23 квітня 2025 року о 6:30 ранку ворожий FPV-дрон потрапив у службовий автобус, який перевозив працівників АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» у прифронтовому місті Марганець. Результат був катастрофічним: загинули 10 людей, 59 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Цей удар став одним із найкривавіших цинічних терактів проти цивільної інфраструктури за останні місяці.
Атака виявила глибокі суперечності у функціонуванні підприємства. Хоча адміністрація комбінату офіційно заявляла про повну зупинку виробничої діяльності, автобуси з логотипом ГЗК щодня курсували містом, перевозячи працівників. Ця суперечність мала й економічне підґрунтя: підприємство вже два роки не сплачує податки до місцевого бюджету, посилаючись на простій як причину неспроможності виконувати фіскальні зобов'язання.
После трагедії комбінат надав деяку матеріальну допомогу постраждалим. За словами Сергія Хникіна, керівника Марганецького підрозділу ВГО «Стоп корупції» та депутата міської ради, сім'ям загиблих виплатили по 500 тисяч гривень, а пораненим — по 50 тисяч гривень, хоча він зазначив, що це не перевірена інформація. Однак допомога супроводжувалася бюрократичними процедурами та політичними скандалами, що ускладнило процес отримання компенсацій.
Марганецький ГЗК входить до складу феросплавного холдингу, пов'язаного з трьома ключовими фігурами українського великого бізнесу: Ігором Коломойським, Геннадієм Боголюбовим та Олексієм Мартиновим, а також частково з Віктором Пінчуком. Історія їхнього партнерства сягає кінця 1980-х років, коли Україна ще перебувала у складі СРСР.
У дніпропетровській філії радянсько-американсько-фінсько-болгарського спільного підприємства «Новінтех» розпочалося знайомство майбутніх олігархів. Геннадій Боголюбов, інженер-будівельник, у 1988 році з'явився в кооперативі «Фіаніт», яка офіційно займалася розробкою електронних систем управління, але насправді реалізувала імпортні товари: жуйки, цигарки та оргтехніку. У 1989 році до «Фіаніту» приєднався Олексій Мартинов, інженер-електрик з підприємницькими навичками. Разом з інженером-металургом Кирилом Даниловим вони залучили до справи Ігоря Коломойського, однокурсника Данилова з металургійного інституту.
Після поїздки до Сінгапуру Боголюбов та Коломойський створили спільне підприємство «Сентоза», назване на честь однойменного курортного острова. Перший офіс розташовувався у підсобці дніпровського кінотеатру. До дуету приєднався Мартинов, і четвірка почала працювати з рівними частками. У перші роки вони займалися тим, що сьогодні назвали б «хаотичним імпортом» — телевізори, магнітофони, взуття, бензопили та інші товари. З цього імпровізованого бізнесу виросла імперія «Приват», яка охопила банки, металургію, нафту, телеком та медіа.
Ігор Коломойський став публічною особою з репутацією «олігарха №1» 2000-х років. Його основна роль полягала у контролі активів та стратегічному ухвалюванні рішень. Саме він займався експортом металу, управлінням фінансовими потоками та входженням у нафтовий сектор. У 1992 році, коли до команди приєднався банкір Сергій Тігіпко, Коломойський спочатку скептично ставився до створення банку. Однак згодом ПриватБанк став основою всієї фінансової вертикалі групи. Коломойський діяв як людина, яка «затверджує» угоди, контролює політичні контакти та часто діє з позиції сили. Його стиль характеризувався як агресивний та безкомпромісний. Йому приписують створення численних офшорних схем, підконтрольність суддів та фінансування політичних партій.
У 2019 році США офіційно звинуватили Коломойського у відмиванні коштів та заборонили йому в'їзд. Українська правоохоронна та судова системи також почали виносити вироки замість домовленостей. 2 вересня 2023 року Ігорю Коломойському було вручено першу підозру за матеріалами Служби безпеки України та Бюро економічної безпеки. Йшлося про шахрайство та легалізацію майна, отриманого злочинним шляхом. Суд обрав запобіжний захід — утримання під вартою.
7 вересня 2023 року Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили олігарху нову підозру щодо присвоєння 9,2 мільярда гривень ПриватБанку до його націоналізації. Це став одним із ключових кейсів української антикорупційної історії. У справі було заарештовано активи Коломойського, включаючи частки у низці підприємств, облігації, банківські рахунки та нерухомість.
15 вересня 2023 року слідство оголосило третю підозру щодо заволодіння ще 5,8 мільярда гривень коштів, пов'язаних із ПриватБанком. Сумарна сума заволодінь, за якими ведеться розслідування, перевищила 15 мільярдів гривень. Коломойський спробував повернути Приват, але 26 листопада 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду поставив крапку у цих спробах. Рішення було остаточним: банк залишається державним, повернення колишнім власникам неможливе.
У травні 2024 року Офіс Генерального прокурора оголосив Коломойському підозру у вбивстві на замовлення. За даними слідства, діючи з мотивів особистої помсти, він замовив убивство директора юридичної компанії у Феодосії на окупованому Криму. Причиною стало невиконання вимог щодо анулювання рішень загальних зборів акціонерів одного з підприємств, у яких Коломойський мав інтереси. Печерський районний суд Києва продовжив до 4 липня 2025 року термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для бізнесмена у справі про замовне вбивство юриста Сергія Карпенка.
Геннадій Боголюбов завжди залишався у тіні Коломойського, але мав не менше, а іноді навіть більше впливу. Через свою інвестиційну компанію Palmary Enterprises Ltd він володіє Ghana Manganese Company у Гані, Nsuta Gold Mining у ПАР, Highlanders Alloys у США, Чіатурмарганець у Грузії та Feral CA у Румунії. Свою частку в австрійській компанії Consolidated Minerals, що становила 23,1% акцій, Боголюбов продав за 101 мільйон доларів США.
Georgian Manganese є однією з найбільших компаній Грузії, яка об'єднує Зестафонський феросплавний завод, Чіатурський гірничо-збагачувальний комбінат, ГЕС «Варцихе 2005» та клініку «Ферромеді». Власником контрольного пакету акцій компанії через Georgian American Eloise є Геннадій Боголюбов. З 2023 року активи компанії заморожені рішенням Високого суду Лондона у рамках справи за позовом ПриватБанку до своїх колишніх власників.
У 2020 році компанія заснувала дочірнє підприємство GM Trading у Москві, яке постачало марганцеві феросплави на російський ринок. Вже в 2021 році Грузія забезпечила 51% імпорту цих металів у Росії, з яких 40% припадало саме на Georgian Manganese. Постачання не припинилося навіть після початку повномасштабного вторгнення Росії до України. Станом на травень 2022 року компанія входила до першої десятки грузинських експортерів до Росії. У 2023 році Росія залишалася найбільшим ринком збуту грузинських феросплавів, становлячи 38% експорту, випереджаючи навіть США та Туреччину.
Місцеві медіа повідомляли, що Georgian Manganese перестала публікувати фінансову звітність, хоч цього вимагає закон. Останній звіт за 2021 рік був видалений з офіційного порталу. Основними покупцями були Челябінський електрометалургійний комбінат та Західно-Сибірський металургійний комбінат. У 2024 році суд скасував приватизацію ЧЕМК і повернув його у власність держави Росії, оскільки підприємство співпрацювало з оборонною промисловістю та виробляло компоненти для військової техніки. Таким чином, структури Боголюбова були безпосередньо причетні до постачання стратегічної сировини до Росії вже під час війни проти України.
В Україні Боголюбов є співвласником Запорізького та Стаханівського феросплавних заводів, Марганецького та Орджонікідзевського (Покровського) ГЗК, Криворізького залізорудного комбінату, а також має частки в холдингу Evraz з впливом у Росії, Канаді та Британії. У 2024 році працівники ДБР повідомили про підозру колишньому співвласнику ПриватБанку Геннадію Боголюбову, але він успішно перетнув кордон.
Слідство за участю Держприкордонслужби України встановило, що олігарх 24 червня 2024 року незаконно залишив Україну потягом «Київ — Хелм» у супроводі близького родича. Незважаючи на те, що в офіційних базах даних немає жодного запису про перетин кордону, слідчі ГБР з'ясували: Боголюбов виїхав за недійсним паспортом громадянина України, який фізично перебуває в Україні і не залишав територію держави. Геннадій Боголюбов нині проживає у Відні, Австрія.
Олексій Мартинов був людиною, яка забезпечувала логістику, збут та реальні грошові потоки. Саме він займався збутом оргтехніки у Дніпрі у 90-х роках, згодом координував експорт феросплавів, ведучи переговори з азіатськими та європейськими покупцями. За словами бізнес-партнерів, Мартинов відповідав за реальний рух грошей, зокрема через офшорні юрисдикції, хоча зовсім непублічним способом.
Однак у 2025 році Мартинов став публічним викривачем. У публічній заяві на своїй сторінці у Facebook він звинуватив Коломойського та Боголюбова у відмиванні понад 5 мільярдів гривень через благодійний фонд, зареєстрований у Дніпрі. За його словами, фонд, який мав займатися релігійною діяльністю, насправді став інструментом виведення коштів, викрадених у держави. «Мені стало відомо про зухвалу шахрайську угоду… Вони використовували фонд як канал для виведення коштів, викрадених у держави», — написав Мартинов. Його позиція змінилася з внутрішнього партнера на свідка звинувачення, що може стати фатальним для групи «Приват» у її нинішньому вигляді. «Я більше не маю морального права мовчати, коли мої колишні партнери перетнули всі кордони», — заявив він.
Свідчення Мартинова можуть стати вирішальними у судових процесах як в Україні, так і за кордоном, зокрема у справі ПриватБанку у Високому суді Лондона. Публічна позиція Мартинова різко контрастує з поведінкою його колишніх партнерів: один сидить під вартою, інший утік із країни під чужим паспортом.
Сергій Хникін, керівник Марганецького підрозділу ВГО «Стоп корупції» та депутат міської ради, прокоментував ситуацію з комбінатом. На його думку, підприємство продовжує роботу, незважаючи на офіційний простій. «Хоча на сьогоднішній день за офіційними програмами вони не працюють, але робота продовжується за змінами», — зазначив він.
Хникін також критикував підхід комбінату до питання безпеки працівників та компенсацій постраждалим. За його словами, підприємство агресивно намагається уникнути відповідальності, посилаючись на порушення техніки безпеки самими працівниками. «Людина пішла на роботу — підприємство має забезпечити, згідно із чинним законодавством, робочий стан. Тобто має забезпечити: а) одягом; б) безпекою», — наголосив він. Хникін вказав, що у разі смертельного випадку підприємство намагається закулісно вирішувати ці питання, приховуючи факти травматизму.
Щодо впливу структур Коломойського та Боголюбова у місті, Хникін зазначив, що в Марганці є й інші підприємства, які анонімно контролюються цими особами, хоча він не міг назвати їх точно. Одне з них, за його словами, збанкрутувало.
Трагедія в Марганці стала дзеркалом для цілої доби — доби безкарних олігархів, які роками наживалися на українських надрах, ухилялися від податків і торгували навіть із ворогом. Поки працівники підприємства гинуть у ранкових автобусах, один із власників перебуває під вартою за підозрою у замовному вбивстві, другий утік із країни за фіктивним паспортом, а третій публічно викриває їхні фінансові схеми. Приватівська імперія, яка розпочиналася з кооперативу «Фіаніт», тріщить по швах під тиском кримінальних проваджень, санкцій та воєнного часу. Суспільство має не тільки знати імена цих людей — воно має вимагати відповідальності за роки махінацій, беззаконня та байдужості до людських життів. Бо за кожною схемою, офшором та заводом стоїть доля звичайного українця, якого вранці просто вбиває дрон.