Черги на безплатне житло в українських містах налічують сотні тисяч людей. У Львові станом на травень 2025 року в черзі перебувало майже 29 тисяч осіб, у Києві — близько 70 тисяч. Деякі чекають на квартиру з 1960-х років. Хоча система квартирних черг дісталася від СРСР, вона не скорочується, а навпаки зростає. Це створює сприятливе середовище для корупції: попит на житло величезний, а пропозиція мізерна.
У Львові розслідування виявило схему, яка демонструє, наскільки легко можна маніпулювати системою соціального житла. Два юристи місцевого самоврядування — 38-річний Василь Вінницький та 35-річний Олександр Наконечний — протягом років використовували свої посади для оформлення квартир на родичів та знайомих. Вінницький встиг попрацювати юристом у трьох різних районних адміністраціях Львова, а також у ЖЕКу. Під час співбесіди на посаду керівника Західного міжрегіонального управління Мін'юсту у 2019 році він сам розповідав про свої знання системи: «Я п'ять років попрацював у ЖЕКу у Львові, я вже знаю усі нюанси. Потім я подався до районної адміністрації. Я там був у всіх комісіях: адміністративних, опікунських, я вже практично знаю всю життєдіяльність органу місцевого самоврядування».
Основна схема працювала так. У жовтні 2015 року пенсіонер Володимир Шургот звернувся до міськради з проханням надати його сім'ї однокімнатну квартиру у районі Підзамче. Важливо, що у своїй заяві він вказав точну адресу бажаного приміщення — інформація про вільні комунальні приміщення зазвичай не розповсюджується публічно. Квартира була визнана непридатною для проживання, але Шургот запевнив, що відремонтує її за власні кошти. Житлова комісія схвалила заяву, і виконком міськради прийняв рішення про виділення квартири «з метою тимчасового покращення житлових умов, без зняття з квартирного обліку». Цей механізм дозволяє отримати соціальне житло, яке не відповідає чинним нормам, але при цьому залишитися в загальній черзі на повноцінну квартиру. Крім того, пільговики мають право приватизувати таке житло.
У жовтні 2016 року Шургот приватизував квартиру, а за два місяці офіційно подарував її 60-річній Марії Вінницькій, матері Василя Вінницького, який на той момент працював юристом Франківської райадміністрації. Інтереси Шургота в процесі приватизації та дарування представляв за довіреністю Олександр Наконечний — також юрист Франківської райадміністрації. Шургот відмовився розповідати про причини дарування квартири. Він залишився у загальній черзі під номером 5928 і продовжував працювати у ЛКП «Дорожньо-ремонтне підприємство Шевченківського району». У 2022 році Василь Вінницький продав подаровану його матері квартиру на Підзамчі, на той момент працюючи юристом у Шевченківській районній адміністрації.
Другий епізод розгортався у двоповерховому будинку на вулиці Балабана, 24. Колись це була нежитлова будівля, потім на другому поверсі облаштували кілька квартир, решту приміщень використовували як офіси. Протягом 2014-2017 років ще чотири нежитлові приміщення переробили під квартири, які зараз належать матері Василя Вінницького та двом його колишнім дружинам. Для реконструкції нежитлового приміщення в квартиру необхідне окреме рішення міської ради, тому знову застосували схему з черговиками.
Львів'янка Оксана Кузь у 2014 році звернулася до міськради, щоб отримати дозвіл на реконструкцію нежитлового приміщення на першому поверсі цього будинку. Дозвіл вона отримала у 2015 році, а через рік — ордер на «тимчасову» квартиру, яку приватизувала за кілька місяців. За вісім місяців після приватизації Кузь подарувала квартиру Юлії Смолинець, юристу Давидівської сільської ради. Довіреною особою Кузь був Олександр Наконечний. Юлія Смолинець схоже перебувала у теплих стосунках із Василем Вінницьким — за два тижні після отримання квартири вона позичила йому 200 тисяч гривень. Потім вона вийшла заміж за Вінницького, ставши його другою дружиною. Одружилися вони у 2020 році.
Оксана Кузь, схоже, була лише підставною особою, яка не до кінця розуміла наслідки своїх дій. Після того, як вона подарувала квартиру, у березні 2018 року Франківська райадміністрація призначила Юлію Смолинець опікункою Кузь. Численні спроби поговорити з Оксаною Кузь не мали успіху. Однак наступні події вказують на те, що вона справді могла не розуміти, що відбувалося. Франківський райсуд Львова задовольнив позов Кузь та визнав договір про дарування квартири Юлії Смолинець недійсним. У рішенні суду зазначалося: «При укладанні договору дарування було допущено помилку щодо природи правочину, а саме: позивач [Оксана Кузь] мала на увазі укласти договір довічного утримання». Втім, Юлія Смолинець оскаржила розірвання договору, і у 2022 році повернула собі квартиру — цього разу Оксана Кузь уже не була проти.
Юлія Смолинець відмовилася спілкуватися про свою роль у цій історії. У 2021 році Василь Вінницький офіційно розлучився зі Смолинець і повернувся до своєї першої дружини — юристки Надії Пеленської. У 2023 році Пеленська купила двокімнатну квартиру за 2,3 мільйона гривень у тому ж будинку на вулиці Балабан. У 2024 році Вінницька та Пеленська знову розлучилися. Ще дві квартири у тому ж будинку належать Марії Вінницькій, матері Василя. Обидві були переплановані з нежитлових приміщень та виділені черговикам, але потім перепродані.
Василь Вінницький за останні 10 років встиг попрацювати юристом у трьох різних райадміністраціях Львова. Поки він працював у Франківській райадміністрації (до 2019 року), заступником голови, а потім головою цієї адміністрації працював його близький родич Орест Тимчишин. Саме в цей період відбувалися історії із квартирами. На прохання прокоментувати угоди з комунальним майном, які торкнулися його сім'ї, Тимчишин лише сказав, що сподівається, що поліція «розставить усі крапки над і». Він заперечив, що знав щось про ці угоди.
Ореста Тимчишина після роботи головою Франківської, а потім Личаківської райадміністрацій призначили керівником департаменту житлово-комунального господарства Львівської міськради. На початку 2024 року його призначили в.о. заступника мера Львова з ЖКГ. Однак у квітні 2025 року Тимчишина перекладено до виконавчого комітету міськради займатися проектами з біогазу та ЛКП. У міськраді відмовилися коментувати причини його пониження.
Олександр Наконечний, який брав активну участь у цій історії, відмовився від коментарів і видалив свої соцмережі. Навесні 2025 року він звільнився з райадміністрації та влаштувався інспектором у Державній податковій службі.
Перші підозри у неблагочесті Василя Вінницького у Львівської міськради виникли лише навесні 2024 року. Під час перевірки декларацій з'ясувалося, що його витрати перевищують офіційні прибутки. Міський голова доручив директору департаменту економічного розвитку Інні Свистун створити службову комісію для розслідування дій Вінницького. Євген Бойко, керуючий справами виконкому Львівської міськради, розповів, що у процесі службового розслідування, яке тривало майже чотири місяці, виявилося, що Василь Вінницький справді міг використати свою посаду, щоб покращити житлові умови для родичів. Вінницького звільнили з посади начальника юридичного відділу Шевченківської райадміністрації, а матеріали розслідування передали до прокуратури.
У липні 2024 року львівська поліція відкрила кримінальне провадження за частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу (зловживання владою чи службовим становищем). Справа перебуває на стадії досудового розслідування — збирання доказів, допити свідків. Василь Вінницький тим часом безуспішно намагався стати суддею місцевого суду та паралельно позивається з міськрадою, щоб поновитися на посаді. На неодноразові звернення він не відповів.
Система соціального житла в Україні регулюється Житловим кодексом, прийнятим у 1983 році, та законом «Про житловий фонд соціального призначення» 2006 року. Передбачені цими документами методи забезпечення соціальним житлом є неефективними та створюють широкі можливості для корупції та махінацій. За словами координатора житлово-комунальних та енергетичних програм громадської мережі «Опора» Тетяни Бойко, приватизацію житла треба завершити. Натомість потрібно розвивати систему соціального житла різних форм власності, перш за все муніципальної, яке здається на умовах доступної оренди. Поселення у таке житло має здійснюватися на підставі однієї черги, решту черг треба скасувати. На таке житло можуть претендувати домогосподарства, витрати на оренду яких перевищують 20% доходів, а також люди з інвалідністю, сім'ї з дітьми з інвалідністю, багатодітні сім'ї, ветерани, люди похилого віку та фахівці, яких потребує громада.
На початку 2025 року уряд схвалив проект закону «Про основні засади житлової політики», який має вирішити основні проблеми з наданням соціального житла, зокрема зупинити можливість приватизації, яка дозволяє такі маніпуляції, як ті, що здійснювалися у Львові. Проект ще не проголосовано парламентом. На місцевому рівні можна спробувати мінімізувати корупційну складову у цій сфері. Історія з Василем Вінницьким, його родичами та друзями кидає тінь не лише на вузьке коло причетних, а й на всю міську раду — якщо не юридично, то хоча б репутаційно.
У Львівській міськраді обіцяють уважніше стежити за тим, кому і як виділяється соціальне житло. Євген Бойко повідомив, що проаналізовано «Положення про громадську комісію з житлових питань» і виявлено корупційні ризики. Зараз готується новий проект цього документа, узгоджується з чинними нормативно-правовими актами. Крім того, проведена робота з членами житлової комісії щодо інформування про конфлікт інтересів. Тепер у цій сфері працює внутрішній контроль: рішення комісії з житла та документи, які стали підставою для їх прийняття, проходять перевірку сектором щодо чесноти.