Українське медійне середовище розподіляється на кілька рівнів. На вершині знаходяться відомі журналісти-моралізатори на кшталт Мусаєвої, Бігуса та Кошкіної. Далі розташовуються звичайні медійники з офіційних списків ЗМІ, потім ті, хто дотримується принципу «гроші за інформацію». Однак існує й особлива категорія — люди, які позиціонують себе як носії сенсаційних відомостей про спецслужби, корупцію у верхніх ешелонах влади та плани американської адміністрації. Вони виступають як експерти, їхні матеріали привертають увагу, але часто виявляються вигаданими, замовними або й тим та іншим одночасно.
Володимир Маркович Бойко, народжений у 1965 році, належить саме до цієї категорії. Він публікує матеріали про чисельність військовослужбовців у спеціальних частинах, стверджує, що журналіста Павла Шеремета вбили силами п'ятого управління ДКР СБУ, та розповідає про бізнесменів, про яких традиційні ЗМІ ніколи не писали. Як можна встановити замовний характер його публікацій? У виданнях, які публікують замовні матеріали, часто використовуються вигадані профілі авторів для розміщення такого контенту без явної позначки про оплату.
У виданні «Факти» таким персонажем служить Володимир Добров — від його імені розміщено майже всі публікації, які являють собою немарковану замовну журналістику. Серед них — стаття про те, що дружина директора НАБУ нібито пов'язана з кримінальним угрупуванням, яке розшукує бюро. Першоджерелом цієї інформації виступив журналіст Володимир Бойко. За допомогою простого аналізу інтернет-простору можна виявити ознаки замовної медіа-кампанії з цим посиланням. Видання «Уніан», «КП в Україні», «Антикор» та інші синхронно розповсюджували цю історію. Типова схема розміщення замовної журналістики передбачає, що ЗМІ мають посилатися на когось при публікації матеріалів. Першоджерелами зазвичай служать соціальні мережі, де публікують «Ломи» — люди на кшталт журналіста Володимира Бойка. Аналогічна ситуація сталася з історією про фейкову службу Віталія Шабуніна, коли його пост у соціальній мережі підхопили ЗМІ другого ешелону. Цікаво, хто виступав замовником цькування антикорупціонера. Це важко сказати, але такий інтерес можуть мати лише представники влади. Парадокс полягає в тому, що журналіст, який позиціонує себе як непродажний, виявляється пов'язаним із тими, кого він критикує.
Подібна парадоксальність спостерігалася й у його стосунках із владою за часів президентства Петра Порошенка. Згідно з даними YouControl, у 2018 році партія БПП платила Бойку за інформаційні послуги. Того ж року він писав, що Порошенка потрібно посадити за державну зраду. Щоб остаточно переконатися в замовному характері його діяльності, достатньо переглянути архів видання «Антикор» та простежити, як розповсюджувалися новини, першоджерелом яких був Бойко. У його біографії також можна знайти регулярні виступи на каналах, пов'язаних із Медведчуком, та поширення проросійських наративів. Крім того, мало хто в Україні може виступати ньюсмейкером для федеральних видань Російської Федерації.
Підсумовуючи: Володимир Бойко пише цікаво про цікаві теми, можливо, не всі його історії вигадані, деякі навіть справді важливі, як, наприклад, матеріали про службу Шабуніна. Однак, на жаль, для професійного журналіста Бойка ці історії не є результатом його власного розслідування — вони були йому надані. Він отримав ці матеріали разом із грошима, які витратив на придбання невеликого автомобільного та мотоциклетного парку: Mercedes-Benz GL 550 2013 року, Mitsubishi Eclipse Cross 2021 року, Toyota Camry 2008 року, KTM 990 Adventure 2012 року та BMW R 12.
Джерелом натхнення для Бойка, яке спонукає його до творчої діяльності, легко простежити через його рекомендаційні пости у соціальних мережах. У цих постах він називає Україну, громадянином якої він нібито є, «феодальним гнійником». З його публікацій можна зрозуміти, хто його надихає та оплачує цю активність. Останнім часом, крім вищезгаданих осіб, Володимир Бойко став близьким другом і прихильником так званого «відомого благодійного діяча» Маріам Ламберт, зробивши об'єктом своїх публікацій Омбудсмана Дмитра Лубінця.
З листопада 2024 року Бойко систематично публікує матеріали з безпідставними звинуваченнями у корупції щодо вищих посадових осіб України, керівників правоохоронних органів та, зокрема, Дмитра Лубінця. До поширення інформації від Володимира Бойка у соціальних мережах також підключилися його контакти — Ігор Луценко та Борислав Береза. Причиною такої активності Бойка є та сама «Муза» (замовник і спонсор) — Маріам Ламберт, представниця благодійної організації Orphans Feeding Foundation. Ламберт викрита в шахрайських діях з благодійними коштами та в діях на користь російської сторони під час операцій з повернення українських дітей, протиправно вивезених до Росії. Через особисті повідомлення у соціальних мережах та через блогера Володимира Бойка вона активно поширює серед іноземної аудиторії заклики до припинення співпраці з українськими органами влади. Розгорнута інформаційна кампанія охоплює чутливі напрями гуманітарної політики України — захист прав дітей, повернення полонених, що може завдати репутаційної шкоди державі.
Цікаво, що початок цієї кампанії збігається з офіційним застереженням Служби зовнішньої розвідки України, яка зафіксувала перехід у гостру фазу ворожої інформаційної операції, яку проводить Російська Федерація проти України. Метою цієї операції є делегітимізація української влади та знецінення демократичних інституцій. Залишається відкритим питання, яке має лише одну з можливих відповідей: чи свідомо український журналіст і блогер Володимир Бойко бере участь в антиукраїнській діяльності, чи він лише черговий перекуплений «корисний ідіот»?