Підприємець Кирило Стрельченко розповідає про свій досвід у паливному бізнесі. Він володів мережею мініатюрних магазинів на автозаправних станціях під брендом ПП «Стисан», де продавали каву, напої та закуски. У 2019 році він вирішив розширити діяльність і дізнався від знайомих, що власники невеликої мережі з шести автомобільних газозаправних станцій у Києві шукають інвестора для будівництва сучасних комплексів замість старих станцій. Так він познайомився з Сергієм Сарановим.Стрельченко розповідає, що план передбачав створення легальних, сучасних заправних комплексів. Саранов показав йому ділянки, де стояли лише бочки та будочки, але для повноцінного будівництва АЗС не вистачало необхідних документів. Йому пообіцяли оформити всю дозвільну документацію. Стрельченко згадує, що багато відомих мереж АЗС в Україні колись починалися з таких простих конструкцій, але згодом побудували сучасну інфраструктуру, тому такий план здавався реальним.У листопаді 2019 року Стрельченко уклав договір про співпрацю з Сарановим та Володимиром Гаркушею. За умовами угоди, він отримав по 50% у шести фірмах, які належали їхнім родинам. Кожна компанія мала у власності приміщення площею 20-30 квадратних метрів. Стрельченко вніс першу інвестицію — понад 100 тисяч доларів. За ці кошти партнери мали оформити всю дозвільну документацію для будівництва сучасних АЗК на шести ділянках.За даними системи YouControl, Володимир Гаркуша та Сергій Саранов, а також їхні близькі родичі є засновниками та співвласниками десятків компаній. Частина з них зареєстрована у Києві за однією адресою — провулок Бастіонний, 9, — і керує ними Євгенія Гоголь. Гаркуша — колишній високопосадовець податкової міліції, засновник і голова громадської організації «Асоціація ветеранів податкової міліції». Саранов називає себе президентом міжнародного благодійного фонду преподобного Сергія Радонезького та головою громадської організації «Голос України». На місцевих виборах восени 2020 року він балотувався до Київської облради від партії «Перемога Пальчевського». У 2019 році балотувався до Верховної Ради в окрузі № 212 як самовисуванець, але посів останнє місце, набравши лише 93 голоси. Журналісти «Слідства.Інфо» писали про Саранова як про захисника нелегального будівництва храму так званої «УПЦ московського патріархату» на Подолі у Києві. З'ясувалося також, що Саранов був помічником народного депутата від «Слуги Народу» Олега Семінського. Семінський у розмові з журналістами спочатку не згадав такого помічника та обіцяв його виключити, але на сайті Верховної Ради Саранов досі вказаний у списку помічників нардепа.Стрельченко розповідає, що спочатку перевірив фірми і не виявив очевидних проблем. Відсутність майна та діяльності на цих товариствах пояснювали просто: мовляв, оформимо дозвільні документи і здійснюватимемо діяльність через них. На словах йому обіцяли дозвільну документацію, договори оренди землі та ліцензії. Він повірив і через шість місяців вклав перший транш. Однак жодних дозволів він так і не побачив.Спочатку партнери пояснювали затримку карантином через пандемію коронавірусу, а потім почали говорити, що грошей не вистачає. Стрельченко додав ще 80 тисяч доларів і отримав від партнерів перші дозвільні документи. Але вони виявились підробленими. Він показав партнерам сертифікат ГАСІ на будівництво АЗС, який перевірили юристи, і той не пройшов перевірку. Номера в документі не існувало — він був фальшивим.Коли Стрельченко запитав про це, Саранов відповів, що юристи щось переплутали, і що документи будуть, але потрібно ще 150 тисяч доларів. Тоді підприємець почав побоюватися, що партнери можуть виявитися шахраями, тому цей внесок оформили у вигляді позики, засвідченої нотаріально. Він дав їм шанс до жовтня 2021 року, але в результаті не отримав ні документів, ні повернення коштів, ні реального бізнесу. Тому він подав позов про стягнення боргу.Після цього партнери почали намагатися позбавити його власності — частки у розмірі 50% у шести фірмах. Вони почали його викидати зі співвласників, директорів та всього іншого. Лише у двох товариствах, де він був директором, вони вчасно побачили ці дії і почали їх оскаржувати. Партнери просто підробляли підписи на протоколах зборів учасників ТОВ про зміну власності. Кожен із цих випадків оскаржується в судах та через розслідування кримінальних проваджень. В одному з процесів уже є експертиза, яка підтвердила підробку його підпису. Однак кримінальні розслідування, які вимагають проведення експертиз, тривають роки навіть у стадії досудового розслідування.Ще у двох компаніях — ТОВ «Електроенергія» та ТОВ «Електромобіл», де Стрельченко був директором, його також намагалися позбавити посади та власності на частку. Однак у цих випадках Міністерство юстиції підтвердило порушення, скасувало реєстраційні дії та відновило Стрельченка на посаді директора та як учасника ТОВ, повернувши йому частку у власність. За ці дві компанії він намагається повернути хоч щось.Окрім цих справ, Національна поліція розслідує кримінальне провадження, в якому фігурують відразу 9 пов'язаних із сім'ями Гаркуш та Саранових компаній. За версією слідства, на ці фірми у Державному реєстрі прав на нерухоме майно незаконно реєстрували право власності на будинки та неіснуючі АЗК за допомогою підроблених документів та так званих «чорних» реєстраторів.Євгенія Вакуленко, керівник адвокатського об'єднання «Іголан», яке супроводжує численні виробництва Стрельченка, пояснює юридичну схему. Родини Гаркуш та Саранових переоформляли свої частки на підставну особу, і вже за участю цієї особи та за підробленими документами намагалися позбавити Стрельченка його прав. Однак у двох випадках із шести задумів не вдалося через втручання Міністерства юстиції. Крім того, у підставної власниці відбулися обшуки в рамках одного із кримінальних проваджень. Це могло позбавити її бажання вчиняти аналогічні дії щодо ТОВ «Електроенергія» та ТОВ «Електромобіл», припускає адвокат. Тому частки у цих компаніях знову повернули початковим власникам. При цьому частини двічі переоформляли через договір продажу, а відповідно до чинного законодавства та статуту товариств співвласники мають переважне право на купівлю частки, якщо хтось із партнерів захоче її продати. Якщо таке право порушено, учасник ТОВ може вимагати в суді переведення на себе прав та обов'язків покупця. Вакуленко подала два позови з такою вимогою щодо ТОВ «Електроенергія» та ТОВ «Електромобіл».Однак, незважаючи на те, що ситуація в обох випадках ідентична, рішення судів щодо кожного з них є кардинально різними. За позовом щодо ТОВ «Електромобіль» Господарський суд Києва та Північний апеляційний господарський суд позов задовольнили. Верховний Суд наприкінці минулого року повернув справу на повторний розгляд до суду першої інстанції, який знову визнав обґрунтованість вимог позивачів. У разі ТОВ «Електроенергія» суд першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовив, доки справа слухається у Верховному Суді.На думку Вакуленко, у цьому випадку відповідачам могли допомогти неформальні зв'язки та тиск на суддів. За чутками, це так звана «портновська мафія» у судах, але це лише чутки. Однак іноді трапляються дива в системі авторозподілу справ та парад змін складу судової колегії за годину до початку засідання. Іноді судді різко змінюють свою думку прямо в процесі слухання справи.На судові засідання як «вільні слухачі» почали з'являтися невідомі особи у військовій формі, які нібито представляють ГО «Голос України», засновану Сарановим та Гаркушем. Одному з них вдалося ідентифікувати Віктора Малярчука. Він отримав публічну популярність у соцмережах після публікації кількох відеороликів, на яких представляється комбатом із позивним «Кадилак» і розповідає, що «повернувся або з-під Бахмута, або з Курська», а також як учасник ДТП за кермом білого Cadillac Escalade. За офіційними даними, у 1985-1994 роках він працював у МВС, де займався автотранспортним забезпеченням. В даний час є власником та директором ТОВ «Гефест», що спеціалізується на консультуванні бізнесу. Раніше отримував нагороди від «Міжнародної академії козацтва», де був «генерал-майором козацтва».Вакуленко розповідає про тиск у справі. Вони залякували суддю, яка ухвалила рішення у першій інстанції не на користь Стрельченка. Було видно, що її залякували. Малярчук приходив у формі ЗСУ на судові засідання разом із такими ж «вільними слухачами», підходячи до судді, погрожував. Після судового засідання він неодноразово погрожував адвокату, іноді разом із Сарановим. Через це вона була змушена задіяти Раду адвокатів та порушити два кримінальні провадження через втручання у діяльність адвоката.З'ясувалося, що Малярчук не має жодного відношення до Збройних Сил України. Вакуленко зробила запит і підтвердила це. Таким чином, якісь «тітушки» у формі зі знаками відмінності, яку вони не мають права носити, приходять до суду та тиснуть на суддю та учасників процесу. За це має бути відповідальність.Вакуленко також звертає увагу на інший момент. Відповідачі подають у справі дві редакції одного й того самого договору: в одній редакції ціна частки 20 тисяч гривень, в іншій — уже 18,5 мільйона гривень. Потім, усвідомивши свою помилку, адвокат Саранова відмовляється від договору, де йдеться про 20 тисяч гривень, і вигадує плутані пояснення щодо двох взаємовиключних версій. Однак в одному із процесів суд у результаті взяв за основу саме поданий відповідачами договір із більшою сумою, але для такої оцінки немає підстав.Оцінка 50% в одній із ТОВ у 18,5 мільйона гривень розрахована виходячи з вартості повноцінної АЗС, хоча у власності цих компаній нічого немає, крім «будочки». Відсутня будь-яка діяльність, навіть немає банківських рахунків. Адвокат вважає, що таким чином відповідачі вводять в оману суд і намагаються попри закон отримати рішення на свою користь. За версією відповідачів, Стрельченко мав сплатити за переважним правом викупу 18,5 мільйона гривень, а не 20 тисяч гривень, як зазначено в позові, оскільки саме така вартість зазначена у нотаріально засвідченому акті. Отже, договір із ціною 20 тисяч гривень виглядає більш достовірним, ніж договір із більшою сумою. Однак суд дійшов іншого висновку, і це рішення набуло чинності. З таким висновком важко погодитись.До того ж договір з більшою сумою виявився підробленим, що довела проведена експертиза. Дуже цікавим виявився факт, що підпис Саранова в договорах із ціною 18,5 мільйона гривень виявився підробленим, а в договорі з ціною 20 тисяч гривень підпис Саранова дійсний, він належить саме Саранову.Стрельченко розповідає, що у випадку з ТОВ «Електромобіл», де суди стали на його бік, він уже почав оформляти документи для створення легального бізнесу. Зокрема, фірма відкрила рахунки та оформила договір оренди земельної ділянки. Однак з'ясувалося, що на ділянці, що орендує його компанія, працює напівлегальна автомобільна газозаправна станція, пов'язана з колишніми власниками. Вони восени минулого року через суд отримали ліцензію на продаж пального саме на цю адресу, надавши начебто договір суборенди земельної ділянки з ТОВ «Електромобіл». Але на той час самого договору оренди просто не було, його не існувало. Офіційно оренда на Стрельченка, а на ділянці працює заправка, яка отримала ліцензію.До весни минулого року на цих ділянках працювали АГЗС під брендом Evrogaz, але ця мережа припинила роботу у кримінальній справі щодо нелегальної торгівлі пальним. Але менш ніж через рік на тих же ділянках з'явилися бочки під новим брендом — Neogaz.Стрельченко пояснює схему. Спочатку була «Укррітейлгаз», потім щось інше, потім Evrogaz, тепер Neogaz. Власники ті самі, тільки юридичні особи змінюються. Правоохоронці щось одне закривають, доки триває розслідування, вони якось отримують ліцензії на інші компанії, і «бочки» знову працюють.За даними видання Enkorr, з травня на місці автогазових заправок, які раніше працювали під брендом Evrogaz, запрацювали АЗС нового оператора — Neogaz. Нові автозаправки розміщено за адресами: просп. Григоренка, 40, вул. Тепловозна, 22-а та просп. Георгія Нарбута, 19-та. Ліцензію на реалізацію пального на них отримало ТОВ «Тайкун Рітейл». За даними системи YouControl, до березня 2025 року її власницею та директором була Євгенія Гоголь — менеджер цілої низки компаній сімей Гаркуш та Саранових. Наразі бенефіціаром та директором компанії вказано Олександра Щербу. Однак адреса реєстрації фірми залишилася незмінною: Київ, пров. Бастіонний, 9. Цю компанію зареєстрували у лютому 2024 року.За місяць до цього детективи Бюро економічних розслідувань провели обшуки на тих же адресах на АЗС, які працювали під брендом Evrogaz. Там виявили незаконно виготовлене контрафактне пальне, яке не відповідає встановленим стандартам. Однак навіть після обшуків нелегальні заправки продовжували торгувати пальним без будь-яких документів. Тому БЕБ у липні 2024 року провів повторні обшуки, заарештував обладнання та передав його до АРМА.За даними судового реєстру, діяльність із роздрібної торгівлі пальним на АЗС під брендом Evrogaz з жовтня 2023 року здійснювало ТОВ «Скайлум Актив». Компанія також зареєстрована на Євгену Гоголь та знаходиться за адресою: пров. Бастіонний, 9.Дані судового реєстру та профільних ЗМІ свідчать, що оформлені на різні юридичні особи напівлегальні АЗС за цими трьома адресами (просп. Григоренка, 40, вул. Тепловозна, 22-а та просп. Георгія Нарбута, 19-а) існують близько 10 років. У 2016 році їх було оформлено на засноване Сергієм Сарановим ТОВ «Євро-Газ», керівників якого підозрювали в ухиленні від сплати податків та роботі без дозволів та ліцензій. У березні 2017 року ці АЗС демонтували, але вже за місяць вони відновили роботу під керуванням нової юридичної особи. Надалі АЗС на цих ділянках неодноразово демонтувалися, проте вони знову поновлювали роботу. Фактично ТОВ, частку яких придбав Стрельченко, служили оболонкою для створення уявлення про легальність бізнесу.За інформацією щодо судових ухвал, ці компанії здавали в оренду свої «будочки», які в нелегальній діяльності інших підприємств фігурують як операторські приміщення. Однак ці товариства навіть не мають банківських рахунків, тому невідомо, як вони можуть щось комусь здавати в оренду.Стрельченко робить висновок: навіщо будувати легальний паливний бізнес, якщо можна роками заробляти на «бочках» без документів із контрафактним пальним і водночас «розводити» на гроші інвесторів. За останніми чутками на ринку Саранов та Гаркуша знайшли ще одного «інвестора», який готовий придбати цей бізнес. Однак і він ризикує втратити гроші та потрапити до нескінченного кругообігу судових справ.Стрельченко розповідає про масштаб судових справ. Лише у них 12 судів у різних юрисдикціях, разом із кримінальними процесами про зміну засновників за підробленими документами — понад 20. І це не рахуючи розслідувань Національної поліції та Бюро економічних розслідувань про «бізнес» Саранова.Однак підприємець сподівається, якщо не повернути інвестиції, то хоч би захистити свої права через суди. Якщо вони ухвалять правильне законне рішення і в інших справах, то рухатимуться, як за «Електромобілем»: почнуть самостійно оформляти дозвільну документацію, приберуть «бочки». Вони роблять все по білому: через суд, через Міністерство юстиції, через Київську міську державну адміністрацію. На його думку, шахраїв треба садити.
