередньо закупівлями займається не його відділ, а «Укрспортзабезпечення». І останнє — ні він, ні його дружина, як написав Сергій Седнєв, «не контролює та не допомагає вести підприємницьку діяльність зазначених у листі фізичних осіб».