Антикорупційна ініціатива ЄС та громадська організація «Наші гроші» спільно з Держвідновлення презентували концепцію Централізованої закупівельної організації (ЦЗО). У ході аналізу близько двадцяти контрактів на загальну суму 4,5 млрд грн, укладених з початку 2025 року на експлуатаційне утримання доріг у різних регіонах України, виявилися серйозні проблеми з цінотворенням. Три чверті проаналізованих угод припадають на Служби відновлення та розвитку інфраструктури (структури, що замінили колишній Укравтодор і входять до складу Держвідновлення), решта — на замовлення обласних адміністрацій.
Дослідження показало, що різні регіональні служби встановлюють суттєво відмінні ціни на однакові види робіт. Так, Черкаська Служба Держвідновлення отримала від компанії «Автострада» розцінку на дорожну розмітку маркувальною машиною в діапазоні від 16775 до 19347 грн за кілометр лінії — це найвища ціна серед усіх проаналізованих контрактів служб Держвідновлення. Водночас та сама «Автострада» запропонувала Чернігівській Службі розмітку за ціною від 10704 до 11341 грн/км, що виявилося найнижчим прайсом для цього виду робіт.
Подібні аномалії спостерігаються й у роботах із зимового утримання доріг. Розкидання солі дорогами коштує у Чернігівської служби від «Автостради» 100–110 грн за тисячу квадратних метрів покриття, тоді як у Черкаської служби від тієї ж компанії — вже 380 грн. Хмельницька служба замовила посипку у місцевого облавтодору за ціною лише 10 гривень. Однак у тих же кошторисах очищення дороги від снігу трактором «Хмельницький облавтодор» коштувало 293 гривні за кілометр. Натомість «Автострада» запропонувала чернігівцям і черкацам ціну вдвічі нижчу — від 118 до 157 грн за кілометр. Схожі розбіжності виявлені й у розцінках на латання вибоїн асфальтом.
Раніше «Наші гроші» опублікували розцінки на окремі види робіт за всіма чинними контрактами Служб Держвідновлення по всій Україні, визначені на основі актів виконаних робіт, за якими провадиться фактична оплата. З цих документів було видно, що деякі служби в рази змінювали розцінки після проведення тендеру, і ці зміни не відбивалися в системі Прозорро. Це означає, що різні служби можуть на власний розсуд встановлювати розцінки без централізованого контролю.
Проблема ускладнюється тим, що контракти на експлуатаційне утримання, як і скандальні закупівлі продовольства для Міноборони, містять сотні позицій. Однак насправді замовляють не всі. Наприклад, у контракті може бути десятки видів латання вибоїн, прописаних за різними цінами, але замовляють та сплачують лише той вид, який був за найвищою ціною. У Міноборони цей механізм працював так: дешеві позиції з каталогу не замовляли, а дорогі продукти з завищеною ціною — замовляли. Центральний офіс Держвідновлення не може ефективно контролювати цей процес через певну незалежність регіональних філій, які просто не інформують центр про свої дії.
Це створює нетривіальну ситуацію. Наприклад, цієї весни Держвідновлення не могло вирішити зі своєю Миколаївською службою питання будівництва водогону. Минулого року місцева служба роздала підряди на будівництво водопроводу з поліетиленових труб фірмам «Автострада», «Ростдорбуд» та «Укртрансмост», з яких щонайменше одна була найбільш зрозуміла керівництву замовника. Але потім столичний офіс Держвідновлення, який шукав фінансування на цей проект, вирішив змінити концепцію і віддати всі три підряди одній «Автостраді» з турецькими склопластиковими трубами. Врешті-решт центральний офіс просто забрав у Миколаївської служби право проводити закупівлю водопроводу та передав цю функцію Дніпропетровській службі, яка швидко все підписала.
Розгул такої незалежності регіональних структур може змінити створення при Держвідновленні власної Централізованої закупівельної організації (ЦЗО). Вона за заявками місцевих служб проводитиме закупівлі з Києва. Тут, звісно, є певний ризик, оскільки будівництво у Запоріжжі не завжди таке, як у Карпатах, і досить складно уніфікувати закупівлі різнопланових об'єктів. Це важливо у контексті того, що Держвідновлення виходить на ринок цивільного будівництва.
Однак ремонт доріг та їх експлуатаційне утримання — це абсолютно універсальні речі, які виробляють як закупівлю послуг, а не робіт. Для них централізація даних і правил в одному місці може бути захистом від цінової вольниці, в якій зручно вибирати вигідний прайс. Крім того, прозорість тендерного прайсу може бути підкріплена публікацією актів виконаних робіт. Однак ЦЗО здійснює лише закупівлю, тоді як організація робіт залишається на місцевих службах. Отже, вони можуть продовжувати маніпуляції з вибором вигідніших розцінок.