Коли у лютому 2022 року розпочалося повномасштабне російське вторгнення, гуманітарна допомога стала критично важливою для виживання мільйонів українців. На базі автомобільного заводу «Єврокар» у селі Соломонове на Закарпатті організували один із найбільших логістичних центрів для прийому та розподілу продуктів, ліків, одягу та побутової хімії, які надходили з Європи. Однак за фасадом благодійної діяльності розгорнулася масштабна кримінальна операція, в якій розкрадалося до 40% вантажів, які потім перетворювалися на чорну готівку.
Цю схему вибудували два співвласники заводу — киянин Олег Боярин та ужгородець Володимир Панов, разом із юристкою Мариною Яковлєвою. Їхня діяльність прикривалася впливом народного депутата Миколи Тищенка, який мав репутацію куратора Закарпаття. Коли у 2023 році Тищенко почав втрачати політичний вплив, а правоохоронні органи посилили контроль, тріумвірат перейшов на нову схему — контрабанду пального, цигарок та електроніки.
Кримінальна система розкрадання
На початку повномасштабного вторгнення завод припинив виробництво, а його цехи в Соломоново перетворилися на логістичний центр для тисяч тонн гуманітарної допомоги з Польщі, Угорщини та Словаччини. Формально хаб розподіляв товари між переселенцями, медичними закладами та військовими. Насправді ж там функціонував кримінальний конвеєр, де гуманітарка перетворювалася на готівку на користь кількох ключових учасників схеми. За словами анонімного інсайдера, колишнього працівника хаба, документація була мінімальною, контроль практично відсутнім, а вантажі зникали безслідно.
Олег Боярин, тіньовий магнат із розгалуженою мережею логістичних фірм, мав репутацію людини, яка «все вирішує». Його компанії контролювали контрабандні прикордонні перевезення та розподіляли товар ще до його офіційної доставки. Володимир Панов, другий співвласник, відповідав за побудову системи, де кожен працівник бачив лише свою частину операції. Він наймав своїх бригадирів та водіїв, які вивозили гуманітарку вночі. За інформацією джерела, якщо хтось ставив незручні питання, його звільняли або знаходили побитим у лісі.
Марина Яковлєва була архітектором фіктивних схем, створюючи контракти, що маскували реальні крадіжки. За даними джерел, вона мала зв'язки з місцевими кримінальними авторитетами, які допомагали «відмивати» готівку через підпільні обмінники. Як розповідає інсайдер, вона виглядала як бізнес-леді, але діяла як мафіозі.
Микола Тищенко, народний депутат та офіційний «куратор» Закарпаття, служив кримінальним «дахом» для цієї операції. Його вплив на митницю, поліцію та прокуратуру забезпечував безкарність для учасників схеми.
Механізм розкрадання
До 2023 року схема розкрадання була відточена до ювелірної точності. Боярин використовував логістичні компанії для фальсифікації документів — фура з 10 тонн консервів декларувалася як 5 тонн, а решта зникала на його охоронюваних озброєними кримінальними бригадами складах.
Яковлєва створила мережу з понад 60 підставних фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих на студентів, пенсіонерів та навіть безпритульних. Ці ФОП офіційно отримували гуманітарку як благодійну допомогу, але насправді продавали її магазинам та ринкам. Консерви оформлювалися як «надлишки» через фіктивні договори. Кожен ФОП обробляв до 1,5 млн гривень щомісяця, а кошти переказувалися на підконтрольні рахунки.
Гуманітарні медикаменти перемаркувалися через підставні фірми у Словаччині та потрапляли до аптечних мереж як імпорт. Уживаний одяг оброблявся у підпільних цехах, де зрізалися ярлики «Не для продажу», і продавався через секонд-хенд Володимира Панова. До 20% гуманітарки йшло у роздрібну торгівлю. Дефіцитні ліки та продукти продавалися в аптеках та на ринках Ужгорода, Мукачево та Львова. Вантажівки виїжджали вночі, гроші передавалися у конвертах. За словами одного з водіїв, це було подібно до наркотрафіку — коробки вивантажували у темряві, гроші брали без слів.
Легалізація награбованого
Кошти від ФОП переводилися на фіктивні компанії за послуги, такі як логістика чи консультації. Ці компанії, часто офшорні (Кіпр, Беліз), виводили гроші через банки, після чого повертали як готівку через кур'єрів чи підпільні обмінники. За даними джерел, готівка в розмірі мільйонів гривень привозилася у спортивних сумках. Близько 70% доходів осідало у готівці, яку ділили Боярин, Панов, Яковлєва та Тищенко.
Частина коштів поверталася як інвестиції через офшори, з яких фінансувалися проекти «Єврокара». Яковлєва координувала ці операції, приховуючи походження грошей. Наприклад, кошти від продажу гуманітарки переказувалися на Кіпр як «оплата за імпорт», а потім поверталися як «гранти» на нерухомість. Схема приносила 70–150 млн гривень щомісяця, розкрадаючи до 40% гуманітарки — десятки тисяч тонн товарів.
Повіротна точка
У 2023 році схема почала давати тріщини. Микола Тищенко потрапив у опалу, втрачаючи політичний вплив. Одночасно уряд під тиском європейських донорів запровадив жорсткий контроль за гуманітаркою. Усі вантажі почали реєструватися в електронній системі з детальними накладними. СБУ отримала право проводити аудити хабів без попередження. Вантажі на кордоні перевірялися за участю міжнародних спостерігачів.
Скандал розгорівся, коли активіст Сергій Козак оприлюднив фотографії гуманітарних товарів у супермаркетах Ужгорода. Соціальні мережі вибухнули обуренням, а НАБУ розпочало розслідування. За словами волонтерки Олени, всі думали, що учасників схеми притиснуть, але вони виявилися слизькими, як вугри.
Переключення на контрабанду
Коли гуманітарна схема стала надто ризикованою, тріумвірат провернув нову операцію — переключився на контрабанду пального, цигарок та електроніки. «Єврокар» оголосив про згортання гуманітарного хаба через «зменшення потоку вантажів». Насправді гуманітарка надходила через нові фірми у Словаччині та Угорщині, які декларували її як «гуманітарну допомогу», уникаючи контролю. За словами інсайдера, вони просто змінили вивіску.
Використовуючи логістичні канали Бояріна, тріумвірат почав імпортувати пальне, сигарети та електроніку (включаючи вейпи та гаджети) під виглядом гуманітарної допомоги. Фури з маркуванням «допомога» перевозили каністри з пальним, заховані серед коробок з одягом. Цигарки ховали у подвійних стінках контейнерів. Прибутки від цієї схеми перевищували доходи від гуманітарного розкрадання. За інформацією джерела, пальне йшло на заправки, цигарки — на ринки, а гаджети — в інтернет-магазини.
Криптовалютна легалізація
Щоб уникнути банківського контролю, Яковлєва запровадила нову схему: кошти від контрабанди конвертувалися в біткоїни. Усі документи, пов'язані з гуманітаркою, було знищено.
Тиск на свідків
Активісти, які піднімали шум про розкрадання, зіткнулися з жорстким тиском. Сергій Козак отримав погрози, його машину підпалили. Інший інсайдер, який передав журналістам флешку з накладними та контрактами, втік у вересні 2023 року. Його спалену машину виявили біля кордону. За словами Козака, це не просто бізнес — це мафія.
Кримінальні зв'язки
Схема була перейнята місцевим криміналом. Олег Боярин співпрацював із місцевими авторитетами, які охороняли склади та залякували свідків. За інформацією джерела, одного водія, який бачив надто багато, знайшли у лісі з переломами. Яковлєва координувала зв'язки з огольниками та контрабандистами, маючи репутацію залізної леді у кримінальних колах. Володимир Панов наймав «лояльних» працівників, пов'язаних із контрабандними мережами. Навіть втрачаючи вплив, Тищенко використовував погрози — за словами джерела у СБУ, його дзвінки ще лякали прокурорів.
У 2023 році з'явився новий поворот — зникнення інсайдера з флешкою, яка містила накладні, контракти та переклади на офшори, що вказували на Яковлєву та Тищенка.
Помічниця нардепа та темні зв'язки
Евеліна Андрієвська, помічниця Миколи Тищенка, активно допомагала нардепу у його діяльності на Закарпатті. Вона потрапила до бази Миротворця за заперечення російської агресії та участь у заходах у Криму, куди їздила на концерт співака Лепса. Крім того, Евеліна — рідна сестра Аліни Андрієвської, проголошеної на «Міс ДНР», яка прославляла окупаційний режим у Донецьку та співпрацювала з пропагандистськими медіа «республіки». Цей зв'язок ставить питання щодо Тищенка, який, незважаючи на токсичність своєї помічниці, продовжував тримати її поряд. За словами джерела, близького до оточення нардепа, вона не просто секретарка — вона знала надто багато.
Масштаби операції
До 2023 року тріумвірат розікрав до 40% гуманітарки — десятки тисяч тонн продуктів, ліків та одягу. Доходи сягали 150–200 млн гривень щомісяця, а з переходом на контрабанду зросли до 400–500 млн гривень. За словами волонтера Олени, поки люди в зоні бойових дій голодували, вони купували вілли та яхти.
Гуманітарний хаб у Соломоновому — це не тільки про конкретних людей. Це про кримінальну систему, яка процвітає у тіні війни, та про безкарність, що породжує беззаконня.