Українські підприємці, чиї активи були зруйновані російськими обстрілами, вирішили звернутися до судів із позовами не лише проти Росії, а й проти міжнародних фінансових установ, які, на їхню думку, забезпечують матеріальну базу для ведення війни. Цей крок означає відкриття нового правового фронту в боротьбі з наслідками агресії.
Показовим прикладом є справа двох київських компаній — ТОВ «Геліос-К» та ПП «Фідес». Їхнє майно було знищено обстрілом із реактивних систем залпового вогню у березні 2022 року в Київській області. На відміну від традиційних позовів, власники цих підприємств подали позов не тільки до Російської Федерації, а й до Райффайзен Банку Інтернешнл, вимагаючи солідарного відшкодування завданих збитків. Хоча суд першої інстанції задовольнив позов лише щодо Росії, справа продовжується — позивачі подали апеляційну скаргу, аргументація якої заслуговує на серйозне розглядання.
Основною стратегією позивачів є застосування доктрини «підняття корпоративної завіси». Цей правовий принцип дозволяє ігнорувати формальну юридичну самостійність дочірньої компанії у випадках, коли материнська структура фактично нею керує, а їхнє майно, діяльність та інтереси є спільними. Позивачі наводять докази того, що російський дочірній банк РБІ здійснював перерахування заробітної плати військовослужбовцям держави-агресора, надавав пільгові кредити російським військовослужбовцям, які брали участь у військових операціях в Україні, та сплачував значні суми податків до бюджету агресора — саме з цих коштів фінансується ведення війни.
Згідно з річними звітами самого РБІ, лише протягом 2022–2023 років його російський дочірній банк перевів до бюджету агресора понад один мільярд євро. Позивачі стверджують, що без такої фінансової інфраструктури та підтримки агресія у її нинішньому масштабі була б неможлива. На цій підставі вони вважають РБІ співучасником збройної агресії та вимагають від банку відшкодування завданих збитків.
Українська судова система протягом років повномасштабної війни суттєво еволюціонувала у своєму підході до справ, пов'язаних із відшкодуванням збитків від агресії. Однак справа «Геліос-К» та «Фідес» ставить перед судами новий виклик. На відміну від традиційних позовів проти агресора, який не бере участі у судових спорах та не виконує рішення українських судів, у цій справі йдеться про конкретне протистояння реально постраждалих від російської агресії українських компаній із потужним міжнародним банком.
Україна не самотня у цьому напрямку. Подібні справи розглядаються й у інших юрисдикціях. Зокрема, суди Сполучених Штатів розглядають позови родичів загиблих у катастрофі рейсу MH-17 проти банків, через рахунки яких перераховувалися кошти для терористичної організації так званої ДНР. Таким чином, формується глобальний правовий тренд: міжнародні фінансові інститути, які обслуговують інтереси агресорів та терористичних організацій, більше не можуть ховатися за корпоративними структурами та юрисдикційними бар'єрами.
Є всі підстави очікувати, що Північний апеляційний господарський суд розглядатиме справу набагато ретельніше, ніж суд першої інстанції. Україна будує не лише військову оборону на полі бою, а й правову інфраструктуру для притягнення до відповідальності всіх, хто робить цю війну можливою. Справа «Геліос-К» та «Фідес» є одним із перших, але не останнім кроком на цьому шляху. Рано чи пізно міжнародний бізнес усвідомить просту істину: фінансування агресора означає несення відповідальності поруч із ним.