Влітку 2024 року партію «Сильна Україна», яка раніше належала колишньому нардепу Сергію Тігіпку, очолив Батир Усаров. Згідно з даними аналітичної платформи YouControl та судових реєстрів, у 2017 році Усаров разом з іншими особами спочатку безуспішно намагався викрасти дві бетонні плити, а через кілька днів вкрав сушильний комплекс в іншому місці. За це він отримав умовний термін на два роки. Однак у 2023 році він знову порушив закон, вкравши навушники зі стійки в кафе, і отримав ще один дворічний умовний термін. Цей приклад ілюструє ширшу проблему: на ринку політичних партій України існує організована система їх продажу та купівлі.Раптова поява нового керівника, невідомого громадськості, або зміна назви партії зазвичай свідчать про її продаж. Створити власну політичну силу складно, а участь у виборах без неї неможлива. Цю проблему вирішує наявність кількох мільйонів гривень та послуги спеціалізованих «бізнесменів», які торгують політичними проектами.Організація Рух ЧЕСНО розбиралася в механізмах продажу та купівлі українських політичних проектів. Під час воєнного стану реєстрація нових партій в Україні законодавчо заборонена. Однак це не зупиняє політиків, які готуються до майбутніх виборів. Хоча офіційно купити партію неможливо, за наявності певної суми та відповідної пропозиції це робиться досить легко. Раніше такі практики існували в меншому масштабі, але зараз вони набули організованого характеру. Якщо раніше одна людина могла мати на продаж одну або кілька партій, то тепер існує, ймовірно, цілий бізнес.Денис Нечепорук, маловідомий широкій громадськості, пов'язаний з десятками політичних сил, включаючи «Сильну Україну». Нечепорук давно займається політикою – він тричі балотувався до Верховної Ради, але кожного разу безуспішно. У 2020 році він активно виступав проти коронавірусних обмежень, стверджуючи, що вірус був вигаданий, а пандемія існувала лише в медіа.Політичну кар'єру Нечепорук розпочав у 2008–2012 роках як помічник тодішнього комуністичного нардепа Володимира Даниленка. У 2014 році він заснував партію «Контроль. Порядок. Справедливість», яка перед виборами 2020 року була перейменована на «Партію простих людей Сергія Капліна». Однак вона не мала жодного зв'язку з самим Капліним і була повним клоном реально існуючої партії з такою назвою. У 2020 році Нечепорук також став керівником партії «Товариш». У 2023 році він отримав контроль щонайменше над шістьма політичними проектами, а наступного року – ще не менше восьми.Визначити зв'язок цих партій з однією людиною досить легко. По-перше, вони використовують один номер телефону. Щонайменше шість партій вказували в контактних даних номер, що, ймовірно, належить самому Нечепоруку. За тегами до цього номера в мобільному додатку GetContact видно, що Нечепорук продає не лише партії, а й громадські організації. Це пояснює значну кількість ГО, зареєстрованих на нього – понад 40. Ці організації не ведуть публічну діяльність, однак серед них є цікаві приклади, як «Союз дружби та співпраці «Україна-Росія»». Підпис до номера Нечепорука в GetContact звучить як «Реєстрація. Партії. 50.000. Зустрічати», що може вказувати на потенційну ціну купівлі партії.Журналісти спілкувалися з самим Нечепоруком, щоб перевірити цю інформацію. На пропозицію допомогти створити партію та громадську організацію він відповів: «Є, звичайно». На запитання про вартість він назвав суму: «50 тисяч доларів, приблизно 60 тисяч доларів під ключ». Щодо термінів виконання – «3 неділі». Нечепорук запитав, хто буде керівником, і уточнив, що потрібні керівники місцевих організацій – чотирнадцять людей. На пропозицію знайти альтернативу готівковій оплаті він погодився: «Можна, так». Нечепорук запропонував обговорити деталі під час особистої зустрічі в Києві, однак вона так і не відбулася.Окрім номера телефону партії Нечепорука поєднують й інші фактори. За даними YouControl, у контактах партій вказані електронні адреси @ukr.net зі схожими іменами – ukrparty, UKRPARTY, newparty2023 та інші. Для цього домену не потрібні унікальні телефонні номери для реєстрації нової адреси. Ще одна загальна ознака – фіктивні керівники, часто з кримінальними звинуваченнями. Один із них мав звинувачення у незаконному обігу наркотичних речовин та крадіжках, включаючи крадіжку холодильника у своєї матері. Іншим прикладом є голова партії «Нова сила» Ганна Пасічник. У 2023 році вона була позбавлена батьківських прав через неналежний догляд за дітьми та пияцтво. Проте вже за півроку після цього вона, за документами, очолила партію. Більшість партій Нечепорука юридично очолюють люди, які ніколи не були залучені до політики.Чи успішний такий бізнес? Об'єктивно оцінити складно, однак щонайменше одну партію Нечепорука, ймовірно, вдалося продати. У 2024 році Лейбористська партія змінила назву на «Ми – кам'янчани». До цього близько року її контролював Нечепорук, а новим керівником став Михайло Іванишен. У 2020 році він балотувався від партії «За майбутнє» до Кам'янця-Подільської міської ради, але не був обраний. Можливо, партія «Ми – кам'янчани» продовжить існування як регіональний проект.Цікавим є також випадок із партією «Слава», яка раніше мала назви «Козацька слава» та «Єврозабота». За даними реєстрів, Нечепорук отримав контроль над нею наприкінці 2023 року, тоді ж змінилася адреса та з'явився його номер телефону. Однак через рік рішенням суду діяльність партії було заборонено через антиукраїнську діяльність. Купівля такої політсили навряд чи може вважатися успішною інвестицією.Успіх бізнесу Нечепорука вимірюється не лише проданими партіями. Окрім ГО «Союз дружби та співпраці «Україна-Росія», за даними YouControl, Нечепорук має російський бізнес. У 2023 році він заснував компанію «Юстур 2023» у російському місті Казань. Про цей бізнес нічого не відомо, компанія публічної діяльності не веде. За даними реєстрів, Нечепорук також відкрив туристичні компанії в Україні, хоча про їхню роботу нічого не відомо. Такі компанії можуть використовуватися для відмивання коштів, включаючи російські. Однак офіційних підтверджень цьому немає. Можливо, Денис Нечепорук – просто бізнесмен із компанією в Росії, який цікавиться українською політикою та контролює десятки українських партій. Проте слід нагадати, що партії та громадські організації можуть отримувати місця у виборчих комісіях. Тому така концентрація політсил та ГО в руках однієї людини з російськими зв'язками стане значно небезпечнішою в умовах наближення повоєнних виборів.З початку повномасштабного вторгнення щонайменше 78 політичних партій змінили керівника, 39 – назви. До цього числа входять партії, пов'язані з Нечепоруком, проте список ними не обмежується. Наприклад, змінився керівник забороненої ОПЗЖ. Раніше ним був Юрій Бойко, а з жовтня 2024 року – Руслан Астахов, колишній помічник Бойка. Партія ОПЗЖ не надає фінансових звітів з 2020 року, проте навіть заборона її діяльності не звільняє від цього обов'язку. За останні кілька років НАЗК неодноразово подавало до суду на Бойка, який був головою ліквідаційної комісії партії. Тепер позови 2025 року адресуються Руслану Астахову.Ще одним цікавим прикладом є «Партія миру та розвитку». До 2019 року вона мала назву «Опозиційний блок – Партія миру та розвитку». Тоді до неї судився нині заборонений Опоблок із вимогою змінити назву, що й сталося. У 2019 році перед парламентськими виборами ця партія об'єдналася з Опоблоком та кількома іншими партіями. Після цього вона жодної активності не вела до середини 2024 року. Тоді її керівником став Ігор Чумаченко, депутат Запорізької міської ради від Опоблоку. Попередній керівник партії Віталій Кісіль, судячи з декларації, працює радником мера Запоріжжя. Обидва політики безпосередньо пов'язані з Ахметовим. За даними декларацій, Кісіль лише у 2023 році отримав понад 7 млн гривень заробітної плати від «Метінвесту», а Чумаченко – понад мільйон гривень від профспілки «Запоріжсталі» у 2024 році. Тому «Партія миру та розвитку» має всі шанси стати основною платформою впливу Ахметова на повоєнних виборах, якщо її не спіткає доля самого Опоблоку.Встановити точно, чи дійсно політсилу хтось купив чи відбуваються просто внутрішні зміни, майже неможливо. Чим більше в Україні та за кордоном говорять про вибори, навіть за відсутності умов для їх проведення та постійних наступів росіян на фронті, тим активнішим буде ринок політичних партій. Можливі повороти цього ринку після оновлення закону «Про політичні партії». Реформа має, серед іншого, сильно спростити реєстрацію нових партій, адже зараз для цього необхідно зібрати тисячі підписів, провести збори, затвердити статут та програму – весь процес довгий та потребує значних ресурсів. Однак робота над реформою ведеться з 2020 року, а оновлений законопроект досі не зареєстровано.Поки цього не сталося, а ринок партій продовжує існувати, ним можуть скористатися не лише українські політики, які шукають політсилу, а й Росія. Про це свідчать як десятки партій під контролем однієї людини з російським бізнесом, так і можливе переродження Опоблоку. Запобігти такому російському впливу в нинішніх умовах важко, але можливо. Щоправда, це вимагатиме якісної співпраці між СБУ, контролюючими органами, наприклад НАЗК, і навіть Міністерством юстиції, яке реєструє зміни у партіях.