Шість років минуло з того моменту, коли Володимир Зеленський під час президентських дебатів на стадіоні «Олімпійський» звернувся до тодішнього президента Петра Порошенка зі словами: «Я не ваш опонент, я ваш вирок». За цей час бажання добитися реальних судових вироків проти колишнього президента стало одним із ключових мотивів першого президентського терміну Зеленського. Обіцянки закінчити війну та покарати попередників були основою, на якій нова влада отримала свій мандат. Хоча генпрокурор міг роками не призначатися, на введення санкцій проти Порошенка час завжди знаходився. Спочатку тиск був персональним, але згодом став частиною ширшої кампанії «деолігархізації». Навіть у перший день повномасштабної російської агресії п'ятий і шостий президенти начебто помирилися, однак за кілька місяців конфлікт між ними поглибився ще більше.
На початку сьомого року президентства Зеленського ситуація навколо Порошенка залишалася напруженою. Після зміни влади у США розпочався неоголошений політичний сезон в Україні, коли всі зосередилися на підготовці до виборів. Для Порошенка це мало неочевидні наслідки. На початку лютого РНБО за поданням Кабміну проголосувала за введення персональних санкцій проти п'ятого президента. За інформацією джерел у владі, у мотиваційній частині санкцій йшлося про участь Порошенка у підготовці так званих «Харківських угод» та організацію разом із Віктором Медведчуком так званої «вугільної схеми».
Вугільна схема та її розслідування
«Вугільна схема» — це схема, вперше викрита «Українською правдою» у 2016 році, за якою замість вугілля з ПАР в Україну завозилося вугілля з окупованих шахт Луганської та Донецької областей. Досить симптоматично, що активізація силовиків у цій справі відбулася лише після рішення РНБО про санкції, хоча справа роками лежала без руху. У грудні 2021 року ГБР оголосило Порошенка підозру у державній зраді. У січні 2022 року експрезидент повертався в Україну на суд, який мав обрати йому запобіжний захід. Однак через кілька тижнів почалося повномасштабне вторгнення Росії, і країна максимально сфокусувалася на війні.
Несмотря на це, 2 вересня 2022 року ГБР заявило про завершення розслідування контрабанди вугілля. Проте від того часу до весни 2025 року жодних рухів у справі навіть не було видно. Лише після запровадження санкцій Печерський райсуд Києва обмежив термін ознайомлення Порошенка з матеріалами справи до 15 квітня. Адвокат експрезидента Ілля Новіков розповів, що зараз вирішується, в якому із судів Києва справу буде розглядатися. Він жартівливо зауважив, що у Печерському суді закінчилися судді, які не ухвалювали б рішень щодо Порошенка.
Однак це не просто жарт. Захист Порошенка звертає увагу на те, що Медведчук та інший фігурант справи під час слідства змінили формулювання у підозрах. Щодо Порошенка як чинного народного депутата це може зробити лише генеральний прокурор, якого після звільнення Костіна так і не призначено. Тому слідчі до обвинувального акта прийняли старий текст підозри без урахування даних захисту, що суперечить логіці, враховуючи зміни у підозрах інших фігурантів.
Важливим епізодом у «вугільній» історії стала подія 21 вересня 2022 року, коли одного з головних фігурантів справи — Віктора Медведчука — передали Росії в обмін на двох сотень українських військовополонених. Генпрокурор Андрій Костін тоді пояснив, що свідчення Медведчука задокументовані. Схожу заяву робила у травні 2022 року СБУ, повідомивши про свідчення Медведчука проти Порошенка. Таким чином, головний винуватець справи, здавалося, був визначений. Особливо враховуючи, що тодішній міністр енергетики Володимир Демчишин вже кілька років як виїхав із країни.
Щоб цей факт не псував враження завершеності слідства, справу Демчишина вивели в окремий епізод і передали до суду без нього. Однак найневигідніший для слідства аспект «вугільної справи» полягає в тому, що в цій великій історії про «торгівлю на крові» немає грошей. Це може формально призупинити слідство, хоча медійний ефект буде дуже обмеженим.
Справа про «Харківські угоди»
Інше звинувачення, пов'язане з санкціями, стосується підготовки Порошенком так званих «Харківських угод». Це найсвіжіший епізод звинувачень проти колишнього президента. Саме в його рамках нещодавно пройшли обшуки у ключового радника Петра Олексійовича з міжнародних відносин Костянтина Єлісєєва.
Фабула звинувачення дуже проста. Порошенко був головою МЗС з жовтня 2009 по 11 березня 2010 року. Останні два тижні роботи на цій посаді він пропрацював за президента Віктора Януковича, який став главою держави 25 лютого. За версією слідства, саме Порошенко цими останніми днями в МЗС готував текст скандальних «Харківських угод», які були підписані більш як за місяць після його відставки.
У команді Порошенка такі звинувачення викликають обурення. Як сказав один із його найближчих соратників, це виглядає абсурдним: виявляється, не Грищенко, Демченко, Льовочкін чи хтось інший займалися цим, а Порошенко, якого навіть тоді не було на посаді, готував ці угоди. За цими звинуваченнями МЗС та інші відомства зараз отримують запити на вилучення документації, а до Єлісєєва, який працював тоді з Порошенком у міністерстві, приходять з обшуками.
Справа про трубопровід Медведчука
Найбільш динамічним і карколомним кейсом щодо Петра Порошенка є так звана справа «труби Медведчука». Це давня історія про українську ділянку нафтопродуктопроводу «Самара — Західний напрямок». Після проголошення незалежності України ця труба мала перейти у власність держави. За версією журналістів, а потім і слідчих, у 2017 році Господарський суд Рівненської області під тиском та керівництвом Адміністрації Порошенка віддав трубопровід компанії з орбіти Медведчука.
Спочатку цю справу розслідувало Національне антикорупційне бюро. Згодом її передали до СБУ. За словами джерела у правоохоронних органах, рішення про передачу ухвалив Офіс генпрокурора через те, що за два роки, коли справа перебувала в НАБУ, не вдалося досягти відчутного прогресу. Крім того, частина фігурантів виробництва не були підслідними НАБУ. Джерело в іншому відомстві розповідало, що НАБУ мав проблеми з Антикорсудом: судді не погоджували у цій справі жодних негласних слідчо-розшукових дій та інших спеціальних дій. Коли справу передали до СБУ, все забігало швидше.
Недавно, як стало відомо, у ДБР з'явилося окреме розслідування, яке також стосується справи «труби Медведчука». Така конкуренція за те, хто першим добіжить до «великого видобутку», призводить часом до анекдотичних ситуацій, коли різні органи вриваються в обшуки до фігурантів, яких ось-ось мали обшукувати інші слідчі. Проте навіть у такій ситуації слідство досить динамічно просувається. Наприклад, деякі з рівненських суддів «вміли згадати» людей, які дзвонили «з Києва», і суть їхніх вказівок.
У цьому контексті варто згадати обшуки наприкінці квітня у колишнього заступника голови Адміністрації Президента часів Порошенка Олексія Філатова, який займався судовою системою. У ті ж дні ГБР увірвалося з обшуками до Світлани Панаіотиді, яка на початку президентської каденції Петра Олексійовича працювала в Антимонопольному комітеті. Під час її роботи в АМКУ було прийнято рішення, яке фактично дозволило компаніям з орбіти Медведчука придбати скандальну трубу. За даними джерел, після активностей останніх місяців прокурори повернулися до ідеї, що цю справу необхідно віддати за підслідністю до НАБУ. Це мало статися найближчим часом.
Проблема з доказами та «відео ФСБ»
Однак у випадку з «трубою Медведчука», так само як і в кейсі про контрабанду вугілля, є одна істотна вада. У «корупційній схемі десятиліття» не зафіксовано жодного руху корупційних грошей. Формально це може призупинити слідство, хоча медійний ефект буде дуже обмеженим.
В історії з «трубою Медведчука» з'являється нечуваний епізод. На початку весни кілька джерел розповідали про якесь «сенсаційне відео» у справі Порошенка. Пізніше про цю «сенсацію» повідомив і адвокат екс-президента Ілля Новіков. Суть сюжетного повороту полягає в тому, що адвокат «гаманця Медведчука» Тараса Козака нібито передав слідчим ГБР певний відеозапис і попросив його дослідити.
Згідно з описами слідчих у суді та джерел, на цьому відеозаписі зафіксовано групу невідомих осіб. За всіма супутніми ознаками та характером завдання, це були співробітники російських спецслужб. На відео вони вантажать у літак у Москві 10 чорних сумок, заявляючи на камеру, що там гроші, позуючи зі свіжим випуском якоїсь газети за 28 березня 2019 року і всіляко фіксуючи актуальний час.
Пізніше, ймовірно, після заліту до Білорусі, літак приземляється у Києві в аеропорту «Жуляни». На борт піднімається особа, схожа на заступника охорони тодішнього президента Порошенка, і починає перераховувати вміст сумок. Після цього він забирає 7 сумок із 10. На відео озвучують суму, нібито належну в ці сумки — трохи менше 40 мільйонів євро.
Відео — явна російська «закладка», яка прийшла від зрадника та підсанкційного соратника Медведчука. Однак така надхмарна токсичність для етичних стандартів ГБР та деяких київських судів не є проблемою. Охоронця Порошенка та двох водіїв за його зміною вже встигли заарештувати із заставою понад 400 мільйонів гривень, фактично без шансів на звільнення. Крім того, ГБР відкрило за цим відео окремий епізод щодо контрабанди грошей щодо охоронця Порошенка. Таким чином, цей відеозапис буде зафіксовано в рамках будь-якого судового процесу.
Однак як би багато фонологічних чи портретних експертиз не проводили слідчі, вони не можуть вирішити головне завдання — довести, що в валізах були саме гроші. Без цього всі спроби ГБР дати історії фінальний штрих у формі «чорного кешу у валізах» будуть марними. А жодної пачки «предметів, схожих на гроші» силовики не мають.
Політичний контекст та висновки
Бажання «покарати Порошенка» було однією з провідних ідей походу Зеленського до влади. У 2019 році це виглядало чи не головним драйвером активності його команди. Ціла низка гучних корупційних розслідувань, зокрема «Української правди», давала широке поле для якісної роботи правоохоронних органів. Однак нова влада дуже швидко обрала шлях, коли швидкі медійні результати важливіші за довгі та нудні процеси.
Як наслідок, на початку сьомого року президентства навіть тема «наздоганяння Порошенка» вже фактично вичерпала свій електоральний запас. Коли ти так довго при владі, коли твоя команда щомісяця обростає своїми корупціонерами, а про старих противників згадують лише у моменти падіння рейтингу чи активізації розмов про вибори, це навряд чи може стати великою ідеєю перемоги.
Один із представників владної команди розповідав: «Я не знаю, чого наші так за нього взялися. Дали б йому спокій, було б набагато легше. Він би ходив, його б спокійно забували і рейтинг би далі падав». Він обурювався тим, що цей пресинг лише дає Порошенку ще один шанс на політичне відродження, і влада сама це зробила.